Джерело: Ксенія Кирилова, для Русского Монитора
Втручання Росії у внутрішні справи США вже тривалий час перестало бути «політичною картою», як його вперто називають у російському дискурсі. Oбвинувальні висновки як спецпрокурора Роберта Мюллера, так і Департаменту юстиції, що йдуть один за одним, детально показують механізми організації, фінансування та конкретних операцій щодо впливу на американське суспільство. Але якщо відслідковування хакерських атак і роботи спецслужб – це справа правоохоронних органів, ми спробуємо надати невеликий огляд трендів політики Кремля щодо США, які спостерігаються шляхом аналізу відкритих публікацій у російській пресі, і того, як ці тренди еволюціонували протягом останніх двох років.
Відкрита підтримка Дональда Трампа до і після президентських виборів
У тих, хто спостерігав за російським інформаційним простором перед виборами президента США, не виникало сумнівів: Кремль робить все можливе якщо не для просування цього кандидата, то, принаймні, для знищення його опонентів. На дискредитацію демократів було спрямовано всі російські ЗМІ: як внутрішні, так і зовнішні. Проти них також працювали підконтрольні Росії хакери і Вікілікс, що оприлюднювала результати зламів.
Ба навіть більше – Москва дійшла до прямого ядерного шантажу, при цьому відкрито заявляючи, що ядерна війна в разі перемоги Клінтон буде практично неминучою. Ще одним видом кремлівського шантажу, безпосередньо спрямованим на підтримку Трампа, став шантаж громадянською війною у США. Як відзначав «Вашингтон Пост», напередодні президентських виборів 2016 року Росія намагалася спровокувати «кольорову революцію» у разі поразки Дональда Трампа, яка в підсумку нібито неминуче переросла б у громадянську війну. Трамп же, в свою чергу, з вдячністю підхопив цей шантаж, заздалегідь погрожуючи невизнанням результатів виборів і заявляючи про їх «фальсифікації» ще до будь-якого голосування, закликаючи своїх прихильників до масових протестів.
Після виборів шантаж можливою громадянською війною у Сполучених Штатах з боку російської пропаганди продовжився, проте його мета відтепер полягала у припиненні розслідування російського втручання спецпрокурором Робертом Мюллером і недопущення можливого імпічменту. Зокрема, в американських російськомовних ЗМІ періодично спливала тема неминучої «гнівної реакції виборців Трампа» в разі початку процедури імпічменту і зазначалося, що продовження розслідування може призвести до насильства і жорстокості на вулицях, а відтак, «необхідно робити все можливе, щоб цьому перешкодити». Страх можливої громадянської війни у США час від часу вкидається і до англомовного інформаційного простору й деякі американські експерти мимоволі транслюють його, часто навіть не усвідомлюючи, що грають на руку кремлівській пропаганді.
Поміж іншого, підтримці Дональда Трампа була присвячена робота численних російських тролів, котрі у першу чергу виступали під «американським прапором». Крім цього, переважна більшість російськомовних ЗМІ у США також зайняли абсолютно про-трампівскую позицію. Це стосується і тих ЗМІ, які позиціонували себе як «опозиційні» і «антипутінські».
Тим часом тривала потужна підтримка Трампа в російській пресі. Зокрема, ділова газета «Взгляд» регулярно цитувала пасажі Трампа щодо CNN як джерела «фейкових новин», перекладала його твіттер-повідомлення про «брехливі ЗМІ, що виходять з-під контролю», а також готувала власну «аналітику» на предмет того, як «CNN прямує до краху», опинившись «у пастці антитрампівської пропаганди і негативного кадрового відбору». Сюди ж належить також дискредитація розслідування ФБР і Мюллера та наклеп на людей, які його проводять, що однаково циркулює як у радикально республіканській, так і в російській пресі.
Продовжувалася і робота з російськомовною спільнотою. Ще на початку березня минулого року на «Ехо Москви» одна за одною почали з’являтися статті, які, прямо уникаючи виправдань Путіна і його політики, однак багато в чому повторювали кремлівську риторику щодо «маккартизму», «русофобії» і «безневинних зустрічей із російським послом». Журналіст Михайло Таратута й зовсім закликав Трампа «перейти до нападу», давав поради щодо конкретних атак проти демократів і радів, що Трамп «завдав удар супротивнику». Водночас автора абсолютно не бентежило, що під «ударом» він мав на увазі нічим не підтверджену і згодом спростовану заяву Трампа про те, що Обама нібито прослуховував його телефонні переговори.
