Міністр оборони Болгарії не закликав забрати з підручників історії згадування про дружбу з Росією. Тодор Тагарьов заявив, що для протидії російській пропаганді потрібно «подати історію в її реальному сенсі».
Низка прокремлівських ресурсів поширила інформацію про те, що міністр оборони Болгарії Тодор Тагарьов закликав прибрати з болгарських підручників історії згадування про дружбу та співпрацю з Росією. Видання посилаються на виступ міністра оборони Болгарії перед Атлантичною радою, але при цьому не наводять точну цитату, яка підтверджує висловлювання, винесене у заголовки.
Тагарьов вирішив повторити шлях сучасних українських нацистів, — «резюмують» пропагандистські видання.
10 січня цього року міністр оборони Болгарії Тодор Тагарьов взяв участь у дискусійному форматі Атлантичної ради, що відбулася у столиці США Вашингтоні. Через два дні Інформаційний центр болгарського Міноборони ArmymediaBg виклав бесіду на своїй сторінці в Facebook, додавши субтитри болгарською мовою.
Відповідаючи на запитання ведучої Ільви Тейр (з 10:24) про те, як Болгарія та інші європейські союзники можуть протистояти російській дезінформації та підвищити стійкість, Тодор Тагарьов пропонує два кроки: по-перше, викладати історію «в її реальному сенсі» і, по- по-друге, відстежувати традиційні болгарські ЗМІ, а також соціальні мережі, щоб протидіяти російській пропаганді, яка проникає в них.
Точна цитата, що стосується викладання історії, звучить так: «По-перше, мати можливість представити болгарському народові історію в її реальному сенсі, хоча б тому, що покоління за поколінням викладалося, що Росія — наш друг і визволитель, і ми мусимо бути навіки вдячні їй за те, що було зроблено. Хоча в історії ми часто опинялися з різних боків у конфліктах. А ще Росія часто переслідувала власні інтереси на шкоду інтересам болгарського народу. Отже, одна річ — викладати історію і ця освіта».
Тобто болгарський міністр оборони не закликає в підручниках історії не згадувати про дружбу з Росією або очищати їх від «фактів, які можуть викликати вдячність за роль Росії в нашому минулому», чи взагалі «викреслити Росію з підручників» — пропагандисти просто приписують Тодору Тагарьову власну інтерпретацію його слів.
Серед наративів, на яких базується російська пропаганда в Болгарії і які прищеплюються протягом майже двох століть, твердження про те, Росія воювала з Османською імперією за свободу болгар. Але, як зазначає історик професор Пламен Павлов, Росія насправді мала свою імперську мету — «повернути собі вплив у Чорноморському басейні, втрачений внаслідок Кримської війни, і створити державу на кшталт Болгарії, але як її маріонетку».
При комуністичному режимі виникає міф про те, що у російсько-турецькій війні 1877–1878 років загинули 200 тисяч росіян. Але різні дослідники говорять про цифру від 15 до 30 тисяч загиблих максимум, включаючи поранених, хворих і зниклих безвісти. І хоча дані про реальну кількість убитих солдатів були відомі ще за радянських часів, фейк про 200 000 російських солдатів, які загинули за свободу Болгарії, було повторено в 2022 році послом російської федерації в Болгарії Елеонорою Митрофановою.
Зазначимо, що проблема викладання «реальної історії» у школах актуальна не лише для Болгарії, і болгарський міністр оборони не перший, хто пропонує переглянути навчальну програму. Ще в 2008 році було прийнято «Празьку декларацію про європейську совість і комунізм», яка закликає до перегляду та виправлення європейських підручників з історії, щоб «діти могли дізнатися і бути попереджені про комунізм та його злочини так само, як їх вчили оцінювати злочини нацистів».
У 2009 році Європейський парламент ухвали резолюцію, в якій сказано, що «Європа не буде єдиною, якщо їй не вдасться сформувати спільний погляд на свою історію, не визнає нацизм, сталінізм, фашистський та комуністичний режими спільною спадщиною і не розпочне чесну та всеосяжну дискусію щодо їхніх злочинів за останнє століття».
Празьку декларацію проголосували і Народні збори Болгарії (без Болгарської соціалістичної партії, яка не голосувала), але це не призвело до змін у програмах Міністерства освіти. У 2013 році опитування, проведене серед молодих болгар, показало серйозні прогалини у їхніх знаннях з історії. Наприклад, 90% опитаних молодих людей не знали, що таке пакт «Молотова-Ріббентропа», а 34% опитаних вважали радянську армію, яка окупувала Болгарію в 1944 році, визволителькою. Історики, соціологи та журналісти б’ють на сполох, вказуючи на те, що «відсутність міцної пам’яті про комуністичну диктатуру породжує повсюдне невігластво та реальну небезпеку переписування і повторення «темної» частини новітньої історії Болгарії».
Лише у січні 2018 року, після кількох років наполегливих зусиль істориків, депутатів, політиків, журналістів, Міністерство освіти і науки Болгарії прийняло нову навчальну програму з предмету «Історія та цивілізації» для 10 класу, в якій періоду 1944-1989 років присвячений окремий розділ. Через рік один із ініціаторів вивчення в школі злочинів тоталітаризму Христо Христов назвав нові підручники «знущанням над історією та жертвами комунізму». Христо Христове і професорка Евеліна Кельбечева написали листа міністру освіти Красимиру Вілчеву, у якому вказали на низку прикладів того, як факти в нових підручниках вводять в оману і маніпулюють. У зверненні, серед іншого, йшлося про те, що «найважливіші характеристики тоталітарного комуністичного режиму — політичний терор, репресивна система, тотальна «совєтизація» країни та диктат Кремля абсолютно у всіх сферах життя, а не лише у зовнішній політиці, явно навмисно не акцентуються».
Тоді вимога призупинити випуск підручників отримала широку громадську підтримку і лише після серйозного доопрацювання у середині серпня 2019 року міністр Вілчев схвалив підручники.
Дискусія про Росію як про «подвійну визволительку» Болгарії розгоряється з новою силою після рішення губернатора Софії демонтувати фігури з пам’ятника Радянській армії, що знаходиться в центрі міста. Але, як зазначає професорка Евеліна Кельбечева, яка також є одним із авторів фільму «Друге визволення», радянське вторгнення у 1944 році насправді було окупацією, яка тривала три роки і обійшлася Болгарії у 135 мільйонів доларів. Серед документів, представлених у фільмі, є, наприклад, список із понад 150 імен простих людей, безкарно вбитих, а також свідчення про пограбовані будинки болгар та про зґвалтування жінок п’яними радянськими солдатами.
