Джерело: Захар Самсонов, спеціально для Крым.Реалии
Екс-очільник Севастопольської держтелерадіокомпанії Тетяна Дружняєва опублікувала мережеву версію своєї книги «Канал мечты» («Канал мрії»), в якій розповіла про важке життя представниці московської богеми в Севастополі та про свої стосунки з російським губернатором міста Дмитром Овсянниковим.
«Обшарпана конюшня»
Тетяна Дружняєва приїхала в Севастополь у травні минулого року, щоб очолити Севастопольську телерадіокомпанію. ДАУ «Севастопольська ТРК» – це державний холдинг, що включає в себе телеканал ІКС-ТВ, дві радіостанції, інтернет-сайт та інформаційне агентство. Він фінансується з бюджету і реалізує російську державну політику в регіоні.
Автор «Канала мечты» чесно зізнається, що до призначення в Севастополь вона займалася телебаченням тільки «факультативно», але коли не названий нею покровитель, добре знайомий з Дмитром Овсянниковим, запропонував їй посаду генерального продюсера, майже відразу погодилась.
Інсайдери стверджують, що вона з самого початку входила в команду московського піарника Олега Берковича, який напередодні минулорічних губернаторських виборів прибув у Севастополь для роботи над іміджем Овсянникова.
Разом із собою з Москви Дружняєва привезла новий менеджмент компанії: Олексія Папченю, що став генеральним директором Севастопольської ТРК, і ще близько десятка «ледь знайомих людей», які спішно були знайдені «методом телефонного опитування і фейсбучного радіо», але відразу ж отримали керівні посади на ТБ в місті, про яке знали тільки те, що там «море, сонце і фрукти».
Стосунки московського десанту з місцевими журналістами відразу ж не склалися. «Одні звільняються, інші плачуть, треті саботують», – так описує колишня начальниця їхню реакцію на свої перші управлінські рішення. Про причини такої поведінки легко здогадатися, почитавши зневажливі відгуки Дружняєвої про своїх підлеглих і колег.
Мене привезли в стару обшарпану стайню на Історичному бульварі… У задушливій маленькій студії відразу війнуло перегаром
«Мене привезли в стару обшарпану стайню на Історичному бульварі… У задушливій маленькій студії відразу війнуло перегаром», – передає вона свої враження про першу зустріч із трудовим колективом.
Підлеглі їй відразу ж не сподобалися. Її не влаштовував їх зовнішній вигляд, ерудиція, дикція. У однієї журналістки були прищі на обличчі, і з нею довелося розпрощатися. Жінки-редактори становили собою «суміш чиновниць із міністерства освіти, шкільних вчителів і керівників гуртка самодіяльності». Якщо вірити Дружняєвій, до її появи на міському телебачення співробітники та гості приходили на ефір через одного п’яними, не вміли користуватися інтернетом і були повністю некомпетентними. Тому нових співробітників, замість звільнених, довелося шукати в різних містах Росії за допомогою сайтів із працевлаштування, і охочих переїхати до теплого моря росіян просто черга стояла.
Іншої думки дотримуються севастопольські журналісти, які встигли попрацювати під її керівництвом. «Після приходу минулого року на телеканал Тетяни Дружняєвої і Олексія Папчені почали звільнятися співробітники. Звільнення відбувалися або через особисті конфлікти з новим керівництвом, або через те, що людям ставили завдання, несумісні зі здоровим глуздом. Професіонали йшли, розуміючи, що так працювати не можна, що це ідіотизм», – прокоментував ситуацію, що склалася на телеканалі ІКС-ТВ, один із його колишніх співробітників.
Ще одна причина плинності кадрів – низька зарплатня. Російська влада витрачає великі гроші на фінансування державних медіа. Так, тільки цього року на придбання нового приміщення студії для міського телебачення було витрачено 118 мільйонів рублів, ще 50 мільйонів пішло на обладнання. На забезпечення поточної діяльності телерадіокомпанії, насамперед, на виплату зарплат, в бюджеті на нинішній рік закладено понад 100 мільйонів рублів. Загальні витрати за кілька років оцінюються майже в мільярд рублів. Але співробітники, зі слів Дружняєвої, можуть розраховувати лише на «малесеньку зарплату» – 15 тисяч рублів (близько 250 доларів) за місяць, за яку їм пропонується працювати ненормований робочий день. При цьому саме керівництво, як можна дізнатися із книги, не відмовляло собі ні в чому, наприклад, купуючи за бюджетний рахунок папки для паперу по 4 тисячі рублів за штуку…
«Світ візуального обману»
Не менш неприязно, ніж про колег, москвичка відгукується і про жителів міста, проблеми яких має висвітлювати місцеве телебачення. Севастопольці, що дають бліц-інтерв’ю на вулицях, всі як один, на думку Дружняєвої, «спітнілі, беззубі, причесані». Гості студії – «немиті, нечесані, спітнілі, нудні, ледве говорять, іноді напідпитку».
