Джерело: Сергій Стельмах, спеціально для Крым.Реалии
Російська влада намагається створити вигідний для неї інформаційний фон навколо проблем Криму, що були породжені самою анексією: нестача води і електрики, закриття морських портів, припинення транспортного сполучення з материковою частиною України, відмова іноземних посольств видавати візи кримчанам з російськими документами та інші негаразди. Представники Кремля систематично дезінформують керівництво ООН та інших міжнародних організацій з метою дискредитувати позицію Києва і схилити делегації держав-учасникць, як мінімум, до нейтрального ставлення до захоплення українських територій.
Російська влада анексованого Криму хоче, щоб ООН розслідувала нібито «українську блокаду півострова». Таку пропозицію озвучив російський віцепрем’єр республіки і за сумісництвом представник підконтрольного Кремлю уряду Криму при президенті Росії Георгій Мурадов, виступаючи на 43-й сесії Ради з прав людини ООН в Женеві.
На його думку, припинення подачі на півострів української електрики, води з Дніпра і скасування транспортного сполучення з материковою частиною України нібито є підставою для того, щоб Організація Об’єднаних Націй розпочала розслідування проти Києва. Крім цього, представник російської дипломатії традиційно звинуватив керівництво України в «насильницькій українізації» й нібито утисках українських громадян, що розмовляють російською мовою.
«Київ позбавив наших побратимів права на користування своєю мовою і на освіту нею в школах, підтримує екстремістські організації, здійснює диверсії. Цей перелік можна продовжувати. Закликаємо ООН вжити заходів для розслідування наведених фактів», – наполягав наполягав Георгій Мурадов в своєму зверненні. Про те, що етнічні росіяни, громадяни України, за всі роки незалежності ніколи не потребували кремлівської «підтримки», він промовчав.
У керівних органах ООН поки що ніяк не відреагували на слова Георгія Мурадова. Із зустрічним протестом виступила офіційна місія України в ООН. «Делегація Росії намагалася зловжити гібридним форматом засідань Ради з прав людини, демонструючи відеозвернення представника окупаційної адміністрації в АРК під час інтерактивного діалогу. Україна висловила рішучий протест проти такого порушення правила процедури і резолюцій ГА ООН», – сказано в повідомленні української делегації.
Беручи до уваги, що пан Мурадов є кадровим дипломатом, який до анексії не мав взагалі жодного стосунку до Криму, його дії повністю координуються адміністрацією російського президента і МЗС. Гучні заяви Георгія Мурадова – елемент дипломатичної контргри Кремля, який змушений «відбиватися» від обґрунтованих претензій із приводу фактів масового порушення прав людини в анексованому Криму, заборони діяльності кримськотатарського Меджлісу Меджлісу й українських національних громадських організацій.
У Кремлі планують і далі розкручувати маховик репресій, але не хочуть отримати за це нову порцію санкцій. Тому найкращий «захист» для агресора – нападки на постраждалу сторону, претензії щодо нібито порушення прав людини вже на території материкової України.
Активність Георгія Мурадова і його «юридичної команди» не обмежується тільки виправданнями репресій у Криму і нападками на Київ. Проміжна мета – створити вигідний для Кремля інформаційний фон навколо проблем, які стали прямим наслідком кремлівської анексії. У цьому контексті скандальний виступ Георгія Мурадова і нещодавнє звернення депутата Держдуми з анексованого Криму Наталії Поклонської до керівництва ООН із приводу водної блокади півострова – елементи однієї політичної гри.
Як і пан Мурадов, депутат Поклонська апелює до прав людини. У листі на ім’я верховного комісара ООН з прав людини Мішель Бачелет вона звинуватила владу України нібито в «знищенні права людини». Причина звернення – відмова Києва пускати дніпровську воду на півострів. Раніше Георгій Мурадов і його підлеглі неодноразово погрожували судитися з Україною з цього приводу в міжнародних судах, але все так і залишилося на рівні декларацій. Саме Росія, відповідно до міжнародного права, повинна утримувати окуповану територію.
Нинішні гучні заяви в стінах ООН – політична технологія і чинник дипломатичного тиску. У Кремлі усвідомлюють, що шанси появи нових резолюцій Генеральної асамблеї ООН, які засуджують анексію Криму, мілітаризацію півострова і політичні переслідування, залишаються досить високими. Провідні держави Заходу послідовно ігнорують пропозиції Москви «домовитися» щодо анексованого Криму за спиною у Києва.
Основний адресат виступів Георгія Мурадова і Наталії Поклонської – делегації держав-членкинь ООН, які зазвичай «утримуються» при розгляді резолюцій та інших документів, в яких згадується анексія півострова. Переконувати тих, хто послідовно голосує на підтримку української позиції, або тих, хто залишається на боці Москви (Венесуела, Зімбабве чи КНДР), контрпродуктивно з дипломатичної точки зору. Перші навряд чи прислухаються до кремлівських аргументів, а московські сателіти підтримають російську делегацію за замовчуванням, незалежно від того, що скажуть пан Мурадов і його колеги.
У Кремлі хочуть, щоб делегацій, які «утрималися», з кожним разом ставало дедалі більше, щоб потім можна було заявити, мовляв, «основна маса» держав-учасниць ООН змирилася з захопленням українського півострова. Отже, пора послаблювати санкції, готуючись до повзучого визнання півострова «російським».
Джерело: Сергій Стельмах, спеціально для Крым.Реалии
Сергій Стельмах – кримський політоглядач (ім’я та прізвище автора змінені з метою безпеки)
