Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
«Вести» повідомляють:
«Російський письменник Сергій Комков висунув Володимира Путіна на Нобелівську премію миру. Про це він написав на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook. Заявка була подана ще 10 вересня. <…>
Згідно зі статутом Нобелівського фонду, Сергій Комков має право висувати кандидатів на премію миру, оскільки є президентом Всеросійського фонду освіти і автором близько 200 статей з проблем освіти та соціально-політичного розвитку Росії. Крім того, Комков відомий як автор низки книг: таких, як “Кремлівський бабак”, “Чорні сльози Росії”, “Віслюки на переправі” та інших».
«Вести» наводять і коментар прес-секретаря Путіна Дмитра Пєскова:
«Ви ж знаєте, що абсолютно різні люди висуваються на цю премію. І це є ініціативою тих, хто виступає з такою пропозицією. У цьому випадку це згаданий вами письменник. Є певна процедура розгляду номінантів. Якщо рішення буде ухвалено – прекрасно, якщо не буде ухвалено – теж нічого страшного. Тут важко щось інше сказати».
РІА «Новости» додає подробиці:
«Заявку до Нобелівського комітету, розташованого в Осло, ще 9 вересня направив письменник Сергій Комков.
“Сьогодні це вже фактично моє четверте висунення на Нобелівську премію миру. Воно було направлене 9 вересня цього року, і вже 10 вересня ця заявка надійшла до Нобелівського комітету миру в Осло, у штаб-квартиру Нобелівського комітету”, – розповів Комков на прес-конференції “Щодо номінування президента Росії Володимира Путіна на Нобелівську премію миру в 2021 році”.
За словами академіка, він уважно стежив за доставкою рекомендованого листа.
“О 15:07 за місцевим часом цей рекомендований лист був отриманий в Осло <…> і підписаний одним із секретарів Нобелівського комітету. Після цієї заявки почалася буквально скажена реакція з американської сторони. Вже ближче до вечора, після 16 години за місцевим часом, американський представник у Осло, <…> швиденько написавши мало не від руки заявку, тут таки всунув заявку про номінування на Нобелівську премію миру – не зрозуміло за що, про якесь врегулювання між Арабськими Еміратами та Ізраїлем якоїсь конфліктної ситуації – Трампа”, – зазначив письменник».
«Не зрозуміло за що» (так і написано на сайті державного інформагентства) – це за дійсно значний крок до нормалізації відносин між Ізраїлем та арабськими країнами. Втім, це далеко не найбільш ексцентрична деталь сюжету з висуненням Путіна.
Порядок висунення кандидатів на Нобелівську премію жорстко регламентований. Професор МГУ, автор наукової праці з історії Нобелівських премій В’ячеслав Тютюнник пише:
«Щорічно протягом вересня п’ять Нобелівських комітетів і Преміальний комітет у Стокгольмі та Осло розсилають пропозиції і форми бюлетенів для висунення кандидатів на Нобелівські премії наступного року всім тим, хто має на це право. <…>
Право висувати кандидатів на Нобелівські премії [Миру] належить:
- чинним і колишнім членам Норвезького Нобелівського комітету і радникам, призначеним Норвезьким Нобелівським комітетом;
- членам національних асамблей і урядів різних держав і членам міжпарламентських спілок;
- членам Міжнародного арбітражного суду в Гаазі;
- членам Комісії Постійного міжнародного бюро миру;
- членам і асоціативним членам Інституту міжнародного права;
- університетським професорам політичних наук і юриспруденції, історії та філософії;
- нобелівським лауреатам премії миру».
Сергій Комков, який висунув кандидатуру Путіна – абсолютно точно не нобелівський лауреат, не є членом Нобелівського комітету, Міжнародного арбітражного суду, уряду, Інституту міжнародного права і так далі. А президентський пост у Фонді освіти, всупереч твердженням «Вестей», права на висування кандидатів не дає, так само як і написані ним наукові статті та політичний трилер «Кремлівський бабак». Але, можливо, він професор?
На сайті Спілки письменників Росії Комков дійсно представлений як професор і доктор педагогічних наук (останнє – дещо не за профілем премії миру). Але в якому університеті і на який кафедрі – загадка. У біографії Комкова на сайті viperson.ru не згадується будь-якої досвід викладацької роботи у ВНЗ, йдеться тільки про те, що він був директором середньої школи, начальником відділу Московського міського комітету з освіти, а з 1993 року працює у Всеросійському фонді освіти. У нього безліч почесних звань на кшталт члена-кореспондента Російської Академії Природничих Наук (РАПН), віце-президента Міжнародної академії духовної єдності народів світу (МАДЕНМ), члена Міжнародної академії наук педагогічної освіти (МАНПО), але серед них жодного професорського.
