Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
23 грудня відбулася чергова велика пресконференція Володимира Путіна. У ході майже чотиригодинного спілкування зі ЗМІ президент, хоча був не в ліпшій своїй формі, судячи з постійного покашлювання, проте витримав традиційний темп і вводив росіян в оману в середньому один раз на 20 хвилин. Ось найяскравіші приклади неправди.
Про те, як Ленін створив Україну
«Чудово. Але й ми намагаємося не згадувати про те, як саме Україна складалася. Хто її створив? Ленін Володимир Ілліч, коли створював Радянський Союз: Договір 1922 року, союзний, і 1924 рік – Конституція. Щоправда, після його смерті, але за його принципами створено».
Деліріум про те, як Ленін після своєї смерті створив Україну, можна було залишити взагалі без коментарів, але Путін продовжив розвивати свою думку вже щодо Донбасу:
«Невже ми мали зовсім безвільно дивитися на те, що відбувається на південному сході, на Донбасі, який від початку, навіть при організації Радянського Союзу в 1922–1924 роках, не мислив себе інакше як частиною Росії. Але його туди Ленін із товаришами заштовхнули силою. Спершу вирішили взяти до Росії, а потім сказали: слід перерішити.
Перерішили. Створили країну, яка ніколи раніше не існувала. Зараз не про це говоритимемо, але так і сталося. Засунули туди історичні території з народом, у якого ніхто не питав, як і де він хоче жити. Гаразд, це сталося, ми згодні. Але ми змушені були щось робити у 2014 році, і так виникла криза, яка сьогодні розвивається».
У червні 1917 року Центральна рада у Києві проголосила автономію України у складі Росії. До меж тодішньої України входив і Донбас. Тимчасовий уряд Росії був проти включення Донбасу до складу української автономії, місцеві органи самоврядування єдиної позиції не мали. Після більшовицького перевороту, у лютому 1918 року, було проголошено Донецько-Криворізьку республіку — «автономну область Української республіки як частину Всеросійської федерації радянських республік». За місяць оголосили про входження Донецько-Криворізької республіки до складу УНР (Української Народної Республіки). На виділенні Донбасу з України та входженні до складу Росії наполягав очільник республіки Артем (Федір Сергєєв), але центр цієї ініціативи не схвалив.
Весною 1918 року територія Донбасу була окупована Німеччиною, а наступного року при відновленні радянської влади за розпорядженням Леніна Донецько-Криворізьку республіку ліквідували; Донбас став частиною України. Таким чином, жодного «силового заштовхування» у ті роки не відбувалося. А ось той факт, що сьогодні відбувається «силове виштовхування», підтвердив нещодавно навіть російський суд, котрий опублікував рішення, в якому йдеться про розміщені на території Донбасу регулярні збройні сили Росії.
Про низьку інфляцію в Росії та зростання реальних доходів
«Поговоримо і про інфляцію, звісно. Інфляція 8% очікується. Це набагато більше, ніж прогнозували. Але все одно зростання реальних [доходів] за вирахуванням цих інфляційних витрат таки 4,1%. Щороку буде — фахівці очікують, експерти наші, — 3,5% зростання реальних доходів. Звісно, далеко не у всіх категорій громадян. Звичайно, це середні показники, я хочу ще раз на цьому наголосити, коли громадяни будуть дивитись, слухати, скажуть: ну ось, знову там середні. Але ми змушені середніми цифрами оперувати, щоб у нас були певні орієнтири. Ми поговоримо про доходи населення, мабуть, ще докладніше».
8% (насправді, швидше за все, дещо більше) — це середній рівень інфляції, який враховує ціни всіх товарів та послуг. Але якісь ціни практично не змінилися, щось навіть подешевшало, наприклад турпоїздки, попит на які через пандемію помітно впав. А ось ціни, з якими доводиться мати справу щодня, насамперед на продукти, виросли набагато сильніше. У листопаді голова Центробанку Ельвіра Набіулліна під час виступу в Держдумі зазначила, що продовольча інфляція вже стала двозначною. Особливо помітно дорожчають найдоступніші продукти; так, буряк, морква та картопля — приблизно в півтора рази. А у квітні 2021 року у дослідженні, проведеному на замовлення Центробанку, було зазначено, що чверть російських домогосподарств витрачає на їжу майже всі свої доходи.
