Джерело: The Insider
У програмі «Время» вийшов репортаж про презентацію книги Максима Григор’єва та Дмитра Сабліна «Українські злочини проти людяності (2022–2023)». «Книжка, де тільки факти», — так охарактеризувала її ведуча Катерина Андрєєва. Один із таких «фактів», на який звертає увагу кореспондент Першого каналу Іван Прозоров, свого часу вже став темою для публікації у нашій рубриці «Антифейк». Житель Лисичанська Микола Дудукін розповідав:
«Українська влада оголосила, що буде питна вода. Вийшов народ, черга. Під’їхала водичка, максимум п’ять хвилин — приліт туди. Три трупи відразу… За п’ять хвилин приїжджає преса… Все підлаштовано. Вбивають, щоб показати це все у Європі. Пропаганда. Це все цілеспрямовано. Західні журналісти в курсі».
Чергу за питною водою обстріляли 27 червня 2022 року. За інформацією голови Луганської обласної військової адміністрації Сергія Гайдая, тоді загинуло 8 людей. Нічого дивного немає в тому, що в невеликому місті журналісти, які перебували там, приїхали на місце трагедії за лічені хвилини. А зрозуміти, звідки прилетіли снаряди, — з боку російських чи українських позицій, — на місці було неважко. На цей час російські війська вже зайняли розташований на протилежному березі Сіверського Дінця, навпроти Лисичанська, Сєвєродонецьк.
Щоправда, Дудукін стверджує, що західні кореспонденти були учасниками змови і, розуміючи, що обстріл вели українські війська, засвідчили протилежне. 11 липня 2022 року на неформальному засіданні Ради безпеки ООН було представлено відеоролик із розширеною версією його свідчень, де він розповідав одному з авторів книги Максиму Григор’єву:
— Приїхали «швидка» і журналісти. Говорили, що стріляє росія. А люди їм відповідають: „Яка росія? це ви!” <…>
— Іноземні журналісти знали, хто стріляв?
— Думаю, що так.
Але ось що дивно: в мережі не видно матеріалів цих іноземних кореспондентів, у тому числі фотографій. Патрік Джексон із Бі-Бі-Сі повідомив про обстріл зі слів тодішнього керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Сергія Гайдая. Так само вчинили Reuters, Associated Press, The Guardian, CNN і багато інших ЗМІ. Що за кореспондентів побачив на місці трагедії Дудукін і чому вони не здійснили свій підступний задум — залишається незрозумілим.
Про інший згаданий у книзі епізод кореспондент Прозоров розповідати не став, але його опис можна прочитати на сторінці книги, що потрапила в кадр. Жителька того ж Лисичанська Луїза Невідома розповіла:
«Були влучання в мікрорайон, у якому живу. Стріляли українські військові, бо перший обстріл був 3 чи 4 березня 2022 року і поряд ще не було російських військ. Українські БМП, БТР і танки. Вони постійно змінювали місця, чекали, доки приїдуть усі, відстріляються і поїдуть. <…>
Вони стріляли по мирному населенню. Щоб ви розуміли, коли на початку березня нас почали обстрілювати, одразу закрилися всі магазини і стало проблемно, бо у нас на мікро (районі) зникли світло, газ і вода».
У дні, про які говорить Невідома, Лисичанськ був під контролем України. 5 березня російські війська здійснили першу спробу штурму Сєвєродонецька, розташованого на протилежному березі Сіверського Дінця, навпроти Лисичанська; з 1 березня Сєвєродонецьк обстрілювали. Перший обстріл Лисичанська відбувася 2 березня. Важливо, що Сєвєродонецьк знаходиться на схід від Лисичанська, і окупанти почали штурмувати його раніше. Сєвєродонецьк був захоплений 25 червня, тоді ж розпочався штурм Лисичанська, повністю російські війська зайняли місто 3 липня. Отже, на початку березня Лисичанськ був у тилу ЗСУ. Якщо вірити Невідомій, українські війська замість того, щоб захищати Сєвєродонецьк, навіщось витрачали снаряди, яких до початку масштабних західних поставок в України було обмаль, на обстріл міста у власному тилу.
Джерело: The Insider
