Джерело: The Insider
Микита Михалков у своїй телепрограмі «Бесогон ТВ» виклав несподівану версію загибелі царевича Івана Івановича, сина Івана Грозного:
«От „Новая газета” згадала опричнину. А як вона виникла, опричнина? Це страшне слово „опричнина” у цього страшного звіра Івана IV, Івана Васильовича Грозного? Вона виникла не на порожньому місці, вона виникла у боротьбі з олігархатом того часу — з боярами, коли вони втратили реальне уявлення про дійсність, коли очі стали більшими за рот. <…> І тоді функції управління Іван Васильович почав передавати здібним, але, можливо, не таким іменитим людям. <…>
Це спричинило невдоволення тих олігархів того часу, XVI століття, які ініціювали отруєння коханої дружини царя Анастасії Романівни, намагалися отруїти самого царя та його синів. До речі, ця легенда, яку породила картина Рєпіна „Іван Грозний вбиває свого сина”, абсолютно не відповідає дійсності, бо під час вивчення останків сина Івана Грозного жодної рани, пошкодження черепа не було, а в останках виявили сліди миш’яку. Тож і це також було справою рук олігархату XVI століття».
Насправді в 1963 році було відкрито гробниці Івана Грозного та його синів Івана і Федора в Архангельському соборі Московського Кремля, проведено антропологічні та хіміко-токсикологічні дослідження. Головний археолог музею-заповідника «Московський Кремль» Тетяна Панова 1987 року писала в журналі «Радянська археологія»:
«Кістки скелета Царевича Івана збереглися погано, від черепа залишилися лише частина нижньої щелепи та волосся».
Тож Михалков у чомусь має рацію: ознак черепної травми дослідники не знайшли. Щоправда, й не могли знайти через відсутність самого черепа.
До речі, історія про синовбивство не була породжена картиною Рєпіна: цієї версії дотримувалися усі найвидатніші російські історики XVIII–XIX століть, зокрема й Микола Карамзін; вона ґрунтується і на літописних джерелах, і на повідомленнях іноземців, які перебували на той час у Москві. Щоправда, є різні пояснення причин, через які цар розгнівався на сина: від побутової сварки до суперечки щодо того, як вести війну.
Що ж до вмісту ртуті та миш’яку в останках, це може пояснюватися не тільки навмисним отруєнням, а й медичною практикою XVI століття: ці отрути входили до складу деяких зіллів. Член-кореспондент РАН Сергій Каштанов і доктор історичних наук Любов Столярова у своїй книзі «Іван Грозний та його час» пишуть:
«Підтвердилося, що деякі з них [великих княгинь і цариць] померли насильницькою смертю, зазнаючи повільного методичного отруєння. Така доля, зокрема, спіткала мати Івана Грозного Олену Глинську та його першу дружину царицю Анастасію Романівну. Доволі високий вміст солей ртуті та миш’яку в кісткових останках дружини царя Федора Івановича цариці Ірини Годунової, навпаки, за припущенням антропологів, про отруєння не свідчить. Відповідно до медичних уявлень середньовіччя, малими дозами препаратів ртуті та миш’яку її могли лікувати від безпліддя та, ймовірно, від захворювань кісткової системи (у цариці виявлено ваду розвитку кісток тазу, яка не дозволяла їй виношувати дітей). У кісткових останках Івана Грозного та царевича Івана Івановича було виявлено велику кількість ртуті – ознак можливого гострого чи хронічного отруєння її препаратами. Отже, як бачимо, і лікарі, і отруйники XVI–XVII ст. користувалися однотипним арсеналом токсинів – трави, гриби, миш’як, ртуть».
У 2020 році до 490-ї річниці Івана Грозного ТАРС опублікував статтю, де розбиралися версії смерті царевича Івана. У статті процитовано висновок дослідників, які працювали з останками царя та його синів:
«Знайдена в останках, отриманих із усіх чотирьох саркофагів, кількість миш’яку не дає підстав говорити про будь-які отруєння сполуками миш’яку. Підвищена кількість ртуті, виявлена в останках Івана Грозного та Івана Івановича, може бути обумовлена застосуванням препаратів, що містять ртуть, з лікувальною метою. Слід зазначити, що сполуки ртуті здавна застосовувалися для лікування різних захворювань. Водночас виявлена кількість ртуті не дозволяє повністю виключити можливість гострого або хронічного отруєння її препаратами».