Заява Путіна про зростання реальних доходів росіян суперечить даним Мінекономрозвитку. У жовтні був опублікований прогноз, за яким зростання реальних доходів за підсумками року складе близько 2,5%, що не перекриває торішнє падіння на 2,8%. І це при тому, що міністерство орієнтувалося на прогноз річної інфляції в 7,4%, хоча зараз уже в прогнозі значиться понад 8%.
Про «низький рівень» вакцинації в Німеччині
«У нас, на жаль, так само, як у багатьох інших країнах, — візьміть деякі європейські країни, вони теж переймаються, що низький рівень вакцинації, — скажімо, у Федеративній Республіці Німеччина, у країні з дуже добре розвиненою системою охорони здоров’я, хоча й там теж багато критики на адресу системи охорони здоров’я, але одна з найефективніших систем у Європі, — низький рівень».
Згідно з регулярно оновлюваними даними сервісу Our World in Data, що бере дані з офіційних джерел, на 21 грудня в Німеччині як мінімум однією дозою вакциновано 73,5% населення, повністю вакциновано 70,5%, а бустерну (третю чи другу у випадку з вакциною Johnson&Johnson) дозу отримали 32,7% жителів. Лікарі вважають, що бустерна доза стала особливо важливою з огляду на поширення штаму коронавірусу «омікрон», який легко заражає навіть повністю вакцинованих. У Росії ж, за даними того самого джерела, хоча б однією дозою вакциновано 50,2% жителів, двома — 44,8%, а бустерною дозою — лише 4,6%. Відповідно, Росія є однією з найменш вакцинованих країн Європи, поряд із Болгарією та Україною.
Частка вакцинованих у Росії та Німеччині
Про досягнення колективного імунітету в Росії
«У нас він який? 59,4% на сьогоднішній день або на вчорашній вечір. Я вчора тільки, знаючи напевно, що це буде чи не основною темою нашої сьогоднішньої зустрічі, говорив із Ганною Юріївною Поповою та з Голіковою Тетяною Олексіївною. 59,4% – це колективний імунітет сьогодні в Росії. Йдеться і про тих наших громадян, які перехворіли, і про щеплених. У нас близько 70 мільйонів зробили перше щеплення, 70 з лишком зробили два уколи.
Але цього недостатньо: нам потрібний колективний імунітет десь під 80%. Сподіваюся, наступного року, хоч би наприкінці першого кварталу – у другому кварталі, ми досягнемо цього рівня. У деяких країнах зараз уже говорять про необхідність досягнення колективного імунітету 90–95%».
Про рівень колективного імунітету в Росії судити неможливо, оскільки немає відповідної методики. Ймовірно, коли Путін дає оцінку з точністю до 0,1%, він має на увазі суму повністю вакцинованих та тих, хто перехворів. Але багато хто був вакцинований вже після хвороби, і незрозуміло, чи не враховали їх двічі. Навряд чи враховується і те, що імунітет поступово слабшає, саме тому фахівці і рекомендують щеплюватися бустерною дозою. І, нарешті, дані про кількість тих, хто перехворів, вкрай ненадійні. У листопаді видання Meduza підрахувало, що в Росії, якщо виходити з відкритої бази “Стопкоронавірус.рф”, до лікарень потрапляють близько 58% всіх виявлених заражених. Для порівняння, у Франції цей показник становить 7,6%, у США – 6,7%, у Німеччині – 5,3%. Це може означати, що реальна кількість інфікованих у Росії перевищує офіційні дані приблизно на порядок. Причиною може бути і недостатній обсяг тестування, і навмисне заниження даних.
Який рівень колективного імунітету потрібен для припинення епідемії COVID-19, достеменно невідомо, це залежить від темпів поширення вірусу, і вже після появи штаму Дельта стало зрозуміло, що перші оцінки в 65-70% не актуальні, а для досягнення колективного імунітету потрібно мінімум 85-90% вакцинованих. Ці дані не точні і можуть переглядатися; скажімо, у Данії, де відсоток вакцинованих дещо вищий, ніж у Німеччині, у вересні вважали, що потрібний рівень вже досягнуто, і скасували всі обмеження, але в листопаді, причому ще до поширення штаму «омікрон», їх довелося відновити. «Омікрон», судячи з попередніх даних, більш заразний, ніж «дельта», що домінувала до того, і вимагає ще вищого рівня колективного імунітету.
Але про що можна говорити з певністю, то це про те, що досягнення колективного імунітету за такої низької частки вакцинованих неможливе в першому кварталі наступного року.
