Джерело: Рудольф Медведь, для Крым.Реалии
Святкові дні в Росії пов’язують із тими чи іншими подіями, звертаючи увагу на їх придатність для можливості об’єднати націю. Низку офіційних російських свят та пам’ятних дат піднесено до рівня «історичних скріп». Це стосується й порівняно «молодого» свята – дня народної єдності, яке з 2005 року щороку відзначають на державному рівні 4 листопада. Як святкують російський день народної єдності у Криму та Севастополі, чи дійсно об’єднує свято єднання і чому нав’язувана формула єдності народів Росії намагається зобразити Кримський півострів «сакральним» – у цих питаннях Крым.Реалии розбиралися разом з експертами.
День народної єдності «з історичною натяжкою»
4 листопада – день вшанування ікони Казанської Божої Матері, образ якої, за переказами, захистив народне ополчення на чолі з Мініним і Пожарським у битвах за Москву проти польських інтервентів на початку XVII століття. Пояснювальна записка до проєкту закону про запровадження нового свята декларує: «4 листопада 1612 року воїни народного ополчення… продемонстрували зразок героїзму та згуртованості всього народу незалежно від походження, віросповідання та становища у суспільстві».
Російський історик Владислав Назаров 2004 року в статті для журналу «Отечественные записки» висловив сумніви в правдивості доводів російських законодавців, викривши їх у використанні фактів, що не відповідають реальному історичному контексту.
«…Виходить, строго кажучи, що 4 листопада 2005 року ми будемо святкувати річницю 4 листопада 1612 року, дня, коли жодної помітної події… не сталося. …Так чи інакше, законодавці поставили нас у скрутне становище. Як без натяжок і брехні пояснити … всім, хто небайдужий до російської історії, що ж за акт народного єднання відбувся в 1612 році … й чому після «закінчення Смути» російські люди ще шість років продовжували битися один з одним і воювати з загарбниками?» – зробив висновок Владислав Назаров.
Російський день народної єдності у Криму та Севастополі
Російська газета «Известия» у статті про день народної єдності в РФ повідомляє, що основна мета цієї дати – «об’єднати всіх жителів Росії незалежно від соціального статусу, релігійних поглядів чи національної приналежності». Цього дня, як зазначає видання, політичні партії влаштовують святкові мітинги та ходи на згадку про загиблих. Проходять ярмарки ремесел, виставки, розважальні програми для громадян різного віку, благодійні акції, проводиться збір речей, іграшок та коштів для дитячих будинків та інтернатів. На майданах російських міст проводять концерти.
Згідно з результатами проведених у Росії опитувань, більше ніж половина респондентів – 60% – вважають, що до дня народної єдності росіяни ставляться як до додаткового вихідного.
Програми заходів, присвячених цьому дню, наперед публікують у містах анексованого Криму та Севастополя. Крім безкоштовного відвідування музеїв, можна побачити здачу норм ГТО, розбирання-збирання зброї, «благодійний ярмарок на користь поранених бійців», організований у православному храмі РПЦ, а також лекції в бібліотеках і різні концерти.
Цьогорічний день народної єдності в Росії проходить під знаком «вітання нових регіонів» – окупованих частин Херсонської, Запорізької, Луганської та Донецької областей України. Російські ЗМІ зазначають, що ця дата «набула особливого значення» через повномасштабне вторгнення російської армії в Україну. Як повідомляє російське міністерство туризму Криму, 4-6 листопада у Криму відбудеться перший інформаційний тур для представників окупованих територій, які в Росії називають «новими суб’єктами».
«Не зачіпає душу»
Український дипломат, перший радник-посланник незалежної України в Росії, заступник міністра інформації України (1997-1999), голова Державного комітету інформаційної політики України (1999-2000), генеральний консул України в Алмати (2000-2004, Республіка Казахстан) Олег Бай, коментуючи на прохання Крым.Реалии святкування дня народної єдності на тлі тривання агресії Росії проти України, вказав на те, що війна жодним чином не впливає на сьогоднішні урочистості в містах агресора, оскільки ці події розгортаються далеко від російського обивателя і його практично не стосуються.