На інтернет-форумах Комков представляється як ініціатор створення і засновник низки навчальних закладів, а саме Європейського університету права Justo і Російського університету національної освіти (РУНО) в Чехії. На сайті Європейського інституту ЮСТО (зараз він називається так, це досить дивний заклад, в якому серед іншого готують фахівців за таким екзотичним профілем, як «Менеджмент і маркетинг в астрології») у списках керівництва і викладацького складу Сергій Комков не значиться. Про діяльність у Чехії Російського інституту національної освіти жодної інформації взагалі немає. Організація з такою назвою була зареєстрована в 2006 році у Москві з юридичною адресою в Малому Кисельному провулку, ректором зазначався Сергій Комков. Про роботу інституту жодної інформації знову ж таки немає, а в 2016 році він був ліквідований.
Дивна деталь: в інтерв’ю онлайн-виданню «Полит.ру» у 2018 році Комков, чинний президент Всеросійського фонду освіти, заявив: «Останніми роками я, наприклад, живу і працюю в Чехії». Ким працює і як це поєднується з керівною посадою у Фонді освіти, не пояснюється. Втім, і з самим фондом не все зрозуміло: з інтернету про його роботу важко щось дізнатися, свого сайту у фонду немає, практично єдиний доступний документ на бланку фонду був розміщений в 2006 році на безкоштовному хостингу narod.ru, поштової адреси на бланку немає, а зазначений там номер телефону в 2012 році належав фракції КПРФ у Держдумі. Схоже, єдине, чим займається фонд, – це боротьба за скасування ЄДІ (ЕГЭ).
Нарешті, вчені звання Комкова теж вкрай сумнівні. За його твердженням, ступінь доктора права йому присвоїла вчена рада східноєвропейського відділення академії наук Сан-Марино. Це «Східноєвропейське відділення» було в 2002 році зареєстроване в Москві, причому серед видів його діяльності зазначалися не тільки «наукові дослідження і розробки в галузі природничих та технічних наук», а й «технічне обслуговування та ремонт офісних машин і обчислювальної техніки», а також «технічне обслуговування та ремонт легкових автомобілів». У 2015 році відділення було ліквідовано рішенням суду за позовом Мін’юсту. Засновники «Східноєвропейського відділення» Геннадій Шило та Ліана Тухватулліна в 2012 році стали також співзасновниками того самого Європейського університету права Justo, де навчають астрологічному менеджменту і до заснування якого мав стосунок Комков.
Втім, у матеріалі сайту viperson.ru ступінь доктора права не згадується, зате він представлений як доктор філософських і педагогічних наук. Ось тільки в Електронній бібліотеці дисертацій РДБ ніяких слідів дисертацій Сергія Костянтиновича Комкова немає, хоча всі захищені дисертації і автореферати надсилаються до РДБ в обов’язковому порядку.
Політичні погляди Комкова є досить своєрідними. На початку 2000-х років він випустив філософську працю «Російська воля»; текст її зараз в мережі недоступний, але деякі цитати збереглися, зокрема, така (авторська пунктуація збережена):
«Фашизм – це не що інше, як духовна і фізична єдність єдинокровно-родинної та історично сформованої спільноти етнічної групи людей – нації – у загальнодержавній меті. Саме права ( “фашистська”) расова ідеологія зможе зберегти (із Божою допомогою, зрозуміло!) нашу Руську націю від реального безславного зникнення, тому, що так званий “фашизм” – як єднання Нації – це об’єктивна гарантія продовження Роду, це – майбутнє для нації!»
Натомість Сергій Комков значиться головним редактором досить своєрідного видання – суспільно-політичної газети «Президент», присвяченій Путіну. У газеті, зрозуміло, було опубліковано й повідомлення про висунення Путіна на Нобелівську премію. Наведено і факсиміле листа до Нобелівського комітету, причому не на бланку офіційного бюлетеня, як мало би бути, а на чистому аркуші. А ще там є відповідь Нобелівського комітету на попередній лист Комкова; схоже, ним він та його редакція особливо пишаються.
Сказано там буквально наступне:
«Шановний / а Сергій Комков!
Норвезький Нобелівський комітет отримав Вашу пропозицію щодо Нобелівської премії миру 2014 року.
У цьому році було зареєстровано 278 кандидатів. Ім’я володаря премії 2014 року буде оголошено 10 жовтня.
З повагою, Норвезький Нобелівський комітет
Гейр Лундестад, секретар»
Як бачимо, у цій ввічливій відповіді немає ані слова про те, чи була включена запропонована Комковим кандидатура до списку 278.
І остання деталь: у своїй газеті Комков представляється як довірена особа Володимира Путіна. У списках довірених осіб 2012 і 2018 років Сергія Комкова немає.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