Про м’якість російського закону щодо «іноагентів»
Кореспондент Бі-Бі-Сі Петро Козлов запитав Путіна, які події в Росії призвели до того, що в країні останнім часом так стрімко зросла кількість «екстремістів», «небажаних організацій» та «іноземних агентів». Путін відповів:
«Нагадую ще раз: цей закон придумано не нами, а державою, яку всі вважають світочем демократії. Наш закон набагато ліберальніший. Ми не вимагаємо припинення роботи, просто скажіть по-чесному джерело фінансування. На цей момент нуль цілих тридцять чотири тисячні визнані організаціями-іноагентами в Росії із 200 тисяч зареєстрованих НКО. Так само, як у Штатах.
А в чому різниця? А в тому, що там, якщо ви не закрили своєї діяльності, вам загрожує кримінальна відповідальність до п’яти років позбавлення волі. Навіть якщо ви цю діяльність припинили та організацію закрили, це не звільняє вас від кримінальної відповідальності — „п’ятірочка”. У нас нічого такого немає. Ми не забороняємо роботу цих організацій, ми хочемо лише, щоб організації, які займаються внутрішньополітичною діяльністю в Росії, ясно та чітко заявили про джерела фінансування своєї діяльності».
Путін вкотре повторив популярний серед російських чиновників та пропагандистів фейк про ідентичність американського і російського законів. І неодноразово вже було роз’яснено, у чому полягає важлива різниця між ними. Насамперед, американський закон містить чітке визначення іноземного агента: це така фізична чи юридична особа, яка «працює під контролем і прямим керівництвом іноземного „принципалу” та у його прямих інтересах» і при цьому бере участь у політичній діяльності, поняття якої також чітко визначене. Російський закон дозволяє оголосити «іноагентом» практично будь-яку неугодну владі НКО; так, щоб навісити цей ярлик на рух на захист прав виборців «Голос», було достатньо фінансового переказу у сумі 200 рублів від такої собі громадянки Вірменії, котра чомусь має чоловіче ім’я Норайр.
Є в російському законі і вже геть чудернацьке положення: фізична особа може бути визнана «іноземним засобом масової інформації, що виконує функції іноземного агента», і таких російських громадян, оголошених «іноземними ЗМІ», налічується вже 67. Натомість державні ЗМІ, такі як ТАРС або RT, до списку «іноагентів» не внесені, хоча отримують іноземне фінансування та випускають політичні матеріали.
У КК РФ є стаття 330.1 – «Злісне ухилення від виконання обов’язків, передбачених законодавством Російської Федерації, у зв’язку з визнанням особи як такої, що виконує функції іноземного агента». За невиконання «обов’язків щодо поданням документів, необхідних для включення до Реєстру некомерційних організацій, які виконують функції іноземного агента, або до Реєстру незареєстрованих громадських об’єднань, що виконують функції іноземного агента», а також за «порушення порядку діяльності іноземного засобу масової інформації, що виконує функції іноземного агента, та (або) заснованої ним російської юридичної особи, яка виконує функції іноземного агента» передбачено позбавлення волі терміном до двох років. А якщо водночас «іноагент» збирає будь-які відомості «в галузі військової, військово-технічної діяльності Російської Федерації, які в разі їхнього отримання зазначеними суб’єктами можуть бути використані проти безпеки Російської Федерації», тут вже можлива та сама «п’ятірочка».
Про відсутність доказів у справі щодо отруєння Навального
На запитання кореспондента Бі-Бі-Сі про Олексія Навального та його отруєння «Новачком» Путін відповів:
«Ви сказали про людину, яку нібито отруїли. Ми робили запити, але жодного матеріалу представники Заходу не надали. Ми запропонували, щоб наші спеціалісти приїхали до європейських лабораторій. Ми надсилали офіційні запити до прокуратури. Жодного матеріалу про цей „новачок” чи як його там. Я особисто пропонував президенту Франції та канцлеру ФРН. Дайте нам підставу для порушення кримінальної справи. – Нічого. Не треба скоювати злочини та прикриватися політичною діяльністю. Давайте перевернемо сторінку».
Насправді жодні запити Путіну не потрібні, у розслідуванні The Insider та Bellingcat давно вже названо імена співробітників НДІ-2 ФСБ, які брали участь в отруєнні Олексія Навального. Ба більше, один із отруйників, Костянтин Кудрявцев, особисто поспілкувався з Олексієм Навальним, думаючи, що розмовляє з помічником секретаря Ради безпеки Миколи Патрушева, і розповів багато подробиць замаху. Серед іншого він пояснив, що життя Навальному врятували дії пілотів та атропін, введений лікарями швидкої допомоги, а також уточнив, що отрута була нанесена на труси, причому у зачистці слідів ФСБшникам допомогли співробітники транспортної поліції.