ПІСЛЯ ОГОЛОШЕНОЇ В РОСІЇ ЧАСТКОВОЇ МОБІЛІЗАЦІЇ ЧАСТИНА «ЄДИНОГО НАРОДУ» ПРОСТО ВТЕКЛА
Олег Бай
«Все це безпосередньо не зачіпає душу. Так влаштована масова свідомість і життя в Росії. Тому всі події, пов’язані зараз із Україною, на пересічного росіянина не діють. Вони знову, підкоряючись масовикам-витівникам, виходять на площі й розмахують руками, тішаться і звеличують Володимира Путіна, співають «суперпатріотичні пісні» Кобзона-Газманова. Не відмовлю собі в одному спостереженні. Після оголошеної в Росії часткової мобілізації частина «єдиного народу» просто втекла, пожертвувавши можливістю відсвяткувати 4 листопада на майданах своїх міст», – заявив Олег Бай.
Оглядач Крым.Реалии, кандидат наук, український історик і публіцист, експерт Українського інституту майбутнього Сергій Громенко звернув увагу на те, що свято 4 листопада залишається найменш зрозумілим для росіян.
СОЦОПИТУВАННЯ ПОКАЗУЮТЬ, ЩО РОСІЯНАМ ВЗАГАЛІ НЕ ЦІКАВО СВЯТКУВАТИ ПЕРЕМОГУ НАД ПОЛЯКАМИ, ЯКА БУЛА 400 РОКІВ ТОМУ
Сергій Громенко
«Свято 4 листопада було задумане як протиставлення Дню Жовтневої революції – 7 листопада. День народної єдності святкують протягом останніх 20 років, але російські соцопитування показують, що росіянам взагалі не цікаво святкувати перемогу над поляками, яка була 400 років тому. Російські націоналісти – єдині, хто виділявся у це свято: вони проводили так звані російські марші, але це були саме марші російських націоналістів, за російський народ і проти всіляких мігрантів. До загальнонаціональної єдності це мало дуже опосередковане відношення», – повідомив Крым.Реалии експерт.
Олег Бай нагадав слова української поетеси Ліни Костенко про те, що нації помирають, коли у них відбирають мову, тому і Російська імперія, й імперія, яка називалася Радянським Союзом, і сучасна імперська Росія здійснюють насильницьку русифікацію послідовно та наступально.
«Я сподіваюся, що сьогодні на величезній території Росії, яка займає одну сьому частину суші всієї планети, знайдеться хоча б скільки-небудь людей, які запитають самих себе або своїх близьких і друзів: «А про який, власне кажучи, народ йдеться?» Старші люди згадають улюблене звернення Бориса Єльцина – «Росіяни!», ще старші – брежнєвську «нову історичну спільність людей – радянський народ». А молодь, можливо, згадає, що Росія – Російська Федерація. І, отже, говорити про єдиний народ, м’яко кажучи, дуже дивно. Я не перебільшую ані роль, ані вплив на процеси, що відбуваються в Росії, з боку національно-визвольної боротьби поневолених народів, але й применшувати їх не слід. Все має колись починатися, організовуватися, набиратися сил і починати рух», – заявив він.
«Російсько-українська єдність»
Як розповів Сергій Громенко, давній концепт «російсько-української єдності» був присутній і в Російській імперії, і в Радянському Союзі, перейшовши у спадок сучасній Російській Федерації.
