Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 30 липня 2024 року.
- Як окупанти зменшують статистику втрат
- Чому шкода «школярку з Луганська»
- «Сакральний» Херсонес став кітчевим «Діснейлендом»
- Москва й Тегеран не зійшлися у ставленні до Трампа
Як окупанти зменшують статистику втрат
Опосередковану і певною мірою видатну відповідь на «пригадування» Рьопке щодо нинішніх темпів наступу РОВ (російських окупаційних військ), які буцімто дозволять їм за два роки дійти до Києва, дав і відомий «воєнкор» Котенок: «Повільно від Донецька на захід повземо. Жаб’ячими стрибками. Для тих, хто не розуміє, наступати нема ким фізично. Рівень втрат – високий. Вичерпалася жива сила…».
НАСПРАВДІ, за словами Котенка, «під час проведення операцій групи евакуації не готуються. Логіка: «А навіщо? Легкі самі вийдуть, а важких не витягуємо». Комроти не знають свій особовий склад, який стрімко змінюється через величезні втрати. На одному з напрямків керівництво ухвалило рішення не забирати загиблих, оскільки це збільшує статистику втрат, адже поки їх не забрали, вони вважаються живими або зниклими безвісти».
Видання ASTRA розповіло про стан справ у 25 бригаді окупантів, чиї родичі та близькі написали колективну скаргу, в якій йдеться, зокрема й про відсутність евакуації тіл загиблих. Більшість зазначених у скарзі військових – контрактники, 20 із них – мобілізовані. Родички пишуть, що «чоловіків незалежно від присвоєної раніше військової спеціальності перевели в штурмовики. На «передок» потрапляють, зокрема, хворі, а поранені змушені тижнями чекати на евакуацію, і можуть не дочекатися. Переважна більшість із них не вийшли з поля після перших своїх боїв на Куп’янському напрямку: село Синьківка, село Вільшана і Лиман Перший. Тут евакуація тіл загиблих практично не проводиться». Колективна скарга направлена за багатьма адресами, починаючи з МО РФ. У відповідь, звісно, колективне мовчання.
Чому шкода «школярку з Луганська»
16-річна луганчанка Фаїна Савенкова написала листа Трампу, в якому зазначила, що він «єдиний із західних політиків, хто здатний зупинити сповзання до світової війни» і запросила його відвідати Донбас, заявивши, що йому цей візит буде корисний. Бо допоможе зрозуміти, що зброя, яку поставляють Україні, вбиває жителів регіону, зокрема, дітей. Аналогічні листи, вона надіслала Башару Асаду та Еммануелю Макрону. У цих посланнях вона також попросила сирійського диктатора та президента Франції допомоги у зупинці допомоги Україні.
НАСПРАВДІ, Фаїна Савенкова, відома у вузьких пропагандистських колах як «школярка з Луганська», вже неодноразово використовувалась Z-ресурсами. Ще у вересні минулого року RT пожалілася, що «YouTube цензурував уже другого журналіста за інтерв’ю з нею». (Тоді Савенкова була обурена дозволом мерії Мілану на проведення виставки, присвяченої героям-«азовцям» і вимагала відповідних пояснень та розблокування її інтерв’ю «журналісту»).
Цілий очільник МЗС РФ Лавров, як повідомляла пропаганда, передав генсеку ООН Гутеррешу її відеозвернення, записане «в зруйнованій ЗСУ луганській школі». Ще за два роки до цього вона так само зверталася до ООН з подібними «свідченнями».
При цьому 16-річна «школярка з Луганська» водночас позиціюється як «російська письменниця, есеїст, драматург, член Спілки письменників ЛНР, чия творчість відзначена різними нагородами та преміями».
Її пропагандистська «творчість» вже відзначена і в Україні, де її вважають «жертвою психологічного насильства та російсько-терористичної пропаганди, яка використовується в актах гуманітарної агресії проти України».
Савенкова – дійсно жертва Москви, яка нібито «визволяючи» її від «київського режиму», фактично зруйнувала такі міста на її рідній Луганщині, як Лисичанськ, Рубіжне та Сєвєродонецьк. (Окупаційні адміністрації навіть виключили їх з загального плану підготовки до зими).
Фаїну шкода і тому, що до 2014 року у неї (та багатьох інших дітей з нинішніх ТОТ) був абсолютно вільний вибір: навчатись, відпочивати, розвиватись де завгодно: хоч в Києві, хоч в Москві, хоч в Парижі. Тепер залишились тільки Сирія (куди її вже запросив Асад).
