Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Пропаганда і влада намагаються діяти відповідно до суспільного запиту росіян, проте не в змозі вирішити справжні проблеми країни, пише Jamestown Foundation.
Кінець минулого року ознаменувався новим «тривожним дзвіночком» для частині еліт, лояльних до влади. Після того, як зірки російської естради, які підтримали війну, влаштували закриту вечірку в надто відвертих вбраннях, вони стикнулися зі справжнім цькуванням з боку суспільства і держави. У ніч на 21 грудня популярна блогерка Анастасія Івлєєва організувала «майже голу» вечірку, на яку було запрошено багатьох представників російського шоу-бізнесу, зокрема й тих, хто публічно підтримав війну. Однак після публікації фотографій з вечірки рухи обуреної громадськості, включаючи «учасників СВО», записали гнівні звернення про те, що знаменитості «розбещують молодь» у той час, як інші «російські військовослужбовці втрачають життя».
Після цього учасників та організаторів вечірки накрила хвиля репресій. У відношенні організаторів заходу розпочалися поліцейські та податкові перевірки, її учасникам, незважаючи на публічні вибачення, оголосили бойкот на телебаченні, а проти Івлєєвої почали надходити цивільні позови від «ображених громадян». Головні російські ЗМІ підключилися до цькування і стали публікувати повні списки запрошених на вечірку. На додачу до всього Лефортовський суд Москви визнав захід «пропагандою нетрадиційних сексуальних стосунків».
Беручи до уваги реакцію держорганів і пропагандистів, немає сумнівів у тому, що медіа-кампанія з таврування знаменитостей, які «провинилися», була ініційована владою. Її метою є не лише спроба змусити представників шоу-бізнесу активніше демонструвати підтримку війни та «єдність із народом», а й відображення певного народного запиту.
Справді, ще до початку повномасштабного вторгнення навіть державні ЗМІ не приховували, що більшість російського населення, яке загрузло в бідності та безпросвітності, буквально ненавидить багатіїв і чиновників, які до того ж ставляться до нього з погордою. Окрему неприязнь населення проявляло до зірок шоу-бізнесу, які хизуються своєю розкішшю.
З огляду на такі настрої, цілком природно, що більшість населення оцінила вечірку Івлєєвої як жест демонстративної зневаги по відношенню до «простого народу». Відповідно, публічне покарання багатіїв, які «втратили сором», припало до душі ображеним людям. Влада ж, зі свого боку, продемонструвала, що, висловлюючись мовою пропагандистки Маргарити Сімоньян, «чує глас народу».
Такий підхід є і непрямою спробою посилити підтримку війни в російському суспільстві, оскільки саме «СВО» оголошується причиною зближення влади та народу. Не варто забувати, що ще позаминулого року одним із основних наративів пропаганди стала теза про «очищення російського суспільства» як головний наслідок війни. Боротьба з «розпусниками, які образили народ» стала ще однією зримою демонстрацією такого очищення, тобто свідченням своєрідної «перемоги на внутрішньому фронті».
Ще одним результатом війни та «перемогою Росії» чиновники і пропагандисти називають розширення БРІКС. Зокрема, голова парті «Справедлива Росія – За правду» Сергій Миронов заявив, що «саме проведення спеціальної воєнної операції відіграло ключову роль у запуску процесу розширення БРІКС». Насправді розширення БРІКС є природним процесом, і його можна назвати швидше геополітичним успіхом Китаю, тоді як Росія не отримала практично нічого з того, на що розраховувала спочатку.
Третьою уявною перемогою, створеною пропагандою, став розрив економічних відносин із Заходом. За словами пропагандистів, він був просто необхідним для того, щоб Росія стала створювати свою нову економічну модель. Саме це, як наголошують прокремлівські аналітики, є гарантією її успішного розвитку у новому технологічному циклі.
Неважко помітити, що всі перелічені уявні перемоги створюють ілюзію повернення росії до Радянського Союзу – із властивою йому «класовою ненавистю» до багатіїв; постулат про поділ світу на два блоки: Захід, який «загниває», і незахідний світ, що консолідується проти нього; вірою в успішну неринкову економічну модель. З одного боку, ця ілюзія імпонує багатьом російським обивателям, які дедалі більше ностальгують за СРСР.
З іншого боку, вона створює нову вразливість російської пропаганди. Раніше основним наративом пропагандистів було збереження «стабільності», росіян залякували хаосом і громадянською війною, які неминуче розпочнуться без Путіна. Зараз у тезах пропагандистів дедалі частіше з’являється образ «світлого майбутнього»: «нового світу», одну з ключових ролей у якому відіграватиме сильна й економічно розвинена Росія.
Однак образ «світлого майбутнього» вразливий тим, що його протиріччя з навколишньою реальністю рано чи пізно стають очевидними. Хоч би як пропагандисти намагалися спрямувати увагу людей на уявні проблеми та досягнення, очевидно, що режим не здатний забезпечити вирішити базові потреби людей, насамперед у сфері безпеки та економіки.
Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Стаття передрукована з дозволу Jamestown Foundation
