Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Прокремлівські соціологи фіксують вкрай низький рівень протестної активності у Росії на тлі війни з Україною. Зокрема, Фонд громадської думки зазначає, що схильний до вираження відкритої незгоди сегмент громадян становить приблизно 15-25%. Лояльні до Кремля телеграм-канали пов’язують цю тенденцію із соціальним несхваленням протесту в умовах війни, санкціями з боку влади та усуненням несистемної опозиції із внутрішньоросійського публічного простору, пише Jamestown Foundation.
Однак у країні формується досить впливова група, яка має авторитет «пропутінської більшості» й при цьому дозволяє собі критикувати владу. До неї належать люди, прямо чи опосередковано залучені до російсько-української війни на боці Росії: військові кореспонденти, найбільш одіозні пропагандисти, лідери проросійських «ополчень», волонтери тощо.
Вони налаштовані вельми радикально, вимагають «ведення війни до переможного кінця» і присягають на вірність російській армії. Саме на них Кремль робить ставку у своїй мілітаристській пропаганді, репрезентуючи їх як «героїв сучасної Росії». Однак ці люди дедалі частіше починають різко критикувати дії влади.
Наприклад, після завершення російсько-українських переговорів у Стамбулі 29 березня низка пропагандистів розпочала масштабну інформаційну кампанію, яка звинувачує переговорників у «зраді» та «здаванні національних інтересів». Невідомо, наскільки ця кампанія була скоординована владою, але багато в чому саме вона стала приводом для згортання переговорів.
Деякі військові кореспонденти заходять іще далі й погрожують Кремлю «бунтом» через «нічим не обґрунтовані заборони» під час висвітлення війни. Частина кремлівських політологів висловлює побоювання, що незабаром надто волелюбних кореспондентів почнуть «примушувати до покірності», оскільки вони стають надто популярними «новими російськими політиками», які виражають інтереси простих людей, а система не любить «вискочок».
Ризик того, що російська радикальна меншість, яка брала участь у війні з Україною, після повернення на батьківщину може вийти з-під контролю, з’явився ще у 2014 році. У зв’язку з цим українські експерти зазначали, що за серією вбивств «героїв ополчення Донбасу» і лідера угрупування «ДНР» Олександра Захарченка стоять російські спецслужби, які намагаються поставити на ці пости лояльніших до себе людей.
ЗАРАЗ ВІЙНА ЧИНИТЬ НЕЗРІВНЯННО БІЛЬШИЙ ВПЛИВ НА РОСІЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
Тоді російська влада воліла «проігнорувати» ці смерті й навіть не розслідувала вбивства по суті. Однак на той час мілітарна пропаганда не досягла такого високого рівня, як зараз, а кількість росіян, особисто залучених до подій на Донбасі, була порівняно невеликою. Сьогодні війна чинить незрівнянно більший вплив на російське суспільство, а Кремль, схоже, намагається залучити до своєї агресивної зовнішньої політики якомога більшу кількість населення.
Ця мета досягається як «прихованою мобілізацією», так і стимулюючими заходами. У березні було прийнято закон про визнання учасників «спецоперації в Україні» ветеранами війни та виділення їм додаткових виплат, включаючи доплати до пенсії, допомогу при купівлі житла, податкові пільги тощо. У липні Рада Федерації схвалила законопроєкт, згідно з яким цивільні фахівці, що працюють у зоні «спецоперації», також набувають статусу ветеранів бойових дій і отримують відповідні пільги.
Паралельно з цим було прийнято закон про скасування вікової межі для укладання першого контракту про проходження військової служби, яка раніше становила 40 років. Наступною зміною став закон, що дозволяє армії укладати контракти з 18-річними випускниками шкіл, які ніколи раніше не проходили військову службу. При цьому, хоча загальну мобілізацію офіційно не оголошено, правозахисники зазначають, що почастішали випадки направлення на медкомісію резервістів, які перебувають у запасі, й залучення на війну добровольців і контрактників.
Водночас влада намагається активно втягнути у події на Донбасі й цивільних людей. На окуповані території закликають вирушати не лише лікарів і рятувальників, а й студентів із російських регіонів, а також вчителів, яким у разі згоди обіцяють подвійний розмір зарплати та чималі добові виплати. На зустрічі з головами парламентських фракцій Володимир Путін також особисто підтримав ініціативу поїздок депутатів до окупованих регіонів України.
Такий рівень залучення суспільства у війну створює передумови для того, щоб люди, які «пройшли через Донбас», мали особливий кредит довіри російської більшості. При цьому деякі з них уже сьогодні дуже жорстко висловлюються про владу. Відставний офіцер ФСБ Ігор Гіркін (Стрєлков), який фактично розв’язав війну в Україні в 2014 році, всі ці роки послідовно критикував особисто Володимира Путіна. Сьогодні він прямим текстом пророкує президентові долю Каддафі (лівійський лідер, страчений під час громадянської війни в країні в 2011 році – ред.) у разі, якщо той черговий раз «ганебно зіллє» війну з Україною, і вимагає заміни хоча б частини путінської команди «злодіїв, мерзотників і зрадників».
ВИРОЩЕНІ ПРОПАГАНДОЮ РАДИКАЛИ РАНО ЧИ ПІЗНО МОЖУТЬ ПОВЕРНУТИСЯ ПРОТИ СВОЇХ ТВОРЦІВ
Якщо 8 років тому його позиція здавалася маргінальною, то сьогодні й інші російські пропагандисти попереджають, що якщо російська влада «не піде до кінця» як у захопленні українських територій, так і в кардинальній економічній та політичній розбудові країни, вона втратить підтримку народу. Прокремлівські «експерти» лякають владу тим, що «ініціативу народу, який прокинувся під час спецоперації, неможливо буде стримати».
Ми вже говорили, що на сьогодні ведення затяжної війни вигідне для Путіна, тому найближчим часом російська влада, швидше за все, зможе відповідати очікуванням радикальної меншості в цьому аспекті. Однак у частині економічних досягнень і перебудови побудованої на основі тотальної корупції системи перспективи Кремля набагато менш райдужні. Отже, існує ймовірність, що вирощені пропагандою радикали рано чи пізно можуть повернутися проти своїх творців.
Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Стаття передрукована з дозволу Jamestown Foundation