Але читати The Insider Путіну зовсім не обов’язково. Є всі підстави вважати, що знайти винних в отруєнні Навального він може за допомогою одного лише легкого напруження пам’яті, адже, враховуючи те, що виконавцями отруєння були офіцери ФСБ, наказ про отруєння, швидше за все, сам Путін і давав.
Нагадаємо, під час минулої прес-конференції Путін вже валідував результати розслідування The Insider і Bellingcat, коли заявив, що зазначені у статті ФСБшники були поруч із Навальним у ті самі дні. Пізніше у розпорядження The Insider і Bellingcat потрапили документи, з яких випливає, що Управління власної безпеки ФСБ визнає: деталізації телефонних з’єднань отруйників, які йшли за Навальним (а саме ці деталізації стали одним із важливих доказів у розслідуванні), дійсно є деталізаціями чинних співробітників ФСБ.
Про реакцію США на російський проєкт договору щодо гарантій безпеки
«Зрозуміло, що один із найважливіших елементів сьогодні — це стабільність та безпека, забезпечення безпеки на цій ділянці, на цьому напрямку. І ми маємо зрозуміти, як буде забезпечена наша безпека. Тому без жодних хитрощів ми просто прямо порушили питання, що ніякого руху НАТО на схід далі не повинно бути. М’яч на їхньому боці. Вони мають нам щось відповісти.
У зв’язку з цим хотів би наголосити, що загалом ми бачимо поки що позитивну реакцію. Американські партнери нам говорять про те, що вони готові до початку цієї дискусії, цих переговорів на початку року в Женеві. Представників з обох боків призначено. Сподіваюся, що розвиток ситуації піде саме цим шляхом».
«Позитивна реакція» насправді виглядає так. Держсекретар Ентоні Блінкен заявив, що президент Джо Байден виступає проти гарантій, яких домагається Путін. У російському проєкті договору, як відомо, міститься вимога до НАТО не приймати до складу держави, що раніше входили до СРСР, і відмовитися від будь-якого військового співробітництва з ними. На брифінгу Блінкен так висловив ставлення адміністрації Байдена до проєкту:
«Президент протягом багатьох, багатьох років гранично ясно викладав деякі основні принципи, від яких ніхто не відступає: принцип, згідно з яким одна країна не має права силою міняти межі іншої, що одна країна не має права диктувати політику іншій або вказувати цій країні, з ким вона може асоціюватись. Жодна країна немає права встановлювати свою сферу впливу. Це поняття має бути спрямоване на звалище історії».
Помічник Блінкена Карен Донфілд, втім, уточнила, що Вашингтон готовий до обговорення російських пропозицій, але наголосила, що у проєкті договору є неприйнятні для США речі.
Про те, як США в 1918 пропонували розчленувати Росію
«Ось, дивіться, ще 1918 року один із помічників Вудро Вільсона, Президента Сполучених Штатів, сказав: „Всьому світу буде спокійніше, якщо на місці сьогоднішньої величезної Росії з’явиться держава в Сибіру та ще чотири держави в європейській частині”».
Така фраза існує, але не в публічному виступі, а в щоденнику радника президента Едуарда Хауза, щоправда, на території європейської частини Російської імперії він уявляв собі три держави, а не чотири (зараз їх, до речі, значно більше: Росія, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Білорусь, Україна, Молдова). Вочевидь, під час підготовки «14 пунктів» Вільсона — проєкту договору, який визначає умови миру після Першої світової війни — Хауз розглядав можливість відділення Сибіру. Але в результаті президент і його радник дійшли зовсім іншого рішення. В офіційному коментарі до «14 пунктів», написаному Хаузом, Сибір згадується в абсолютно іншому контексті:
«… Таке врегулювання всіх питань, що зачіпають Росію, яке забезпечить найповнішу і вільну співпрацю інших націй світу у наданні їй сприятливої та нічим не обмеженої можливості ухвалити незалежне рішення щодо її власного політичного розвитку та її національної політики і гарантує їй привітний прийом у спільноті вільних націй за того стилю правління, який вона сама собі обере; але не тільки прийом, а й усіляку підтримку в усьому, чого вона потребує і чого вона сама собі хоче. Ставлення до Росії в майбутні місяці з боку сестер-націй стане кращою перевіркою їхньої доброї волі та розуміння ними її потреб, які відрізняються від власних інтересів цих націй, — перевіркою їхньої розумної та безкорисливої симпатії. Першим постає питання, чи є російська територія синонімом поняття території, що належала колишній Російській імперії. Зрозуміло, що це не так, бо пункт XIII обумовлює незалежну Польщу, а це виключає територіальне відновлення імперії. Те, що визнано правильним для поляків, поза сумнівом, доведеться визнати правильним і для фінів, литовців, латишів, а можливо, і для українців (…)
Це щонайменше означає визнання мирною конференцією де-факто урядів, які представляють фінів, естонців, литовців та українців. Цей первинний акт визнання повинен бути обумовлений скликанням національних зборів для створення уряду де-юре відразу після того, як мирна конференція визначить межі цих нових держав (…)
Необхідно також передбачити для Великоросії можливість федеративного об’єднання з цими державами на тих самих умовах.