У «НАРОДНИЙ» АРГУМЕНТ МАЛО ХТО ВІРИТЬ, НЕЗВАЖАЮЧИ НА СПРОБИ ВОЛОДИМИРА ПУТІНА ДОВОДИТИ, ЩО УКРАЇНЦІ ТА РОСІЯНИ – ОДИН НАРОД
Сергій Громенко
«У кожному з цих утворень – своє бачення єдності, яке з часом змінювалося. У Російській імперії, де влада не належала народу, найголовнішим аргументом на користь російсько-української єдності було так зване «збирання земель дому Святого Володимира» – «династичний» аргумент. Московський цар був упевнений в тому, що його право та обов’язок володіти українськими землями забезпечені тим, що колись у Києві правив князь Володимир – його предок, який хрестився і заклав основи державності. «Династичним» аргументом московські князі та царі, а потім і російський імператор виправдовували експансію проти України й узагалі війни зі своїми сусідами. Практично всі землі, за винятком Галичини, які колись належали Русі, були зібрані в Російській Імперії. У Радянському Союзі таке наповнення концепту не могло існувати. Його замінили на так званий аргумент «народного вибору», коли нібито український народ, страждаючи під гнітом польських завойовників, тільки про те і мріяв, щоб возз’єднатися з російським братом для спільної боротьби проти іноземних загарбників. У сучасній Росії жоден із названих вище аргументів не працює. «Династичний» – давно втратив актуальність. У «народний» мало хто вірить, незважаючи на спроби Володимира Путіна доводити, що українці та росіяни – один народ», – говорить експерт.
На думку Олега Бая, спроби Росії насильно зробити «російськими» землі Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей України зустріли опір, і агресору простіше депортувати звідти корінне населення, заселити території прибульцями, ніж докладати зусиль для «перевиховання і звернення до своєї віри».
«Навіть незважаючи на значну кількість колаборантів, у тому числі серед посадових осіб, силовиків, я не бачу можливості для того, щоб південь і схід України вмить обрусіли. Російськомовне населення Запорізької, Херсонської та інших окупованих областей України не є російським і росіянами за своєю ментальністю! Роки життя в дійсно незалежній українській державі даються взнаки. Сподіваюся, що Росію буде вигнано з цих земель. Як співають у відомому українському марші: «Бо плач не дав свободи ще нікому, а хто борець, той здобуває світ!» – заявив Олег Бай.
Місце Криму в «народній єдності» Росії
2014 РОКУ, КОЛИ КРИМ БУВ АНЕКСОВАНИЙ, ВІН ЗНОВУ СТАВ «ПУНКТИКОМ» У РОСІЙСЬКІЙ ВЕЛИЧІ
Сергій Громенко
«У російській міфології простежується досить струнка схема, коли в кожному історичному розділі щось із Кримом пов’язане: півострів або підносився, або відігравав роль жертовного місця. 2014 року, коли Крим був анексований, він знову став «пунктиком» у російській величі. Що можна сказати про росіян початку ХХІ століття? Вони не мають значних внутрішніх прав, економіка розграбована олігархами, суди не працюють, влада не переобиралася понад 20 років, зате у них є Крим! «Крим – наш!» – така універсальна формула дозволяє виправдовувати все погане, що властиве життю росіянина. Ось чому Крим роблять таким важливим для населення Росії, яке досі демонструє підтримку його анексії на рівні майже 86%, згідно з російськими соцопитуваннями. Крим надзвичайно важливий в осмисленні сучасного російського концепту», – наголосив Сергій Громенко.
На переконання Олега Бая, Крим точно ілюструє те, що трапляється з територіями, які підпадають під вплив агресора, а згодом і під окупацію. Однією з причин швидкої анексії півострова Росією він вважає відсутність необхідної уваги центральної влади у Києві у 1991-2014 роках до української громади, української преси, української церкви, українських шкіл на півострові, а також до корінних народів – до караїмів, кримчаків, кримських татар.
«Крим, очевидно, повернеться до України, бо інакше всі наші зусилля не мають сенсу. Ми маємо відновити нашу державу в межах 1991 року, визнаних світовою спільнотою. Повернення півострова до рідної, української гавані, я думаю, вимагатиме величезної роботи разом із кримськими татарами, а «Кримська платформа» вже має мобілізувати світові сили на відновлення деокупованого Криму», – підсумував експерт.
Джерело: Рудольф Медведь, для Крым.Реалии