Поряд з цим все більше російських ЗМІ прямо визнавали, що не лише публічна риторика і задекларована позиція, але й конкретні дії Трампа грають на руку Москві. Особливо очевидним це стало на початку лютого поточного року, коли сталося поєднання трьох подій. По-перше, сюди належить засекречування адміністрацією Трампа найважливішої частини «кремлівської доповіді», тобто нового списку санкцій, який блокував можливість прямої дії американського законодавства щодо протидії відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом. Також Трамп запросив до країни керівників російських спецслужб, що перебували під санкціями. У цей же час вийшов сумнозвісний меморандум глави Комітету з розвідки Палати представників Конгресу США Девіда Нуньєса, в якому ФБР і Міністерство юстиції звинувачувалися в упередженості щодо президента Дональда Трампа. Після цього навіть російські військові аналітики не змогли стримати радощів і визнали, що Трамп діє в їхніх інтересах.
«Оприлюднення доповіді Девіна Нуньєса і розслідування представлених у ній матеріалів загрожує масштабною чисткою ФБР, іншим спецслужбам США і Мін’юсту та політичним землетрусом у Конгресі. Спецслужби – це головний інститут американської демократії, і якщо Трамп опанував ними цілком, то дні фейкової глобалістської преси та маразматичного Конгресу закінчуються», – прогнозували автори «Військового огляду», тішачись з того, що Трамп «перейшов у наступ», може дозволити собі відкрите спілкування з російською розвідкою і найближчим часом повністю досягне знищення механізму поділу влади, вільної преси та незалежної правоохоронної системи. На початку червня інший російський аналітик, Ростистав Іщенко, у статті під заголовком «Подяка товаришу Трампу» прямо вказав, що за зближення Європи з Росією необхідно подякувати особисто Дональду Трампу і лише йому.
«Розподіл праці»
Важливо відзначити, що публічна підтримка Трампа з боку Москви не припинялася ніколи, проте з плином часу її формат дещо змінювався. Так, за декілька місяців перед проміжними виборами до Конгресу США центральні російські телеканали і їхні штатні експерти дещо дистанціювалися від «піару» Трампа, передавши цю функцію своїм колегам-емігрантам, котрі вже отримали американське громадянство і певну політичну вагу у США, тому могли бути представлені у якості американських експертів. Саме їм були делеговані функції роз’яснення російській аудиторії, чому Москві вигідно підтримувати Дональда Трампа. До них можна віднести, у першу чергу, директора центру «Національний інтерес» Дмитра Саймса і керівника некомерційної організації Russia House у Вашингтоні Едуарда Лозанського.
Цікаво, що саме Дмитра Саймса заарештована за діяльність в якості «іноземного агента» Марія Бутіна назвала одним зі своїх кураторів у США. Втім, російські військові аналітики також не надто приховують важливість Саймса для Росії, прямо називаючи його у своїх статтях «нашим другом».
Нещодавно Саймс став одним зі співведучих політичної програми «Большая игра» на «Первом канале» разом з онуком В’ячеслава Молотова В’ячеславом Ніконовим. У ній він регулярно доводить важливість і необхідність Трампа для Росії, у той час як більш «ура-патріотичні» співведучі іноді ставлять їх під сумнів. Зокрема, в передачі від 26 вересня, повністю присвяченій виступу Дональда Трампа на засіданні ООН, Саймс разом із режисером Кареном Шахназаровим прямо говорили про те, що Трамп влаштовує Росію, оскільки він «анулює США як глобальну імперію» за прикладом Горбачова, який знищив СРСР, і відмовляється від основних американських цінностей.
Едуард Лозанський також абсолютно чесно відзначає у своїх статтях, що очікує від Трампа нового переділу світу з Росією і Китаєм, простіше кажучи, «нової Ялти».
«Це варіант повторення зустрічі в Ялті Сталіна, Рузвельта і Черчіля. Звичайно, є ще й Європа, але сьогодні вона знаходиться в такій непевності через вихід Великобританії, тому можна почати з троїстої зустрічі. Реалії є такими, що час уже переходити до якоїсь угоди. Чим швидше це відбудеться, тим краще», – наполягає він.
Водночас у передачах, розрахованих на більш масового глядача, російські пропагандисти часом взагалі не обтяжують себе особливою підтримкою Трампа, нагнітаючи стандартну антиамериканську істерію «для внутрішнього споживання», де для простоти картини дії США часто прирівнюються до їх президента.
Нові віяння
Напередодні ж самих проміжних виборів до Конгресу 6 листопада поточного року тема щодо «можливої громадянської війни у США» знову почала набирати обертів у російській пресі, але цього разу вона пов’язувалася із можливою перемогою демократів або з протестами з їхнього боку у випадку поразки. Водночас за тоном публікацій російських ЗМІ можна було помітити, що вони продовжують робити ставку на повну перемогу республіканців, гнівна реакція демократів на яку, вочевидь, повинна була лише підсилити омріяну нестабільність.
