Джерело: Зарема Сеітаблаєва, для Крым.Реалии
У Криму накочується нова хвиля воєнної пропаганди, яка часом переходить в істерію, втягуючи в себе дедалі більше життєвого простору кримчан. Накачування йде на всіх рівнях – від школи до підприємств і організацій.
У кримських школах (за вказівкою згори) регулярно проводяться пропагандистські заходи. Дітям розповідають про «геройства» російської армії в Україні та «звірства» українських «нацистів». Проводяться різноманітні тематичні конкурси із заохочувальними призами. Школярів мотивують писати листи підтримки російським військовослужбовцям, які беруть участь у боях на території України. В деяких школах уже повернулися до радянського формату проведення політінформацій. Дедалі більше говорять про запровадження у школі предмета початкової військової підготовки. Розпочато роботу з формування позитивної думки щодо відновлення нової піонерії. До сторіччя піонерської організації у багатьох школах пройшли тематичні позакласні заходи. А у Дитячому парку кримської столиці на алеї піонерів-героїв на клумбі висадили квіти у вигляді піонерської зірки.
Перед проведенням останніх дзвінків у школи Криму надійшли суворі інструкції, як треба діяти, щоб у жодному разі не сталося ексцесів, пов’язаних із виступом школярів проти війни. Особливий акцент було зроблено на кримськотатарських школах, знаючи, що там більшість учнів налаштовані проукраїнськи.
В організаціях, підприємствах і установах керівництво у добровільно-примусовому порядку вимагає від працівників відрахувань на благодійну допомогу «звільненим» територіям півдня материкової України. Люди ремствують, але змушені платити, щоб не втратити роботу. Багато з них вже прозвали ці виплати даниною. Керівництво також наполегливо рекомендує співробітникам наклеювати на свої автомобілі символ російської військової агресії в Україні – знак Z. Такі наклейки продаються в газетних кіосках по 100 рублів за штуку. Я поцікавилася у продавщиці, чи добре беруть цю продукцію, та відповіла, що не дуже.
У Херсон потягнулися кримські громадські діячі, вочевидь, придивляючись, куди влаштуватися на якомога вищу посаду в органах окупаційної влади. Деякі приїжджають із гуманітаркою. Ось і голова Громадської ради російської міськадміністрації Сімферополя Олександр Юр’єв повідомив своїм підписникам, що перебуває у Херсоні.
МОЛОДЬ ЯКОСЬ НЕ ДУЖЕ ХОЧЕ ГИНУТИ І КАЛІЧИТИСЯ НА ВІЙНІ, РОЗВ’ЯЗАНІЙ КРЕМЛЕМ
Тим часом дедалі більше кримчан повертаються з «відрядження». Деякі «вантажем 200», а деякі після поранень. Таким «пощастило»: через військкомат вони отримують досить солідну компенсацію у розмірі трьох мільйонів рублів. Але продовжувати контракт (у переважній більшості) чомусь не хочуть. У соцмережах зустрічаються одкровення рідних таких людей, які повернулися додому, вони пишуть, що психіка у них, більшою чи меншою мірою, але у всіх не на місці. Одна жінка написала, що взагалі боїться залишатися наодинці з чоловіком, дуже вже неадекватним він став. Думаю, що таких ситуацій буває чимало. Я теж спробувала розговорити знайомого, який повернувся додому після поранення. Але він затято твердив, що їм наказано нічого не розповідати.
А тим часом Держдума розглядає законопроєкт про можливість збільшення вікового цензу для добровольців до шістдесяти років. Очевидно, молодь якось не дуже хоче гинути і калічитися на війні, розв’язаній Кремлем.
ДЕДАЛІ БІЛЬШЕ КРИМЧАН ПОЧИНАЮТЬ СПІВЧУВАТИ, СПІВПЕРЕЖИВАТИ І ПІДТРИМУВАТИ УКРАЇНУ В ЦІЙ ЖАХЛИВІЙ ВІЙНІ
Але, незважаючи на шалену військову пропаганду, кримчани дедалі більше замислюються (я маю на увазі проросійських кримчан), про те, чому «друга армія світу» не має сучасних засобів для ведення бою? Чому гроші на коптери та тепловізори збирають у простих людей кримські блогери на кшталт Олександра Таліпова через свої телеграм-канали, а не робить це централізовано міністерство оборони? До речі, той самий Таліпов визнав, що жертвують пересічні люди, а великий бізнес повністю ігнорує такі побори.
Запитань у кримчан дедалі більше, як і біженців у Криму. Влада вихваляється, що влаштувала сотні дітей біженців у садочки та школи, а діти тисяч кримчан не можуть влаштуватися в садки через брак місць. У соцмережах кримчани пишуть, що вимушені біженці з материкової України всі проукраїнськи налаштовані. Це справді так і є. Як і є те, що дедалі більше кримчан починають співчувати, співпереживати та підтримувати Україну в цій жахливій війні.
Джерело: Зарема Сеітаблаєва, для Крым.Реалии
Зарема Сеітаблаєва, кримчанка, блогерка (ім’я і прізвище авторки змінено з метою безпеки)
