Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Звісно ж, у житті всілякі курйози трапляються. Мудрий народ не дарма з давніх-давен сформулював приказку «Із хворої голови та на здорову», а реальний злодій, який вкрав гаманець, голосніше за інших кричить: «Лови злодія!». Приблизно такий вигляд має сьогодні і ситуація в Криму. Для місцевих колаборантів, які вкрали Крим не тільки в України, але по факту і в Росії також, що захопили його у своє повне розпорядження і експлуатацію, оскільки Москва далеко і за всіма мільярдами встежити, як видно, не в змозі, немає ворога страшнішого, ніж Україна зі своїми програмами, стратегіями і платформами деокупації.
Тому що страшне для них слово деокупація – це і кінець, і початок: кінець необмеженої влади, приватизаційного свавілля, сімейності, незаконного бізнесу, прибутків, хабарів, корупції, незаконного збагачення; початок відповідальності за законами України і в міжнародних судах за міжнародним правом. Тому колаборанти, які самі є нелегітимними і ніде не визнаними, вважають одним із шляхів свого порятунку інформаційну війну проти України та її законної влади. Прийом не новий і легко спростовуваний. Приблизно так гравець, який махлює за грою в карти, прагне звинуватити в нечесності гравців, які дотримуються правил. Причому вони роблять це навіть тоді, коли самі вже схоплені за руку і приперті до стінки.
Лідирує в очорненні України, звичайно, сам спікер російського кримського парламенту Володимир Константинов. Сам будучи ось уже сім років нелегітимним і недоговороздатним чиновником муніципального рівня, з яким мало хто сідає за стіл, він намагається принизити політиків України, і в першу чергу п’ятого та шостого президентів – Петра Порошенка і Володимира Зеленського.
Днями в парламентській газеті він опублікував коментар «Трибуну ООН В. Зеленський використав для утрясання своїх дрібних оборудок». Причому, як часто буває в цій малопрофесійній газеті, в тексті коментаря немає і натяку на тезу, висловлену в заголовку. Видно тому, що Константинов сказав і злякався, адже зрозуміло, що якщо Зеленський «утрясав» би якісь дрібні «оборудки», то повинен бути і партнер, з яким би він міг це робити, але тут партнер ООН. Невже ж в ООН хтось «утрясав» би «дрібні оборудки»? Тому за Фрейдом Константинов сказав неправду не про кого-небудь, а про ООН, через те й злякався, і не став далі продовжувати, оскільки жодних «оборудок» ні до Зеленського, ні до ООН приліпити не зміг. Та й оборудки – це взагалі-то більше про нього і про Крим – прихватизувати там ще один кар’єр для «Консолі», оформити якісь фірмочки на дітей, отримати вигідний підряд, незаконно відтіснивши конкурентів. А в ООН – там справи серйозніші …
Накопичилося багато претензій за втрати, які ми несемо в результаті терористичних блокад, за ті 23 роки, які Крим перебував у складі України
Володимир Константинов
Тому спікер відразу ж переключився на іншу тему: «У нас працює група з визначення рівня завданих збитків Криму Україною, – повідомив В. Константинов. – Збиток від них буде оцінений. Накопичилося багато претензій, і не тільки через втрати, які ми несемо в результаті терористичних блокад останніх років, але й за ті 23 роки, які Крим перебував у складі України». І осікся. І знову продовження цієї теми щодо певної групи немає. Якась анонімна погроза: «страшна» така група є, а результатів немає. Давно вже пора б «підрахувати», адже вона «працює» вже кілька років. Та й якісь цифри вже називалися. Константинов забув? До того ж ми про цю групу вже писали. В тому сенсі, що якщо Україна підрахує свої збитки, завдані їй Росією з 1654 року, то ані автору ідеї В’ячеславу Володіну, ані Володимиру Константинову розрахуватися не вдасться.
Більш того, Володимиру Константинову час би вже подумати, що скоро буде створена група з підрахунку збитків, нанесених Росії анексією Криму, адже всі ці мільйони і мільярди, вбухані Росією і розкрадені в Криму – це кошти, незаконно витрачені Росією на території іншої держави. Ніякий закон не дозволяв керівництву Росії витрачати кошти бюджету на території, що по праву належить Україні. Відшкодовувати кому доведеться? Ну не президенту ж Росії. Цапом-відбувайлом, цілком ймовірно, буде призначений той, чий підпис стоїть на бюджеті, а там їх два – спочатку Константинов, потім Аксьонов. Ось їм і відшкодовувати російські збитки.
