Джерело: The Insider
РІА «Новости» опублікувало матеріал під заголовком «У КНР заявили, що Росія може висунути до Литви територіальні претензії». У ньому сказано:
«Росія може пред’явити Литві територіальні претензії на Клайпедський порт після рішення Вільнюса щодо транзиту до Калінінграда, заявив у колонці для „Гуаньча” журналіст Хоуша Юегуан.
Він зазначив, що Москва може вжити кілька заходів у відповідь як економічного, так і політичного характеру, у тому числі й порушити питання про повернення отриманих після 1945 року територій.
„(Росія може висунути. — Прим. ред.) вимогуа повернути Клайпедський порт (відомий у Німеччині як Мемель), який було передано Радянському Союзу на підставі Потсдамської конференції 1945 року. Вже пізніше, через певний час після війни, Йосип Сталін вирішив віддати його Литві. Як правонаступник Радянського Союзу, Литва, порушивши угоду про прикордонні перевезення, створила необхідність переглянути право власності на порт Клайпеда”, — заявив Юегуан».
Твердження китайського журналіста синхронно з РІА розтиражували телеканал РЕН, «Московский комсомолец», Lenta.ru, «Комсомольская правда», Regnum, РИА ФАН і багато інших кремлівських ЗМІ.
Втім, привід для такої масової інформаційної кампанії важко вважати суттєвим. Текст Хоуша Юегуаня — навіть не колонка, а блог на сайті приватного онлайн-видання «Гуанча», власник якого — підприємець Ерік Сюнь Лі, відомий своїми націоналістичними поглядами. А в історії питання блогер розбирається слабо.
У його тексті міститься, зокрема, такий пасаж:
«Цей крок похитне статус Литви як члена НАТО, оскільки стаття 6 Північноатлантичного договору свідчить, що держави-члени не повинні мати територіальних спорів».
Почнемо з того, що у Північноатлантичному договорі немає жодних згадувань про територіальні спори між учасниками альянсу та третіми країнами. Формулювання про територіальні спори з’явилося в опублікованому в 1995 році «Дослідженні про розширення НАТО» (Study on NATO Enlargement):
«Держави, що мають етнічні чи зовнішні територіальні спори, ірредентистські претензії чи внутрішні спори щодо юрисдикції, зобов’язані вирішити їх мирно та відповідно до принципів ОБСЄ. Вирішення таких спорів може бути чинником при ухваленні рішення про запрошення держави до альянсу».
Як бачимо, формулювання стосується лише претендентів на вступ до НАТО; ніяких можливостей поставити під питання статус держави, вже прийнятої до альянсу, немає. Та й суворою вимогою до претендентів вирішення територіальних спорів ніколи не було; так, у НАТО було прийнято Хорватію, яка досі не вирішила питання про прикордонну лінію з Сербією на Дунаї. Але значно суттєвіше інше: Росія не має жодних правових підстав претендувати на Клайпеду.
Місто Клайпеда (німецька назва Мемель) було засноване в XII столітті Лівонським орденом на землях, населених куршами – балтійським народом, який згодом змішався з литовцями та латишами. З того часу і до закінчення Другої світової війни населення міста було переважно німецьким, а навколишніх земель — куршським і литовським.
З XVI століття місто належало Пруссії, а надалі — Німеччині. За підсумками першої світової війни Мемельська область була відторгнута від Німеччини, і нею управляла тимчасова французька адміністрація, але в 1924 внаслідок повстання, інспірованого владою Литви, увійшла до її складу. В 1939 році гітлерівська Німеччина висунула Литві ультиматум з вимогою повернення області; Литва була змушена погодитись.
За рішенням Потсдамської конференції 1945 року Мемельську область було передано СРСР, і вона увійшла до складу Литовської РСР. Цілком безграмотно стверджувати, що Сталін «вирішив віддати» ці землі Литві: незалежна Литва тоді не існувала, радянське керівництво лише ухвалило рішення про адміністративно-територіальний поділ приєднаних територій.
Дивне твердження РІА про Литву як правонаступника СРСР — можливо, помилка при перекладі з китайської. Вихід Литви з Радянського Союзу фактично відбувся в 1990 році й був визнаний ще існуючим СРСР у вересні 1991 року, тобто на момент розпаду Союзу (грудень 1991 року) його частиною Литва не була. Правонаступником СРСР вважається якраз Росія, яка в 1993 році взяла на себе всі зобов’язання із зовнішнього боргу держави, що розпалася.
Але правонаступництво не означає права скасувати будь-яке рішення уряду колишнього СРСР і прийняти натомість нове; інакше виходило б, що Росія має право на будь-яку територію, яка колись входила до СРСР. Навіть анексія Криму у 2014 році формально не була основана на скасуванні рішення 1954 року про передачу півострова зі складу РРФСР до складу Української РСР. Тим паче такі претензії неможливо висунути щодо Клайпеди, яка в період приналежності СРСР завжди перебувала у складі Литовської РСР.
Залишається додати, що рішення про припинення транзиту певних вантажів через територію Литви було ухвалено не Литвою, а ЄС; заборона на транзит продукції із сталі чорних металів — частина 4-го пакету санкцій. Представник Єврокомісії Ерік Мамер у вівторок підтвердив, що «Литва, по суті, робить те, що має робити в умовах режиму санкцій».
Джерело: The Insider
