Джерело: Олександр Лащенко, для Крым.Реалии
Російське фінансування сфери культури в Криму до 2024 року планують збільшити на 836 мільйонів рублів і довести до загального показника у 27 мільярдів 442 мільйони рублів, – пишуть «РІА Новости Крым». Причому значна частина цих коштів у 2021 році піде на будівництво Кримського державного центру дитячого театрального мистецтва в Сімферополі.
Цей центр повинні були побудувати на місці раніше знесеного театру ляльок у центрі міста і здати вже в 2020 році, але терміни зриваються через затримки із перепроектуванням. Про те, на що витрачаються російські федеральні гроші в культурній сфері Криму, і як це співвідноситься із політикою України до 2014 року, в ефірі Радіо Крым.Реалии ведучий Олександр Лащенко розмовляє із кримським активістом Едемом Дудаковим, заступником генерального директора Українського інституту Алімом Алієвим та головним режисером PostPlay театру Галиною Джикаєвою.
– Едеме, як, на вашу думку, в цілому змінилася культурна політика в Криму після 2014 року? Що робить Росія?
До 2014 року культурний простір в Криму був поліетнічним, а зараз він повністю зайнятий «русскім міром»
Едем Дудаков
Дудаков: Якщо дивитися тільки на фінансування, то воно, звичайно, є. Різниця в тому, що до 2014 року культурний простір в Криму був поліетнічним, а зараз він повністю зайнятий «русскім міром». Усе, що будується, усе, що робиться, належить саме до нього. Хоча кримськотатарська культура фінансується набагато краще, ніж раніше, вона опинилася в резервації, а народ перетворився на замкнуту спільноту.
– Як це проявляється?
Дудаков: На початку року я був на заході російського Міністерства культури на честь 80-річчя кримськотатарської художниці Зареми Трасінової – і він проводився повністю російською мовою. Ведучий виявився кримським татарином – а я навіть не впізнав у ньому свого співвітчизника! Неможливо розвивати культуру, якщо вона існує тільки в якихось осередках-резерваціях. Кримськотатарського культурного простору, українського культурного простору на півострові немає. Якщо раніше була, образно кажучи, веселка, то зараз це один і той самий колір – все інше висаджено по клумбах.
– Якщо судити із заяв російських чиновників у Криму і за самими федеральними програмами, то держава підтримує культури різних народів на півострові.
Показуха з піснями і танцями є – приїде будь-яка делегація, і вам виведуть український і кримськотатарський ансамблі. Але це не культура!
Едем Дудаков
Дудаков: Поблизу Ради міністрів ви можете побачити плакат ансамблю «Кирим» та українського колективу пісні і танцю. Тобто візуально щось присутнє, але це той самий міф, який був у Радянському Союзі про «дружбу народів» на тлі депортації кримських татар. Вкладаються величезні гроші, але нічого не розвивається. Показуха з піснями і танцями є – приїде будь-яка делегація, і вам виведуть український і кримськотатарський ансамблі. Але це не культура! Прийшли з резервації, виступили – і пішли назад.
– Дякую за вашу думку. Аліме, ви прагнете розвивати кримськотатарську культуру вже у Києві, всіляко нагадуєте про півострів в українському культурному середовищі. Чи маєте ви якусь думку як сторонній спостерігач про цю сферу в тимчасово окупованому Криму?
Пропаганда і маніпуляції лежать і в основі культурної політики, і політики пам’яті
Алім Алієв
Алієв: Я впевнений, що одна з основних цілей Росії – зробити із Криму повноцінний російський регіон. Якщо подивитися, скільки Москва витрачає на так зване патріотичне виховання – це мільярди рублів, величезні цифри. Пропаганда і маніпуляції лежать і в основі культурної політики, і політики пам’яті. Переписуються підручники, підміняються поняття, при цьому створюються музичні, танцювальні колективи, які виступають українською і кримськотатарською мовами, видаються газети, покликані показати лояльність корінного народу Криму до російської влади. Росія також методично працює із молодим поколінням – взяти хоча б «Юнармію» при школах.
– А що було до 2014 року?
Алієв: У Криму точно так само у першу чергу виділялася російська культура, це був абсолютно пострадянський наратив: табір «Артек», Ластівчине гніздо, «катерининські стежки» і так інше. Від кримськотатарського культурного наративу залишився тільки Ханський палац – і то завдяки Олександру Пушкіну, який написав вірш про «Фонтан сліз». Українського культурного наративу в Криму практично не було, як і розуміння того, що гуманітарна політика – одна із найважливіших речей гармонізації суспільства.
Взагалі, ці питання на перспективу Україні потрібно вирішувати вже зараз, інакше завтра може бути вже запізно. Ми повинні зміцнювати культурні та освітні інституції для Криму тут, на материку.
– Дякую. Галино, що ви можете сказати про фінансування культури в Криму до 2014 року і після?
Росія в рамках своїх цілей діє успішно – формує потрібного собі громадянина через добре фінансовану культуру
Галина Джикаєва
Джикаєва: Безумовно, до 2014 року воно було недостатнім – втім, це стосується всього на півострові. Якщо і виділяли гроші на ті ж театри, то в основному через особисті контакти, а на державному рівні культура завжди залишалася на останньому місці. А стосовно російського фінансування така маленька деталь: коли я ще була в Криму у червні 2014 року, ФСБ через співпрацю із Росмолоді (федеральне агентство у справах молоді – ред.) запропонувала мені гроші в обмін на свідчення проти так званої групи Олега Сенцова. Ось так це працює з приходом Росії!
Усе визначається політикою держави. Я, звичайно, рада, що зараз у Криму проводиться багато фестивалів, що вони отримують фінансування – але на цьому тлі хотілося б, щоб і українські державні діячі звернули увагу на культуру як на інструмент, що формує громадянина. Росія це розуміє і в рамках своїх цілей діє успішно – формує потрібного собі громадянина через добре фінансовану культуру.
Джерело: Олександр Лащенко, для Крым.Реалии
Текст підготував Владислав Ленцев.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з’явилися озброєні люди у формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя пройшов не визнаний більшістю країн світу «референдум» щодо статусу півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ані Україна, ані Європейський союз, ані США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію і анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова і називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
