Джерело: Іва Цой, для The Insider
ЗМІСТ
- 1. Про руку Сороса
- 2. Про те, як транснаціональні корпорації вбивають американських президентів
- 3. Про держборг США та Великобританії
- 4. Про те, як транснаціональні корпорації викачують ресурси з інших країн
- 5. Про «золотий мільярд»
- 6. Про те, як Лондон розвалив імперії
- 7. Про те, як в Україні забороняють говорити російською мовою
- 8. Про те, що в нападі Росії на Україну винні США
- 9. Про те, як у Криму не забороняють українську мову та українську культуру
- 10. Про те, як США створили терористичні організації, від «Аль-Каїди» до «Талібану» та ІДІЛ
- 11. Про те, що США вивели війська з Афганістану, щоб зосередитись на Україні
- 12. Про те, як спецслужби США вербували колишніх нацистів під час холодної війни
1. Про руку Сороса
«Як з’ясувалося, десятки депутатів Європарламенту виявилися підконтрольними структурам Дж. Сороса, а Єврокомісія за вказівкою однієї з найбільших у світі американської фармацевтичної компанії створила цілу низку корупційних схем із закупівлі вакцин на десятки мільярдів євро».
Конспірологічна теорія, згідно з якою фінансист і філантроп Джордж Сорос здійснює управління західними політиками, є спадкоємицею ще старіших теорій про єврейську змову, де фігурували прізвища Ротшильдів та Рокфеллерів. У новій ітерації, де роль «всемогутнього єврея» відіграє Сорос, часто чомусь згадується Європарламент (повноваження якого вельми обмежені і до «світового уряду» дуже недотягують). Наприклад, у жовтні 2021 року тодішній прем’єр-міністр Словенії Янез Янша опублікував у Twitter зображення із заголовком «13 із 226 відомих маріонеток Сороса в парламенті ЄС». На цій схемі опинилася зокрема й Софі ін’т Вельд, голова місії щодо встановлення фактів про політичну ситуацію на Мальті, яка на той час вивчала дотримання Словенією угод про верховенство закону та свободу ЗМІ. Деякі особи на знімку вже не були депутатами Європарламенту, а один із них помер за пів року до цього. Пізніше Янша видалив цей твіт, але він встиг викликати осуд серед євродепутатів та можновладців інших країн ЄС, а також звинувачення в антисемітизмі (теорію змови про «всемогутнього Сороса» на Заході просувають здебільшого антисеміти).
Що ж до «справи про вакцини», вона дійсно існує і зараз розслідується Європейською прокуратурою. Ось тільки жодної корупції у справі наразі немає. У квітні 2021 року New York Times першою повідомила, що голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн вела переговори з виконавчим директором Pfizer Альбертом Бурла через обмін текстовими повідомленнями про закупівлю 1,8 мільярда доз. Запит щодо змісту цих розмов подали журналісти і згадана вище депутатка Європарламенту Софі ін’т Вельд. Проте заступниця комісара ЄК Віра Юрова у відповідь заявила, що СМС не архівуються та не підпадають під дію правил прозорості ЄС. Відсутність прозорості у «листуванні» фон дер Ляйєн викликала обурення серед депутатів Європарламенту та громадських організацій, які критикували Комісію за спроби уникнути відповідальності.
2. Про те, як транснаціональні корпорації вбивають американських президентів
«Для ТНК навіть президенти США — це лише статисти, яким можна затуляти рота, як Трампу. Усі чотири вбивства американських лідерів пов’язані з корпоративним слідом».