«Сакральний» Херсонес став кітчевим «Діснейлендом»
У Севастополі окупанти відкрили музейно-парковий комплекс «Новий Херсонес». Російські держЗМІ переконують, що «перші відвідувачі в захваті».
Тема з «новим Херсонесом» у Путіна, що називається, болить давно. Нагадаємо, серед іншого, він обґрунтував окупацію Криму тим, що 988 року тут відбулося хрещення Русі. Міф про початок російської державності в Криму – одна з численних історичних вигадок історика-аматора Путіна.
Що вище нагромаджуються його конструкції, тим більш дивними стають метафори. Путін казав про Херсонес, як про російську «Храмову гору» і «нашу Мекку». Із цих двох релігійних алюзій був витягнутий практичний наслідок – саме у Херсонесі, за словами Путіна, зародилася «єдина російська нація», тепер він стане місцем паломництва дітей і дорослих.
НАСПРАВДІ, використання Херсонеса для неоімперських амбіцій Росії почалося давно. У 2017 році Центробанк РФ увічнив руїни стародавньої базиліки на новій 200-рублевій купюрі (раніше такого номіналу не існувало). Згодом з’явився й духівник Путіна митрополит Тихон (Шевкунов), який одержимий ідеєю, що Візантійська імперія значно перевершувала західні держави. (Навіть великий документальний фільм про це зняв).
Саме він і запропонував побудувати тут парк розваг просто поруч зі збереженим стародавнім городищем. Будівельні роботи вело МО РФ. Ними керував особисто ексзаступник Шойгу Тимур Іванов, який зараз знаходиться в СІЗО під підозрою у хабарництві. (Шевкунов навіть дозволив собі виступити на його захист).
Зрештою, в рекордно короткі терміни було побудовано так званий паломницький центр, амфітеатр на тисячу місць, «реконструйований» візантійський квартал, два центри для дітей і три музеї. Перший – присвячений античності та Візантійській імперії. Другий представляє історію християнства з точки зору РПЦ. Третій про історію «Новоросії» – з часів експансії імператриці Катерини ІІ.
Нагадаємо, після анексії Криму Путін навіть особисто провів урок історії на федеральному ТБ, під час якого роз’яснив, що «Росія з різних причин втратила «новоросійські території», але наш народ там залишився».
Цікаво, що проєкт «Херсонес» зазнав різкої критики не тільки з боку українських і міжнародних археологів, а й від затятого прихильника Путіна – філософа Межуєва, який у 2020 році розкритикував «одноманітність облагороджування, яке в Криму має такий самий вигляд, як у Москві». Він попередив про небезпеку «перетворення Херсонеса на Діснейленд». Однак, як нагадує Neue Zürcher Zeitung, щоб уникнути конфлікту лояльності, Межуєв включив у свою тодішню гнівну тираду підлесливе відсилання – мовляв, кітчева забудова Херсонеса суперечить путінському наративу про «сакральність» цього місця.
Але сакральність, як бачимо, зрештою таки перетворилась у «Діснейленд», про що (як пишуть державні російські ЗМІ) «з захватом і кажуть його перші відвідувачі».
Москва й Тегеран не зійшлися у ставленні до Трампа
І наостанок про вибори в США. Звинувачення у втручанні в них з боку Росії вже набули такого масштабу, що Кремль вимушений виправдовуватись в стилі: «це брехня і провокація». 30 липня Пєсков зауважив, що «заяв про наші плани вплинути на вибори в США буде дуже багато по мірі їх наближення. При цьому і демократи, і республіканці експлуатують тему Путіна під час кампанії. Загалом же заяви про спроби РФ вплинути на результат виборів у США – абсурдні».
НАСПРАВДІ, він правий. У Кремлі чітко усвідомлюють, що якихось різких рухів з боку Білого дому не буде. Хто б не прийшов до нього: Трамп чи Гарріс.
30 липня, як відомо, представники Офісу директора національної розвідки США заявили, що РФ, КНР та Іран вербують американців для поширення пропаганди, що просуває їхні інтереси напередодні виборів у США. В їхній доповіді були й цікаві моменти. Наприклад:
- Москва намагається допомогти Трампу, а Тегеран – навпаки.
- Агенти РФ доклали зусиль зі «створення і використання мереж американських особистостей для поширення потрібних наративів».
- РФ активно користується послугами американських консалтингових і маркетингових фірм, які адаптують проросійський контент для формування відповідної громадської думки у США.
Все це свідчить, що у росіян дійсно накопичений величезний передвиборчий технологічний потенціал. Його б використати в самій Росії. Але вона і сама не обирає й іншим заважає.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
