Основними сферами інтересів маніпуляторів, які займаються інформаційною диверсією, є не лише підрив співпраці із США, НАТО чи Європейським Союзом. Йдеться також про релігійні, культурні та історичні проблеми. Однак безліч розповсюджуваних Росією повних брехні наративів, теорій змови та маніпульованих сигналів призводить до того, що неусвідомлений споживач цього контенту може непомітно для себе потрапити у токсичну хмару дезінформації, з якої пізніше йому буде важко вибратися.
Щоб у цьому переконатись, ми можемо звернутись до звіту Національного науково-дослідного інституту NASK (Наукова та академічна комп’ютерна мережа – Державний науково-дослідний інститут) під назвою «Феномен дезінформації в епоху цифрової революції. Держава. Суспільство. Політика. Бізнес».
Зі статті експертів польського Бюро національної безпеки «Стратегічна комунікаційна система у боротьбі з дезінформацією», ми дізнаємось, що Бюро національної безпеки (БНБ) проаналізувало сфери, в яких активна діяльність суб’єктів дезінформації є найбільшою, і вказало на низку «російських матриць впливу на польське суспільство шляхом дезінформації».
Звучить це, безумовно, загрозливо, але так і є насправді. Якщо ж ви ознайомитесь із цими сферами, ви неодмінно виявите, що аналогічний контент ви вже зустрічали у просторі соціальних мереж, як і в електронних та традиційних засобах масової інформації. Як зазначають експерти:
«Сучасна дезінформація набула багато різних форм, таких як ворожа пропаганда, ідеологічна диверсія, тролінг та зловмисна модерація дискусій на форумах та в соціальних мережах. В ній часто використовуються засоби, пристосовані до особливостей країн, суспільств та конкретних цільових груп – а все з метою спотворити правду, посіяти недовіру або викликати сумніви».
Антисемітська матриця
Перша сфера, яку проаналізовано в Бюро національної безпеки, це сфера, присвячена єврейській тематиці. ББН окреслює цю матрицю як «семітську». Це всілякого роду зміст, пов’язаний із темою так званих єврейських майнових претензій (питання так званого Закону 447, також вже описане на наших сторінках). Метою діяльності в цій області є створення враження підпорядкування польської влади невизначеному достеменно «єврейському лобі» та спроба викликати відчуття, що Польща є не суб’єктом, а предметом міжнародних політичних змагань. Наратив спрямований до маргінальних, але галасливих середовищ та осіб з антисемітськими поглядами, які пізніше через, зокрема, соціальні мережі намагаються викликати недовіру та почуття загрози, а також впевненість у безпорадності польської влади.
Захисники традицій
Друга область – це зміст, пов’язаний з дихотомією «Релігійність. Розбещений Захід проти Консервативного Сходу».
У порівнянні з країнами Західної Європи, Польща видається країною релігійною та однорідною з огляду на віросповідання та національність. На це впливають історичні та культурні передумови. Переважна більшість поляків вважає себе католиками, святкує найважливіші церковні свята та бере участь у церковних таїнствах. Це суттєво відрізняє Польщу від таких країн Західної Європи, як Франція, Іспанія, а також Чехія, де секуляризація суспільства набагато більш розвинена. Більшість поляків задоволені своєю культурною моделлю і скептично ставляться до спроб змінити такі поняття, як «сім’я».
Цією ситуацією користуються центри російської дезінформації. Вони роблять це, створюючи згадану вище дихотомію між «Розбещеним Заходом і Консервативним Сходом». Згаданий поділ не стосується Європейського Союзу як такого. Росія визначає цей поділ майже так само, як був розділений світ під час холодної війни. Таким чином, держави Центральної та Східної Європи потрапляють під протекторат Москви як захисниці сімейних, культурних та історичних цінностей. Однак це відбувається в повній ізоляції від історичної правди та фактів про сьогоднішню Росію та її внутрішні соціальні проблеми, а також її впливу на регіон, захисником якого вона себе проголошує.
У польському медіапросторі цей наратив можна помітити, коли, наприклад, відомості про тривожні чи обурливі події в Західній Європі (профанація, викликана біженцями криза, тероризм, злочини, скоєні емігрантами, або скоєні крайніми лівими осквернення культових споруд чи місць поклоніння) навмисно зіставляються з такими «новинами»: Володимир Путін відвідав церкву, місцева ФСБ зірвала теракт, запланований ісламськими екстремістами. Або інформацією про те, що МЗС Росії скерувало ноти протесту посольствам США, Великобританії та Канади після того, як на їх будівлях вивішено прапори ЛГБТ. З іншого боку, менш вправний читач знайде фантастичні притчі про відважних росіян, які рятують своїх жінок від рук емігрантів, або оповіді про росіянок як про ідеальних дружин. Це має бути доказом того, що «росіяни не дадуть собі у кашу наплювати», і що ця країна є опорою сімейного життя й традицій; а все, звичайно, в опозиції до «заходу». З усім цим співпадає ще одна площина творення розламів – так зване «слов’янофільство». І хоча це досить маргінальне явище, варто знати, що кожного разу, коли ви чуєте про такі тези, як «культурна близькість слов’ян», у Вашій свідомості повинна загорітися червона сигнальна лампочка. І недарма. Ця «близькість», в уяві її прихильників дуже часто візуалізується у вигляді такої реальності, в якій країни зі слов’янськими коріннями та мовами опиняються у ролі «передмість-сателітів» Москви, слов’янського провідника і лідера. Все, безумовно, збудоване на контрасті до «варварського Заходу». І все це спрямовано на кодування у свідомості отримувача – «споживача» образу уявної «цивілізаційної переваги Росії над гнилим Заходом».
Підрив довіри
Але все діється не лише на культурному та історичному рівні. Творці дезінформації також досить вільно почуваються і у сфері питань внутрішньої політики держави, і власне цю область слід вважати найбільш чутливою на зовнішні впливи. Тому що одна справа – грати на герметичних нотах «турбослов’янськості», а цілком інша – підірвати довіру до установ і відомств, служб, Церкви, професійних груп, судів чи служби охорони здоров’я.
І тут не варто особливо дивуватися. Мета проста. Посилення почуття безсилля серед громадян, послаблення віри в державні інституції, надання непропорційних розмірів маргінальним подіям та підживлення емоцій.
Ці дії добре видно під час пандемії коронавірусу, коли дії влади ставляться під сумнів, коли заперечується існування хвороби COVID-19. Той факт, що російські служби безпосередньо стоять за подібними діями, засвідчено також у звіті Державного департаменту США, який зрештою міститься і на наших сторінках. Ці дії покликані створити кризу довіри та підірвати відносини між державою та громадянином.
За даними американських служб, всі повідомлення про “помилкову пандемію”, відсутність хворих людей або теорії змови щодо передбачуваних вакцинних чіпсів або підживлюються, або безпосередньо розповсюджуються ЗМІ, пов’язаними з Росією.
Це особливо цікаво в контексті того, що останніми днями російські ЗМІ офіційно оголосили, що саме тут було створено першу ефективну вакцину проти коронавірусу.
У наступній частині ми опишемо, як розпізнавати російську пропаганду у сферах геополітики та безпеки, та активну діяльність кремлівських пропагандистів у сферах польсько-білоруських та польсько-українських відносин. Ви також дізнаєтесь, що ефективність російської машинерії дезінформації базується на одночасній взаємодії з протилежними сторонами кожного конфлікту. Це, своєю чергою, гарантує, що антагоністи, простіше кажучи, швидше «візьмуться за чуприни».
WM / nask.pl / BBN
Фото. pixabay.com