Що ж до Великоросії та Сибіру, то мирній конференції слід було б звернутися з посланням, в якому пропонувалося б створити уряд, достатньо представницький, щоб виступати від імені цих територій. Має бути зрозуміло, що пропонується економічне відновлення за умови, якщо на мирній конференції буде представлено уряд, наділений достатніми повноваженнями».
Очевидно, що Вільсон і Хауз виходили з реальності 1918 року, коли на території охопленої громадянською війною Росії фактично не існувало єдиної влади, причому уряд більшовиків, що прийшов до влади внаслідок силового перевороту, ніким за кордоном не визнавався законним. Враховуючи прагнення народів колишньої Російської імперії до незалежності, Вільсон схильний був визнати створювані ними держави. Водночас у коментарі йдеться про єдиний уряд для Великоросії та Сибіру, тобто американський проєкт у жодному разі не передбачав поділу тієї частини колишньої імперії, яка в результаті стала Російською Федерацією. Можна вважати, що нинішні державні кордони на території колишньої імперії якраз здебільшого відповідають плану Вільсона.
Про «мракобісся» та відмову від сімейних цінностей на Заході
«Я дотримуюся традиційного підходу, що жінка – це жінка, чоловік – чоловік, мама – це мама, батько – це батько. І сподіваюся, що у нашого суспільства є внутрішній моральний захист, продиктований традиційними конфесіями Російської Федерації. Особливість і сила нашого тисячолітнього суспільства полягають у тому, що Росія складалася як багатоконфесійна та багатонаціональна держава, і ми навчилися з повагою ставитись один до одного. З повагою. А що це означає? Означає із повагою ставитись і до засад нашої традиційної духовної культури. Усі народи Російської Федерації – хочу підкреслити, всі – мають певний внутрішній моральний захист від такого мракобісся, про яке Ви зараз сказали. Та нехай вони там роблять чого забажають. Ми повинні брати все прогресивне та найкраще, яке допомагає розвиватися, бути на марші, бути лідерами в технологіях, в економіці, у гуманітарних сферах, маю на увазі охорону здоров’я, скажімо, чи освіту. Але сподіваюся, що у наших народів, народів Росії вистачить внутрішніх глибинних імунних систем захисту від цього, як я сказав, мракобісся».
Почнімо з того, що слово «мракобісся» тут навряд чи доречне. Словники визначають його як ворожість щодо прогресу, культури, освіти, науки, тобто обскурантизм, вкрай реакційні погляди. Новомодні тенденції, які поривають із традицією, — це не мракобісся, а протилежна йому крайність. А агресивне неприйняття нового показав якраз Путін. Загалом, як він одного разу висловився з іншого приводу, «хто як обзивається, той сам так і називається».
Втім, важливіше, що він лише повторив популярний серед російських мракобісів фейк. Насправді ніхто на Заході ніколи не намагався скасувати базові для людської цивілізації поняття «мама» та «тато». Історія про те, ніби їх замінюють безстатевими поняттями «батько №1» та «батько №2», виникла через ухвалене у 2019 році рішення влади Франції змінити формулювання лише в одному документі — шкільному формулярі, призначеному виключно для внутрішньошкільного бюрократичного обігу. Пов’язано це із визнанням у Франції одностатевих шлюбів; в результаті неминуче повинні з’явитися діти, які мають двох батьків або дві матері. Впроваджувати подібні формулювання у приватне життя нікому не спадало на думку.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
