Джерело: Олександр Лащенко, для Крым.Реалии
Європейський суд з прав людини 14 січня оголосив рішення Великої палати у справі України проти Росії щодо Криму – визнав справу «частково прийнятною» і перейшов до розгляду по суті. Офіційний Київ вустами міністра закордонних справ Дмитра Кулеби назвав це «великою перемогою України».
Як зазначив міністр юстиції України Денис Малюська, «ЄСПЛ підтвердив, що Росія мала ефективний контроль над Кримом ще з лютого 2014 року, а не з моменту так званого референдуму. На думку українського міністра, рішення ЄСПЛ – це «той рідкісний випадок, коли в Європейському суді з прав людини Україна не захищається, а нападає». Втім, як заявили в прес-службі Мін’юсту Росії, «Європейський суд «визнав недоведеними низку звинувачень України проти Росії за скаргою, пов’язаною з Кримом». Про те, що означає проміжне рішення ЄСПЛ, йшлося в ефірі Радіо Крым.Реалии.
Кореспондент Радіо Свобода у Брюсселі Григорій Жигалов розповів Крым.Реалии, які основні претензії України Європейський суд підтримав, а які відхилив.
– ЄСПЛ погодився з більшою частиною пунктів скарги України проти Росії. Серед іншого він визнав, що Київ зміг аргументувати відповідальність Москви за жорстоке поводження з людьми і незаконні затримання, які мали місце в Криму під керівництвом контрольованої Росією адміністрації. Туди ж входять нав’язування російського громадянства кримчанам, переслідування і залякування релігійних лідерів, тиск на журналістів і низка інших порушень Європейської конвенції з прав людини. У той же час суд визнав недоведеними низку пунктів з претензій України: випадки вбивства мирних громадян, затримання іноземних журналістів в 2014 році і «націоналізацію» майна українських військових. Проте аналітики, які коментують це рішення, схиляються до того, що це дуже велика перемога України.
Втім, Міністерство юстиції Росії у своєму прес-релізі зробило наголос саме на те, що українській стороні не вдалося довести в Європейському суді з прав людини:
«ЄСПЛ дійшов висновку про недоведеність цілого ряду звинувачень, висунутих українською владою проти Російської Федерації, зокрема щодо нібито випадків вбивства мирних громадян, безпідставного затримання та залякування іноземних журналістів, незаконного вилучення майна українських військовослужбовців, дискримінації етнічних українців, політично мотивованого кримінального переслідування проукраїнськи налаштованих осіб, відмов у реєстрації релігійних та інших організацій. Необхідна аргументація про безпідставність відповідних претензій і докази на підтвердження були представлені Мін’юстом Росії в ЄСПЛ у процесі обміну правовими позиціями, в тому числі під час публічних слухань, що відбулися у Великій палаті суду у вересні 2019 року».
Очільник експертної ради з міжнародно-правових питань при російському уряді Криму Олександр Молохов вважає, що найважливішим у проміжному рішенні ЄСПЛ є те, що воно дає старт процесу розгляду індивідуальних скарг.
– Кожна сторона шукає в цьому рішенні те, що їй вигідно – це нормально. З моєї точки зору, швидше це Україні слід посипати голову попелом, аніж Росії. Більшу частину претензій офіційного Києва одразу, без розгляду по суті Європейський суд відкинув. Так, залишилася частина питань, які будуть вирішуватися в ході подальшого судового процесу. Він буде дуже тривалим, всі ці скарги розглядаються роками, а то й десятками років. Так що по суті прогнозувати, яким буде остаточний вердикт, ми не можемо. Це проміжне рішення скоріше важливе в іншому плані: воно дає старт розгляду індивідуальних скарг у зв’язку з Кримом, яких накопичилося кілька сотень, якщо не тисяч. Усі вони лежали під сукном у Страсбурзі в очікуванні цього рішення про прийнятність. Зараз в цьому плані ясність з’явилася, а в усьому іншому – туман.