З ранку до вечора її обступали «захисники тварин, голови житлових кооперативів, члени Спілки творчої інтелігенції, співаки зі своїми дисками, режисери з фільмами, вчителі та працівники бібліотек, мами Севастополя, потім тата і бабусі». Зрештою, витончена московська начальниця відгородилася від «божевільних громадських діячів» посиленим нарядом козаків, наказавши своїм нукерам не пускати їх на поріг.
Адже, на думку столичної журналістки, телебачення створюється не для того, щоб висвітлювати реальне життя, а щоб формувати «світ візуального обману». Тому воно має показувати тільки красиві пари з неодмінними голлівудськими посмішками, красиві пейзажі та потужні військові кораблі.
«Ми вчили бачити красу навколо, а не просто життя як воно є. Для того, щоб бачити життя, достатньо вийти на вулицю, а ми додавали трохи чарів», – пояснює вона свою редакційну політику.
У Севастополі новий формат міського телебачення сподобався далеко не всім. Так, керівник громадської організації «Наш Севастополь» Ольга Дронова вважає заборону керівників міської ТРК на показ хворих, літніх і людей з інвалідністю в телеефірі дискримінацією та порушенням російського законодавства.
Вони створили такий собі віртуальний Севастополь. Зовсім не це севастопольці хочуть бачити на державному телеканалі
Ольга Дронова
«Фактично, вони створили такий собі віртуальний Севастополь. Вони думали, що раз це викликає у них захоплення і подив, оскільки вони ніколи не жили в нашому місті, то це також має зворушувати жителів, які прожили в ньому і знають пам’ятки, клімат свого регіону. Зовсім не це севастопольці хочуть бачити на державному телеканалі», – ділиться своєю думкою представниця громадськості, зазначаючи, що на ІКС-ТВ при московському начальство було накладено табу на висвітлення будь-якої соціальної проблематики.
Все це, зі слів Дружняєвої, знадобилося для того, щоб вийти на федеральний рівень. Адже репортажі про місцеві проблеми нікому за межами міста не цікаві, а їй дуже хотілося зробити телеканал, який «здійснюватиме мовлення на всю країну», позиціонуючи Севастополь як «центр змістовного туризму і південну столицю Росії». Втім, досягти такої амбітної мети їй та
«Де гроші, Зін?»
Спочатку, як згадує генпродюсер, він тільки запитував: «Куди гроші діваєте?» і «Коли вже ви станете першими?», але згодом став проявляти до її діяльності дедалі більше уваги. Одна за одною пішли перевірки на предмет витрачання бюджетних коштів, виконання державного завдання, творчої ефективності… Менеджерам телеканалу довелося писати постійні пояснювальні на тему «Чому Дмитро Володимирович на фото у вас на сайті сидить в позі пана і як ви можете використовувати слово «Мекка» в тексті, невже не знайшлося синонімів».
Як пізніше з’ясувалося, падіння свого рейтингу в Севастополі губернатор почав пов’язувати з не дуже успішною роботою команди московських піарників і журналістів, до якої входила Дружняєва. З її слів, вона зрозуміла, що опинилася в опалі, коли, «ідеально відпрацювавши» вибори російського президента, не отримала навіть почесної грамоти. Після чергового спілкування з губернатором, виходячи з його кабінету, вона плакала і матюкалася.
«Він не хотів вірити, що йому треба бути більш активними у ЗМІ, – журиться Дружняєва. – Припинити цю карусель з постійними криками на апаратних нарадах і погрозами всіх зняти і звільнити… Йому і нікому більше треба було працювати над власним рейтингом».
Момент істини настав наприкінці липня 2018 року. Тоді у відставку з посади керівника департаменту громадських комунікацій пішов Олег Беркович, який, хоч і займав посаду чиновника, по суті був персональним піарником Дмитра Овсянникова. Слідом за ним потягнулися й інші члени його команди, включаючи Дружняєву й Папченю.
Зараз на Севастопольській ТРК працюють аудитори, які перевіряють витрачання бюджетних коштів, а колишня придворна журналістка, перебуваючи в США, за допомогою інтернетівського самвидаву звинувачує свого колишнього шефа в самодурстві, барстві, некомпетентності та невмінні працювати з мас-медіа.
Втім, незважаючи на розчарування в Севастополі і його очільнику, Тетяна Дружняєва продовжує дотримуватися тієї думки, що головне завдання журналіста – «допомагати владі», й сподівається, що завдяки такій позиції вона зможе реалізувати ще чимало амбітних проектів.
Джерело: Захар Самсонов, спеціально для Крым.Реалии
Захар Самсонов – севастопольський оглядач (ім’я і прізвище автора змінено з метою безпеки).