Про вбивство чотирьох президентів — це смілива теорія навіть для Патрушева. Всім відомі конспірологічні історії навколо вбивства Кеннеді, причому одну з найпопулярніших із них вигадали та цілеспрямовано поширили через ліві американські газети співробітники КДБ, насамперед зі служби А ПДК КДБ. І в 70-ті, і у 80-ті роки, коли Патрушев служив у КДБ, робота над поширенням цієї дезінформації активно тривала. Але навіть КДБ забракло фантазії звинуватити у вбивстві транснаціональні корпорації. А за часів вбивства Лінкольна ТНК взагалі не існувало. Авраама Лінкольна вбив прихильник Півдня у Громадянській війні Джон Бут — про бодай якусь його участь у будь-яких корпораціях, навіть національних, нічого не відомо. Прихильниками Конфедерації були й інші три учасники змови. Президент Джеймс Гарфілд був убитий душевнохворим Шарлем Гіто, який вважав, що саме він привів Гарфілда до перемоги на президентських виборах, і домагався за це посади консула в Парижі. Вільяма Мак-Кінлі було застрелено анархістом Леоном Чолгошем, який заявив, що вбив президента, тому що жодна людина не може мати величезні привілеї, коли інші не мають нічого.
3. Про держборг США та Великобританії
«В американців держборг досяг тридцять одного з лишком трильйона доларів. Борг Англії – 2,4 трлн фунтів стерлінгів – став максимальним з часів Другої світової війни та перевищив 101% валового внутрішнього продукту».
Насправді останні два роки держборг США відносно ВВП поступово скорочується (втім, частково це пояснюється різким стрибком у 2020 році на тлі пандемії COVID-19).
Те саме відбувається у Великій Британії, де загальний зовнішній борг щодо ВВП знижується навіть безвідносно пандемійного стрибка.
Хвороблива фіксація Патрушева на держборгу США спостерігається не перший рік, у липні 2022 року він взагалі пророкував США швидкий дефолт. Економіку, схоже, у КДБ вивчали кепсько: через те, що держборг США номінований у доларах, він сам по собі до дефолту призвести не може, тим більше за умов, коли частка долара США у валютних резервах центробанків світу становить 62% і долар бере участь у 88% угод із торгівлі валютою. Боргові зобов’язання США є важливими для глобального фінансового ринку, їх використовують приватні компанії та іноземні держави як спосіб надійного зберігання капіталу. Причому покупці паперів потребують цих інструментів майже так само сильно, як і Сполучені Штати, що їх випускають. Якщо ж якась із країн — власниць американських облігацій раптово забажає повністю їх позбутися, їй доведеться або чекати термінів їхнього погашення, або продати свої облігації на відкритому ринку. Одномоментний продаж великого обсягу паперів спричинить обвал цін на них, й інші тримачі облігацій просто скуплять їх за нижчою ціною, суттєво збільшивши дохідність своїх інвестиційних портфелів.
Та й немає жодних підстав вважати держборг США «надто великим», адже він приблизно дорівнює ВВП країни — це серйозний, але не критичний показник. Скажімо, японський зовнішній борг вдвічі вищий за ВВП, але про майбутній японський дефолт не говорять навіть кремлівські пропагандисти.
4. Про те, як транснаціональні корпорації викачують ресурси з інших країн
«Саме так поводяться сьогодні і транснаціональні компанії, які воліють нарощувати свої капітали за рахунок викачування ресурсів з інших країн».
Коли Патрушев у середині 70-х закінчував вищі курси КДБ, методички були інші, але світ змінився, і сьогодні найбільші західні корпорації не мають жодного стосунку до ресурсів і не можуть нічого викачувати. В основному це IT-компанії: до топ-5 найбільших корпорацій світу сьогодні входять Apple, Microsoft, Alphabet (Google), Amazon. Єдина компанія в топі, яка справді викачує ресурси, — нафтова Saudi Aramco, що належить Саудівській Аравії, але до саудитів у Патрушева, схоже, претензій немає.
Саме інвестиції транснаціональних компаній для багатьох країн, що розвиваються, стали джерелом додаткових робочих місць та інвестицій, які витягують їх зі злиднів, зокрема й за рахунок податків, якими ТНК поповнюють місцеві бюджети. Якщо ж великі корпорації лише «висмоктують ресурси», як стверджує Патрушев, то незрозуміло, навіщо Володимир Путін щороку проводить Петербурзький економічний форум, основна мета якого — залучити ці корпорації до роботи в Росії.