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Лабораторії давньоруської культури ШАГД РАНГіДС Сергій Шокарєв у бесіді з істориком Михайлом Родіним на радіостанції «Говорит Москва» розповідав:
«Череп царевича Івана був настільки зруйнований ґрунтовими водами, що нічого не вийшло. Ні подивитися, чи там сліди травми, ні зробити антропологічну реконструкцію. Є гіпотеза, що череп ніс у собі сліди травми, умовно кажучи, був тріснутий, і тому швидко зруйнувався. Але може бути й не тому.
Але головна загадка полягала в тому, що у всіх чотирьох <Івана Грозного, царевича Івана, царя Федора і князя Михайла Скопіна-Шуйського. — The Insider> було виявлено підвищений вміст миш’яку та ртуті. Він у всіх вищий за природний фон у рази. <…>
Про це забули на 40 років, поки Тетяна Дмитрівна Панова не стала працювати із жіночою половиною царського дому. <…> У міру того, як Тетяна Дмитрівна публікувала результати, було все дивніше і дивніше. У Анастасії Романівни знайдено колосальну кількість ртуті, особливо багато у волоссі. 100% її отруїли. Олена Глинська — та сама історія. А потім, коли вийшли результати дослідження, виявилося, що природного вмісту миш’яку і ртуті немає майже ні в кого. Миш’як зашкалює у всіх, навіть у тих, хто жодної політичної небезпеки не становив. У царівни Феодосії, якій не було й двох років, буквально всі метали є. Фактично весь царський дім нашпигований миш’яком, ртуттю, цинком, сріблом та іншими металами в кількості, що суттєво перевищує ту, яку виявлено у Дмитра Шемяки, <великий князь Московський, згідно з загальноприйнятою версією, отруєний за наказом Василя Темного. – The Insider>. Він взагалі як пацієнт санаторію виглядає на цьому тлі. <…>
Але не могли увесь великокняжий дім систематично труїти. Включно з маленькими дітьми. Як ввели таку колосальну кількість отрут дворічній Феодосії, яка, найпевніше, ще залежала від молока годувальниці? Висувається безліч варіантів. Кажуть, ліки, косметика, кажуть, годувальниця використовувала косметику чи ліки. Але там стільки, що природним шляхом складно взагалі це собі уявити. <…>
Тут, звісно, мають говорити історики медицини. Але в цих останках природне тло перевищене в 10–20 разів. Уявити собі живу людину з таким вмістом металів, яка якось пересувалась і її ще продовжували годувати миш‘яковмісними ліками, мені дуже складно. Я думаю, що це може пояснити лише посмертна контамінація: ці метали потрапили в останки після смерті».
У 2018 році була опублікована стаття вже згаданої Тетяни Панової та вчених з Об’єднаного інституту ядерних досліджень у Дубні «Аналіз вмісту миш’яку та ртуті в людських останках XVI–XVII століть із некрополів московського Кремля методом нейтронного активаційного аналізу». Її автори доходять такого висновку:
«Кількісний аналіз наявності ртуті повністю підтвердив факт гострого отруєння першої російської цариці Анастасії, оскільки вміст ртуті в її волоссі виявився надзвичайно високим. В організмі молодої жінки (вона померла у віці приблизно 27 років) не могла накопичитися така кількість шкідливої речовини в результаті використанні середньовічних косметики та ліків. Цариця стала жертвою придворної знаті, яка намагалася видалити представників роду Захар‘їних–Кошкіних (предків Романових) із царського оточення.
Підвищений вміст ртуті було виявлено в кісткових останках царевича Івана та князя Михайла, що корелює з результатами хімічного аналізу матеріалів із поховань 1964 р. Але причини надходження ртуті в організми цих молодих людей були різними, як і причини їхньої смерті.
Царевич Іван довгі роки лікувався ртутними мазями від венеричного захворювання (сифілісу), тому до 17 років (він загинув у цьому віці від черепно-мозкової травми) у нього сформувалося хронічне отруєння організму цим шкідливим елементом».
Тож спроба Михалкова обілити Івана Грозного виглядає не більш обґрунтованою, ніж версія ексгубернатора Орловської області Вадима Потомського, який заявив на пресконференції з нагоди відкриття пам’ятника цареві:
«Іван Грозний одного разу сказав: „Я винен у смерті свого сина, бо вчасно не віддав його лікарям”. Коли вони їхали в дорозі, і він захворів. Вони їхали із Москви до Петербурга».
Джерело: The Insider