Заступник міністра юстиції України, уповноважений з питань ЄСПЛ Іван Ліщина зізнається, що один з аспектів нового проміжного рішення став для нього несподіванкою.
– Найголовніше, що ЄСПЛ визнав факт ефективного контролю Росії над Кримом з 27 лютого, коли російським спецназом було захоплено будівлю Верховної ради Криму – а не з 18 березня, як наполягала Російська Федерація. Тобто одна з найгостріших цілей України досягнута і, зізнатися чесно, я цього не очікував. В аналогічній справі «Грузія проти Росії – 2» з приводу Південної Осетії питання про здійснення ефективного контролю було перенесене зі стадії прийнятності на стадію розгляду по суті. Варто було очікувати, що тут станеться те ж саме, але ЄСПЛ визнав, що Україна надала достатньо доказів для проміжного рішення. Думаю, остаточного доведеться чекати від 5 до 10 років. Але, як уже говорили, дуже важливо, що це рішення відкрило можливість для ЄСПЛ розглядати індивідуальні скарги кримчан. Їх розглянути можуть набагато раніше.
А що як раптом Росія не захоче виконувати підсумкове рішення ЄСПЛ? Іван Ліщина вважає, що в довгостроковій перспективі така тактика не буде ефективною.
– Москва може сказати, що її закони вищі, аніж міжнародне право, пояснювати це як завгодно – але є важливий нюанс. Європейський суд працює на історичну перспективу, а справи України проти Росії спрямовані якраз на неї. Зараз Росія не виплачує гроші в грузинській справі, придумуючи всілякі смішні виправдання. Туреччина не виконувала рішення по Кіпру 40 років, але зараз створює спеціальну комісію, яка починає призначати компенсації навіть поза рішеннями ЄСПЛ. Греція одного разу взагалі вийшла з Ради Європи, заявивши, що ніколи не буде виконувати рішення щодо хунти «чорних полковників». Однак через кілька років країна повернулася і виконала всі. Тобто в історичній перспективі рахунок все одно буде пред’явлений і сплачений. Такі рішення не забуваються. Якщо не з Путіним, то з іншим президентом Росії доведеться заплатити і виконати рішення ЄСПЛ.
Це рішення істотно відрізняється від резолюцій Генасамблеї ООН щодо анексії Криму, – підкреслює український адвокат, засновник громадського проекту JustCraft Сергій Заєць.
– Завдяки рішенню Європейського суду, той міф, який Російська Федерація створювала довгі роки – про те, що нібито мало місце «вільне волевиявлення кримського народу щодо входження до складу Росії» – сьогодні пішов прахом. Шість років роботи російської пропаганди перетворилися на пил. Тепер можна говорити про те, що Росія сама ініціювала той «референдум» і що він був проведений під дулами російських автоматів. Нехай вже були різні політичні резолюції із засудженням дій Росії в Криму, із засудженням «референдуму», про його невизнання – однак вони приймалися, виходячи з сьогоднішніх інтересів голосуючих, з політичної кон’юнктури. Рішення ЄСПЛ – це вже юридичний механізм. Суд вивчив докази, думки обох сторін і дійшов висновку, що Росія контролює Крим із 27 лютого 2014 року і що під її контролем був призначений так званий референдум.
На думку Сергій Зайця, в майбутньому можливий сценарій, коли безпосередні керівники Росії опиняться на лаві підсудних за вчинення військових злочинів, зокрема й у Криму – але вже не в ЄСПЛ, а Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Юрист зазначає, що Європейський суд розглядає відповідальність держав в цілому за будь-які порушення прав людини.
Джерело: Олександр Лащенко, для Крым.Реалии
Текст підготував Владислав Ленцев.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з’являлися озброєні люди у військовій формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, а також сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти та блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя пройшов невизнаний більшістю країн світу «референдум» щодо статусу півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ані Україна, ані Європейський союз, ані США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію і анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова і називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