5. Про «золотий мільярд»
«В умовах кардинальних змін у світі мета корпорацій – зберегти систему глобальної експлуатації. На чолі її — еліта бізнесменів, які себе не пов’язують із жодною державою. Під нею так звані розвинені країни світу, а також “золотий мільярд”. А далі — решта людства, яке зневажливо називається “третім світом”».
Поняття «золотого мільярда», яке, до речі, регулярно використовує у своїх промовах і Путін, є конспірологічною концепцією, згідно з якою ресурси на планеті обмежені, і найбагатші країни, загальна чисельність населення яких становить приблизно мільярд осіб, штучно обмежують розвиток інших країн, щоб всі ресурси дісталися лише їм. Ані на Заході, ані деінде, крім пострадянського простору, ця ідея не відома. Вперше вираз «золотий мільярд», напевне, з’явився в 1990 році, коли в маловідомому виданні «Воскресенье» вийшла стаття радянського економіста Анатолія Цикунова (псевдонім — А. Кузьмич) «Що таке „золотий мільярд” людей на землі і чому убожіють радянські люди?»
Автор стверджував, що перебудова в СРСР — частина всесвітньої перебудови, мета якої — підкорити розвиненим країнам Заходу решту світу і за допомогою транснаціональних корпорацій перетворити його на сировинну колонію. На думку цього радянського догматика, перехід до капіталістичних відносин у СРСР було здійснено з метою організації доступу транснаціональних корпорацій до ресурсів країни. У Росії ця конспірологічна концепція досі популярна у певних колах, щоправда, її прихильники не можуть пояснити, чому рівень життя та темпи розвитку країн третього світу позитивно корелюють із приходом до цих країн транснаціональних корпорацій, а не навпаки, як передбачає їхня теорія.
6. Про те, як Лондон розвалив імперії
«Так діяли і раніше, коли, наприклад, Лондон за підсумками Першої світової війни розвалив імперії та наштампував із них десятки країн».
Єдина імперія, яку розвалив Лондон, — це імперія британська, але незрозуміло, чому Патрушев це ставить у провину Лондону, до цього в апологетиці британського імперіалізму його не помічали.
Усього під час і після Першої світової війни розпалося чотири імперії: Російська, Австро-Угорська, Османська та Німецька. Російська розпалася за підсумками Лютневої революції та Жовтневого перевороту 1917 року, до чого тут Британія, незрозуміло. Леніна звинувачували в тому, що він був німецьким шпигуном, але не англійським (Англія у складі Антанти воювала проти більшовиків, а не за).
Так само і з розпадом інших імперій. Згідно з Версальським мирним договором, Австро-Угорщина та Німеччина, зрозуміло, втрачали території, але розпад імперій відбувався через тиск знизу, а не згори. Держави, які входять до Австро-Угорщини, почали проголошувати незалежність в основному через масові демонстрації, які проходили по всій імперії. У свою чергу приводом для демонстрацій стали поразка у Першій світовій війні, неврожай 1918 року та економічна криза. Розпад Німецької імперії стався внаслідок Листопадової революції — повстання у листопаді 1918 року за участю робітників, солдатів, комуністів, соціал-демократів та інших сил, а також подальшого зречення кайзера Вільгельма II престолу. Приводом для революції, знову ж таки, стала поразка у Першій світовій війні та економічні труднощі.
Почасти слова Патрушева правдиві лише щодо розпаду Османської імперії, яка була розділена згідно з Севрським мирним договором. Однак він лише довершив процес, який йшов уже давно. Ще до початку Першої світової у Константинополя відібрали безліч територій (причому здебільшого це зробила Російська імперія), у низці випадків країни, що входили до складу Османської імперії, просто вийшли з неї в односторонньому порядку (наприклад, як це зробила Болгарія у 1908 році).
7. Про те, як в Україні забороняють розмовляти російською мовою
«Мільйонам людей забороняють говорити рідною для них від народження російською мовою, змушують забути свої витоки».
В Україні ніколи не забороняли та не планували забороняти розмовляти російською мовою. У чинній конституції країни навіть містяться гарантії для мов національних меншин, особливо російської:
«В Україні гарантується вільний розвиток, використання та захист російської мови, інших мов національних меншин України».
