Рівно рік тому російські спецслужби в особі ФСБ відрапортували про затримання у Воронежі групи українських бойовиків-нацистів. Ті нібито належали до угруповання «Маніяки – культ убивць (скорочено МКУ) і готували теракти у російських містах і навіть мали зброю. Новина про це стала центральною практично на всіх російських і навіть білоруських телеканалах.
StopFake тоді провів власне розслідування і встановив, що історія про українських нацистів у Воронежі – вигадка ФСБ. Затримані не мали до України жодного стосунку. Навпаки, вони симпатизували російським патріотичним організаціям, брали участь у мітингах під імперськими прапорами. Затримали їх за те, що вони малювали на стінах і парканах гасла проти мігрантів – вихідців із Азії. Тоді на підставі цього розслідування Facebook промаркував як неправдиві сотні повідомлень, репортажів і статей у російських медіа.
У Росії її ця історія викликала шквал обурення. Але ЗМІ та російські чиновники обурювалися не тим, що ФСБ збрехала, а тим, що українські фактчекери впіймали її на цій брехні. «Як вони посміли ставити під сумнів офіційну інформацію російської державної установи», – обурювалися у Кремлі та Держдумі. А маркування соціальною мережею недостовірних матеріалів назвали цензурою і погрожували за це штрафами.
І ось через рік ми вирішили повернутися до цієї історії й подивитися, чим вона закінчилася. StopFake знову поговорив із затриманими, їхніми друзями, родичами та слідчим. І наші висновки про те, що за фейком стоїть ФСБ, отримали нове підтвердження.
По-перше, у лютому 2022 року всі, хто проходив у справі про «воронезьких укронацистів», перебувають на волі. В тому числі Олександр Симонов – єдиний, кого після затримання на кілька місяців залишили в СІЗО. Тільки вдумайтесь: рік тому ФСБ звинувачувала людей у підготовці терактів за завданням СБУ, а зараз вони вільно розгулюють по Воронежу, ходять на роботу.
По-друге, слідство закінчилося, і обвинуваченим дали матеріали для ознайомлення. Як ми й очікували, у кримінальній справі немає жодних згадувань, а тим більше доказів причетності чи зв’язків затриманих воронежців із українськими нацистами чи українськими спецслужбами. А ФСБ підозрюваних навіть не допитувало. Про це нам розповів нібито «організатор» цієї спільноти Олександр Симонов:
«Ні, цього у звинуваченні немає, бо жодного факту там (у матеріалах справи) немає. Це пресреліз ФСБ – щоб очорнити нас, показати, яку сволоту вони затримують. Нібито показати, що ось, дивіться, вони мало не їли дітей. А за фактом все це маячня сивої кобили, яка в їхньому хворому мозку народжується».
Те, що в матеріалах цієї справи немає абсолютно нічого про українських нацистів, нам підтвердив також інший фігурант – Роман Гребенщиков. Слідчі навіть не цікавилися його зв’язками із МКУ. «Ні, нас щодо цього ніяк не турбували. Мене, принаймні. Ніде на допитах це не згадувалося, навіть питань із цього приводу не ставили про це МКУ. Ніхто нічого не знає. (…) Взагалі незрозуміло, звідки в пресі ця інформація взялася, хто це ляпнув. Ні слідчий, ніхто не знає», – розповів Гребенщиков в інтерв’ю StopFake.
StopFake поспілкувався зі слідчим, який веде справу воронезьких «українських нацистів». Його звати Ілля Бичов. Ми запитали його, чому в матеріалах Слідчого комітету немає жодних згадок про зв’язки обвинувачених з українською організацією МКУ (Маніяки –Культ убивць). Його відповідь була досить промовистою. «А що таке МКУ?» – з подивом перепитав він журналіста.
Тут слід звернути увагу на важливу деталь: розслідуванням справи займається саме Слідчий комітет Росії. Це відомство ніколи й не говорило про затриманих як осередок українських нацистів. Про українські зв’язки воронезьких хлопців заявляли лише у ФСБ. Саме там, у ФСБ, на думку Симонова, і вигадали цю дику історію.
«Судячи з того, що я бачив, кого вони (російські силовики) затримують, це все їхня підстава. Це моя думка. Схоже, всі куратори з МКУ сидять у нас тут у сірому будинку і звідси пишуть (у месенджери) людям, які можуть повестися на цю справу. Ну, це у них такий громовідвід. Ось, дивіться, які вони погані люди. А їх (членів МКУ) за фактом, швидше за все, і немає на світі, й ніхто цією нісенітницею не займається», – ділиться думками Симонов.
Але резонанс після історії про вигаданих українських нацистів не зупинив ФСБ. Вони і після гучного провалу в Воронежі наполегливо продовжували «виявляти» членів міфічної організації МКУ в різних містах Росії. В Іркутську, Тюмені, Анапі, Саратові та десятках інших населених пунктах, на думку російських спецслужб, за завданням СБУ готували «вибухи адміністративних будівель органів влади та збройні напади на громадян».
Дуже показово є те, як цей випадок висвітлювали російські медіа. Вони всі як один опублікували брехливий пресреліз ФСБ. Але коли StopFake довів, що справа сфабрикована, перевіряти чи виправляти ефесбешну дезінформацію практично ніхто не став. Підозрювані розповіли нам, що лише кілька разів із ними говорили журналісти. Та й то не російських ЗМІ. Детальні розслідування з’явилися на сайті ВВС і Радіо Свобода. Погодьтеся, дивно: у твоїй країні екстремісти за завданням іноземної спецслужби готують теракти, а як розвивається ця історія – журналістів не цікавить.
На цьому тлі ще більше здивувала нас реакція деяких відомих журналістів. Деякі навіщось кинувся захищати право російських ЗМІ вільно поширювати придумані ФСБ фейки. Їх обурило, що Facebook промаркував цю інформацію як недостовірну. Видання РБК також обурювалося з приводу цього маркування – адже вони написали статтю на основі офіційного пресрелізу ФСБ. Які, мовляв, до них претензії?
А тепер головне запитання – навіщо ФСБ вигадала цю історію? Звісно, ми можемо лише припускати, але переконані: таким чином ще рік тому російські спецслужби за завданням Кремля могли почати працювати над створенням штучного приводу для війни проти України. Саме для цього потрібно було створити враження про існування у різних містах Росії керованої СБУ розгалуженої підпільної мережі екстремістських осередків. За потреби ФСБ могло б справжні теракти влаштувати, звинувативши в їх організації Київ. Тоді й громадська думка, швидше за все, схилилася б до справедливості агресії проти України.
У випадку з «воронезькими укронацистами» ФСБ діяла дуже вже незграбно і недбало. Фальшивка розвалилася, проєкт не вистрілив. Підривати в Росії багатоповерхівки від імені вигаданої української організації було б непереконливо і ризиковано. Хоча ФСБ і спробувала через зливання у ЗМІ повісити на вигаданих українських нацистів вибух у Воронежі пасажирського автобуса. Але, здається, дуже важливо, що ми вчасно побачили цю загрозу, про неї заговорили публічно і змогли до неї підготуватися. Звичайно, ми розуміли, що ризик відкритого нападу Росії не минув і цей трек створення фальшивого приводу для відкритого вторгнення – не єдиний, за яким працює Кремль. Як показали події останніх тижнів, Москва й надалі використовувала тактику створення фальшивих приводів для виправдання власної агресії: геноциду російського Донбасу, використання українцями хімічної зброї, наступу на Донецьк чи Луганськ.