А далі спікер каже: «Нагадаю, що Північно-Кримський канал – це великий радянський проект, частина спадщини, що дісталася Україні від великої країни. Спадщини, яку її правителі розбазарюють ось уже третину століття і від якої вже мало що залишилося. Ось і Північно-Кримський канал вони поховали … »
Ми вже кілька разів вказували, що спікер не в ладах з логікою. Україна і її «правителі» канал колись будували, але ніякого каналу не «ховали» і не розбазарювали просто тому, що канал як був, так і залишився у фактичному володінні Криму. А Україна сьогодні за фактом власник не каналу, а лише дніпровської води. Вода Дніпра за Конституцією належить народу України, а канал тимчасово вкрала інша держава, тому українці не стали розбазарювати свою воду для вкраденого каналу і припинили її подачу відповідно до міжнародного права. А вкрадений «великий радянський проект» на вкраденій території у працездатному стані до моменту деокупації і повернення води повинен був підтримувати Крим за свій рахунок, а Константинов про це не подбав, в результаті чого канал прийшов до непридатного стану. Думаю, група з підрахунку збитків, завданих Криму російською владою із 2014 року і до моменту деокупації про це не забуде і вирахує з рахунків реальних винуватців вартість його повернення до працездатного стану.
Газета пише, що «за словами спікера, вказані дії відносяться до міжнародного тероризму …» Турбота про економне витрачання води, що належить українському народу, не є тероризмом. Тероризм – це збройне захоплення будівель органів влади України в Криму в ніч із 26 на 27 лютого 2014 року, в якому, як встановлено, поряд з Ігорем Гіркіним брав участь і Володимир Константинов, ось саме цим людям і варто боятися покарання за тероризм.
Так що питання, які піднімав на Генеральній асамблеї ООН президент України Володимир Зеленський, як бачимо, зовсім не «оборудки», а реальна перспектива Володимиру Константинову розплатитися за минулі справи. Тому-то стільки злості вони у нього і викликають. Тому в Криму так пильно стежать за ініціативами України на міжнародній арені, оскільки саме звідти їм слід очікувати реальної загрози викриття. І дискредитація міжнародного курсу України – ще один напрямок інформаційної війни російського кримського парламенту проти України.
Рейтинг у Зеленського впав нижче плінтуса. Країна роз’єднана, люди в розгубленості
Володимир Константинов
В одному з коментарів спікер намагається образити Володимира Зеленського і накидається на ідею створення міжнародної платформи щодо Криму. Він каже: «Рейтинг у Зеленського впав нижче плінтуса. Країна роз’єднана, люди в розгубленості. Їх вели в одну сторону, другу, третю. У підсумку нікуди не привели. Немає ані Євросоюзу, ані добрих відносин з Росією. Тому періодично вони витягують різні проекти, примарні ідеї. Усе це абсолютно неактуальний і безперспективний порядок денний».
Не помічаючи, що міжнародні організації все глибше обговорюють проблему Криму і шукають шляхи його деокупації, Володимир Константинов всупереч реальним фактам періодично стверджує одне й те ж саме: «Статус Криму не може бути предметом обговорень, створення будь-яких міжнародних форматів неактуальне і безперспективне. Жодних платформ не повинно бути. Питання Криму закрите. Усе це хибні платформи. Якщо уважно дивитися на всі світові політичні дискусійні майданчики, то всерйоз ніхто ніде не обговорює питання Криму, оскільки всі розуміють. Ця тема – вже не предмет обговорення, із Зеленським – так вже точно.» Тут очевидно, що Константинов просто не зважає на факти: якраз із Володимиром Зеленським проблема Криму і обговорюється в світі, в той час як із самим Константиновим її обговорювати ніхто не збирається – це вже точно. А він сприймає це як «не може бути обговорень взагалі». Але не можна ж не бачити, що реально в міжнародних організаціях обговорення різних аспектів статусу Криму і не припинялися взагалі, не дивлячись на бажання Росії і колаборантів відгородитися від цих дискусій. Але не виходить.