8. Про те, що в нападі Росії на Україну винні США
«Захід на догоду своїм амбіціям практично знищує український народ, змушуючи активне покоління гинути на полі бою і доводячи решту населення до зубожіння...
Події в Україні — це не зіткнення між Москвою та Києвом, це військове протистояння НАТО, а насамперед США та Англії з Росією. Боячись прямого зіткнення, натовські інструктори заганяють на вірну смерть українських хлопців».
Логіка Патрушева тут викликає багато запитань. Якщо війна в Україні є підступним планом НАТО, навіщо Путін вирішив у ньому брати участь? Як би інструктори заганяли на смерть українських хлопців, якби російський президент не оголосив «спеціальну військову операцію»?
9. Про те, як у Криму не забороняють українську мову та українську культуру
«Зверніть увагу, в Криму українська мова зберігається як одна з державних. У багатьох містах продовжують діяти українські культурні центри, ансамблі українських пісень та танців».
Формально, звичайно, українська, так само як кримськотатарська в Криму, як і раніше, вважаються державними, але на практиці вони всіляко витісняються. Достатньо подивитися на офіційні цифри: наприклад, у 2022/2023 навчальному році у загальноосвітніх організаціях Республіки Крим навчання проводиться російською мовою — 222,8 тисячі учнів (96,7 %), кримськотатарською мовою — 7,3 тисячі учнів (3, 2%), українською мовою – 197 учнів (0,1 %). Втім, навіть ці цифри, можливо, перебільшені. Так, 2020 року керівник «Кримськотатарського ресурсного центру» Ескендер Барієв в інтерв’ю «Крим. Реалії» повідомляв, що в анексованому Криму офіційно значиться лише одна школа з вивченням української мови — у Феодосії, «але, за даними місцевих жителів, і це неправда, мову там не вивчають». За інформацією «Крим.Реалії», шкільні адміністрації з різних приводів (велике навантаження, відсутність викладачів, приміщень) відмовляють дітям у вивченні української мови навіть як предмета, не кажучи вже про відкриття українських класів.
Із відмовами здійснювати судочинство будь-якою мовою, крім російської, стикаються кримські адвокати. А у червні 2022 року Російська православна церква підпорядкувала собі парафії Української православної церкви, що залишалися на півострові, де богослужіння проводилося українською мовою.
Щодо українських пісень у Криму, досить згадати численні випадки переслідування за їхнє виконання. Наприклад, за пісню «Червона калина», яку заспівали переможниця конкурсу «Місіс Крим — 2022» Ольга Валєєва та її подруга у жовтні 2022 року, дівчат визнали винними за двома статтями: про дискредитацію російської армії (20.3.3 КоАП РФ) та про пропаганду нацистської чи екстремісткої символіки (20.3 КпАП РФ). Валєєву оштрафували, а її подругу посадили на 10 діб.
10. Про те, як США створили терористичні організації, від «Аль-Каїди» до «Талібану» та ІДІЛ
«Самі створювали для досягнення своєї мети терористичні організації, такі як «Аль-Каїда», «Рух Таліба» чи ІДІЛ, і самі з ними ж боролися. Влаштовуючи показову ліквідацію лідерів терористів, як Усама бен Ладен, сотню нових готували й озброювали».
З усіх конспірологічних теорій Патрушева — це його найулюбленіша (раніше The Insider її вже спростовував ). Автор «Аль-Каїди» Усама бен Ладен у 1980-х роках підтримував афганських моджахедів, які боролися проти радянської окупації. США тоді співпрацювали із моджахедами; за деякими версіями (втім, досі нічим не підтвердженими) американське фінансування отримував і бен Ладен.