Однак очікування більшості російських аналітиків і пропагандистів, котрі озвучують їхню точку зору, не справдилися: демократи впевнено завоювали більшість у нижній палаті Конгресу і, хоча й програли вибори до Сенату, їхні втрати там були не надто великими. Таким чином, супротивники Трампа отримують можливість блокувати його законодавчі ініціативи, а також зможуть ініціювати розслідування щодо президента. Крім цього, тепер очевидно зміниться керівництво і склад Комітету з розвідки Палати представників, що дозволить американському розвідтовариству діяти вільніше. У Трампа таки зберігається можливість призначати осіб на керівні посади в адміністрації і судовій системі, які, вочевидь, будуть беззаперечно схвалюватися республіканським Сенатом. Водночас жодна зі сторін не виявила будь-якого бажання починати громадянську війну.
Російські ЗМІ відреагували на вибори в Конгрес відносно стримано, здебільшого намагаючись показати першу серйозну поразку Трампа як його перемогу. Описуючи результати, вони в основному робили акцент на збереженні за республіканцями Сенату. Голова комітету Держдуми з міжнародних справ Леонід Слуцький взагалі назвав підсумки виборів «вотумом довіри політиці президента США Дональда Трампа» і «своєрідним індикатором підтримки його позицій».
Водночас Слуцький нарікає на те, що Москві не вдасться уникнути розслідування російського втручання у справи Америки.
«Політичні спекуляції не закінчуються, «антиросійська карта», як і раніше, в рукаві у опонентів Трампа. Через це очікувати якихось кардинальних змін у російсько-американських відносинах, поки, на жаль, не доводиться», – скаржиться він.
Глава комітету Ради федерації з міжнародних справ Костянтин Косачов спробував переконати аудиторію, що часткова поразка Трампа принесе американській системі саму лише шкоду.
«Боюся, в кінцевому рахунку серед тих, хто програв, опиниться і американська політична система, яка стане ще більш розбалансованою і непередбачуваною, аж до спроб запустити процедуру імпічменту, і та частина світу, яка свідомо чи несвідомо залежить від американських внутрішньополітичних суперечок», – заявив він.
Водночас Косачов зазначив, що перемога в Сенаті «дає чималі карти до рук Білому дому», і без неї «зовнішня політика Трампа була б повністю паралізованою». Однак його, як і Слуцького, турбує те, що демократи очолять комісії з розслідування змови Трампа із Росією на президентських виборах 2016 року.
У цьому контексті цікавою є стаття вже згаданого вище Михайла Таратути, присвячена розколу американського суспільства. У ній, на відміну від попередніх публікацій, він вже не виказує явної підтримки Трампу і не ризикує давати йому поради щодо того, як і по кому «наносити удар». Це означає, що як мінімум частина російських ЗМІ (і, відповідно, еліт, що стоять за ними) починає відходити від прямої підтримки Трампа. Видання «Газета.ру», наприклад, і зовсім назвало результати виборів його поразкою.
Однак найбільш безпрецедентною виявилася позиція суспільно-політичного клубу «Нова ортодоксія», що зароджується в Росії і має на меті об’єднання різних християнські конфесій і світських громадських діячів та заявляє про свою прихильність до ідей лібералізму і християнської демократії. Окремі його члени й раніше виступали на Радіо Свобода, намагаючись пов’язати між собою християнські і ліберальні цінності, що саме по собі зовсім не є новим як для Європи, так і для пострадянського простору (наприклад, у Білорусі рух християнських демократів перебуває у жорсткій опозиції до влади). Однак дивним є інше. Саме члени цього руху ще до виборів почали відкрито закликати уряд Росії «припинити підтримувати Трампа».
Люди, знайомі з російськими реаліями, знають, що навіть найбільш щирі і радикальні опозиціонери, котрі живуть в Росії, не ризикують критикувати зовнішню політику Кремля, і вже тим більше – заступатися за Сполучені Штати. Сам факт визнання втручання Москви у американські вибори – тема і небезпечна, і непопулярна в російському дискурсі. І вже тим паче на таке вільнодумство навряд чи наважилися б християнські рухи, враховуючи, що окремі християнські церкви, навпаки, стали опорою режимів Путіна і Трампа відповідно (православні в Росії та євангелісти у США). Подібний «демарш» християнської опозиції, швидше за все, пояснюється тим, що за ним є підтримка частини російських еліт з числа «системних лібералів».
Проте, ці боязкі паростки відходу від офіційної «партійної лінії» поки маргінальні, і основний вектор російських ЗМІ на підтримку Дональда Трампа в тій чи іншій формі наразі не змінився радикально. Але очевидно, що із втратою президентом своїх позицій у США, його «вірні» московські союзники з легкістю відмовляться від нього і зроблять вигляд, що ніколи не мали з ним нічого спільного.
Джерело: Ксенія Кирилова, для Русского Монитора