Тому кримський парламент рекрутує на інформаційну війну з Україною все нових «воїнів». Газета не погребувала втягнути у війну зі своїм народом молодого ректора університету, але вже члена Ради у справах національностей при президенті Росії, депутата кримського парламенту Чингіза Якубова.
Постановки в театрі абсурду під назвою «Сучасна Україна» з кожним днем стають все більш безглуздими.
Чінгіз Якубов
Молодий «політик» намагається якомога болючіше вколоти народ і країну, в якій виріс і вивчився. «Постановки в театрі абсурду під назвою «Сучасна Україна» з кожним днем стають все більш безглуздими. Закон про статус кримських татар як про корінний народ – чергова брехня України і жалюгідна бравада націоналістично налаштованих кіл зі встановлення своїх порядків на чужій території … Чингіз Якубов нагадав, що на півострові кримські татари захищені законом про реабілітацію, в той час як на Україні за стільки років так і не змогли закріпити на законодавчому рівні офіційний статус корінного народу», – пишуть у газеті.
Тезці Чингізхана невтямки, що, по-перше, статус корінного народу в Україні вже закріплений і йому не личить обманювати кримчан. По-друге, Україна захищала кримських татар і морально – законом про відновлення прав депортованих народів, і матеріально – Державною програмою повернення і облаштування депортованих. За рахунок останньої, до речі, створений і університет, який Чингіз Якубов очолює після свого батька, котрий керував вузом з початку 90-х і до 2014 року. У той же час Росія відмовилася від допомоги депортованим і виконання Бішкекської угоди на чужій тоді для неї території Криму. А російський указ про реабілітацію не вніс нічого нового в порівнянні з тими законоположеннями, які були прийняті ще за часів Радянського Союзу, крім, одного – прирівняння кримських татар до якихось «депортованих італійців» – як подарунок «одного Берлусконі». Чи може цим пишатися родина Якубових?
«Крім того, Чингіз Якубов відреагував на чергову заяву посольства США про нібито порушення прав кримських татар в російському регіоні. За його словами, кримським татарам «немає діла до думки політиків чужої держави», оскільки кримчани пов’язують своє майбутнє з Росією», – продовжує кримське видання. Але якщо сам Чингіз Якубов пов’язав свою долю з Росією, це ще не означає, що і всі кримські татари, особливо ті, які сидять в російських в’язницях, пов’язують з нею своє майбутнє.
Періодично до війни проти Володимира Зеленського підключається і керівник німецької громади Криму, глава комітету з народної дипломатії і міжнаціональних відносин російського парламенту Юрій Гемпель. Незважаючи на кардинально різну вагу президента України і своєї персони в політиці «народний дипломат» не добирає дипломатичних виразів, безсовісно фамільярничає, називаючи його «Вовою Зеленським», «копією Порошенка», розповідаючи, що «карикатура на владу дала сигнал комікам всіх мастей», «він і сам не радий, що вплутався в політику. Він нічого в ній не розуміє і не вчиться», «його рейтинг стрімко падає», «економіка зруйнована, люди зубожіли, шукають кращої долі на заробітках за кордоном. А президент їде на саміт Україна-ЄС і доповідає, як спритно Київ переходить на цифрові технології. Послухав би він, як прокоментували його промову в звичайних полтавських і вінницьких родинах».
Можна подумати, що Юрій Гемпель покидав всі дипломатичні справи в Криму і їздив послухати полтавські і вінницькі сім’ї? Послухав би Гемпель, що про нього говорять в Криму …
Це далеко не всі непристойні анекдоти, які видає кримський парламент у своїй газеті на адресу України, її органів влади, та її політиків. Періодично до цієї війни з країною, яку вони обікрали, підключаються екс-український політолог Олександр Форманчук, постпред Криму при президенті Росії Георгій Мурадов, член президії Держради Криму Олександр Шувалов та інші солдати і офіцери інформаційної війни.
Читати ці вправи дуже кумедно, оскільки щоразу правда на боці України і їм доводиться віртуозно викручуватись, але якщо застосувати до них логіку і закон, із будь-яких творів фальсифікаторів стирчать віслючі вуха.
Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Микола Семена – кримський журналіст, оглядач Крым.Реалии