Але з «Талібаном» ситуація принципово інша. Цей радикальний сунітський ісламістський рух виник уже в 1990-х роках і поставив за мету повалити уряд на чолі з президентом Бурхануддіном Раббані, створений моджахедами після виведення радянських військ. Джерела фінансування «Талібану» у перші роки його існування невідомі; за деякими припущеннями, до цього причетні Саудівська Аравія, ОАЕ та Пакистан. Але вкрай складно зрозуміти, навіщо США знадобилося б у ситуації, коли СРСР пішов з Афганістану і взагалі розпався, а холодна війна вважалася закінченою, підтримувати агресивне антизахідне ісламістське угруповання, що боролося проти лояльного щодо Заходу уряду Афганістану і «Північного альянсу». До речі, нагадаємо, що зараз представників «Талібану» приймають на офіційному рівні саме в Росії, а не в США.
Версія про створення американцями ІДІЛ ще абсурдніша, оскільки з самого заснування цієї терористичної організації США вели проти неї кровопролитну війну. Можна говорити лише про те, що після вторгнення американців до Іраку 2003 року в країні розпочався підйом терористичної діяльності, який сприяв зростанню популярності «Ісламської держави». Пізніше ці помилки американської адміністрації визнавав, наприклад, Барак Обама.
11. Про те, що США вивели війська з Афганістану, щоб зосередитись на Україні
«Присутність США в Афганістані обернулася не боротьбою з тероризмом, а створенням багатомільйонних корупційних схем та багаторазового збільшення виробництва наркотиків. Раптовий вихід американців із цієї країни, як виявилося, багато в чому був пов’язаний з тим, щоб зосередитися в Україні, де, за їхніми оцінками, підготовка київського маріонеткового режиму до наступальних антиросійських дій йшла успішно. До речі, це підтвердив і держсекретар США Блінкен, який заявив, що якби американські військові не залишили Афганістан, Вашингтон не зміг би виділяти стільки коштів Україні. Крім того, частина вивезеної з афганської землі техніки була перекинута до Європи, переважно до Польщі, дозволивши європейцям проводити мілітаризацію київського режиму».
Вихід США з Афганістану справді полегшив подальшу допомогу Україні. Однак маємо протиріччя, про яке вже згадували раніше: виходить, Вашингтон, вивівши війська з Афганістану влітку 2021 року, точно знав, що у лютому 2022-го Путін ухвалить рішення напасти на Україну? Усе це характеризує російського президента як маріонетку, яка лише здійснює підступні плани США щодо «мілітаризації київського режиму».
12. Про те, як спецслужби США вербували колишніх нацистів під час холодної війни
«Після 1945 року американці, англійці та підконтрольна їм західнонімецька влада відзвітували про денацифікацію своєї зони окупації Німеччини, при цьому врятованих від покарання нацистів використовували для створення збройних сил ФРН, а також агентурної мережі американської та англійської розвідок, зокрема для таємних операцій проти країн соціалістичного табору.
ЦРУ, яке до 1948 року іменувалося управлінням стратегічних служб США, активно використовувало колишніх співробітників Абверу та управління імперської безпеки гітлерівського рейху для створення нових німецьких спецслужб».
Дійсно, ЦРУ допомогло уникнути покарання голові гестапо у Відні Францу Губеру, відповідальному за відправку десятків тисяч людей у табори смерті. Упродовж кількох десятиліть після Другої світової війни американська розвідка завербувала щонайменше 1000 колишніх нацистів для роботи проти країн «комуністичного блоку» під час холодної війни. Однак Патрушев замовчує, що і КДБ активно використовував колишніх нацистів для агентурної роботи, наприклад, офіцера СС Хайнца Фельфе. Як агент КДБ, Фельфе очолював у ФРН відділ «Контррозвідка Радянський Союз», тобто мав відстежувати сам себе. Зараз російські ЗМІ та офіційні особи виставляють Фельфе «героєм» та «суперагентом КДБ», а у 2008 році він приймав привітання з нагоди 90-річчя від ФСБ та Служби зовнішньої розвідки. Крім того, не забуватимемо, що НКВС співпрацював із гестапо ще під час Другої світової війни до літа 1941 року, депортуючи з СРСР німецьких та австрійських біженців, які намагалися врятуватися від нацистів.
Джерело: Іва Цой, для The Insider
