Пандемія коронавіруса спричиняється до нашої незахищеності і наївності перед щоразу новими нараціями, пошуком ймовірних експертів і прихованих значень. Якщо хтось з ваших знайомих є фанатиком теорій змови і використовує лише ненадійні «вторинні» джерела (дез)інформації, не гнівайтесь на нього. То надаремні зусилля. Розв’язанням проблеми є тяжка праця і розуміння механізмів. Лише тоді ми зможемо прийти на допомогу.
Професорка Емі Моррісон, наукова співробітниця з Університету Ватерлоо, Канада, визнає, що в унікальній ситуації пандемії COVID-19 легко спійматися на гачок брехливих новин, які вводять нас в оману. І хоч ми досконало це усвідомлюємо, дослідження пояснюють значно більше. «Багато популярних (віртуальних) історій активізують наше почуття страху чи гніву», – доводить Емі Моррісон.
Як пояснює дослідниця, той факт, що ми знаходимося в епіцентрі пандемії і піддаємося багатьом обмеженням, те, що ми не в стані робити справи так, як нам би хотілось, ще більше поглиблює те явище. Це призводить до того, що деякі повідомлення щодо суспільного здоров’я здаються нам складними і суперечливими. Звідси й схильність наражатися на вплив дезінформації: ми знаходимось в певному сенсі в інформаційному вакуумі. «Люди бояться, а коли вони бояться, то не надто хочуть перевіряти факти», – говорить Моррісон. «Коли люди знаходяться в підвищеному емоційному стані, вони схильні вірити в те, що хочуть вірити, або в те, що підтверджує їхні вже існуючі страхи», – додає вона.
Однак, за її словами, існують прості способи перевірки фейкових новин: «Перше, що вам треба зробити, – це глибоко вдихнути і поміркувати, які емоції домінують всередині мене в даний момент, наприклад, при перегляді інформації, скажімо, у Facebook». Дослідниця стверджує, що достатньо перевести подих, після чого «вистачить просто відкрити інше вікно браузера і почати перевіряти знайдену нами і шокуючу для нас інформацію». Важливо дістатися до першоджерела і перевірити його достовірність. Здається цілком очевидним, що у нас має ввмікнутися/спалахнути сигнальна лампочка.
Моррісон стверджує, що деякі люди, що слідкують за «токсичними джерелами новин», можуть емоційно прив’язуватись до них. А через це переконати їх, що вони мають справу з брехнею, є значно важче. Дослідниця зауважує, що людей, які знаходяться під сильним впливом якихось політичних, особистих або релігіозних переконань щодо актуальної ситуації, важко переконати, навіть посилаючись на факти.
Це тим більш складно, що (згідно з дослідженням, проведеним цього літа в Університеті Макгілла в Монреалі) люди, які здобувають інформацію переважно з соціальних мереж, з більшою вірогідністю схильні вірити неправдивій інформації.
Згідно з дослідженням канадійців, люди, які оголосили, наприклад, що їхнім джерелом новин був Twitter, мали більше неправильних уявлень про COVID-19, сприймали його як меншу загрозу і були менш схильні застосовувати засоби протидії, такі як зберігання соціальної дистанції.
Цитований через Globalnews Енгус Бріджман, аспірант Університету Макгілла і співавтор дослідження, повідомив, що існує багато пояснень, чому це відбувається. «Розглядаючи ситуацію з точки зору історії, ми бачимо, що традиційні ЗМІ мали глибоке почуття громадянської відповідальності за свої спроби інформувати суспільство. Це відчуття відповідальності призвело до розвитку редакційних стандартів і професійної етики», – стверджує Бріджман. Вчений додає, що, не зважаючи на голосні заяви, соцмережі до того часу «не спромоглися на подібне відчуття відповідальності».
Це пов’язане також з тим, що власники соціальних мереж не хочуть визнати свої канали комунікації засобами масової інформації як такими і погодитись з правилами, обов’язковими для радіо, телебачення, інтернет-порталів чи газет.
Вони вважають себе виключно платформами для спільного використання та обміну контентом самими користувачами, а тому їхня відповідальність нижча, ніж у випадку «традиційних» форм ЗМІ. Справа, звісно, поліпшується – і Facebook, і Twitter заявляють, що бачать проблему, і постійно впроваджують нові правила, але все іще важко вважати цю ситуацію задовільною.
Отже, що робити, якщо хтось з наших знайомих не тільки вважає, що «жодної пандемії не існує», але і що все це є змовою великих корпорацій з метою імплантації мікрочипів усім мешканцям планети і обмеження чисельності світового населення? Спробуймо порозмовляти, показати справу в іншому освітленні, підкинути щось до читання. Звучить, безперечно, банально, але це єдиний спосіб. Ви маєте підійти до них м’яко, знайти емоціональний зв’язок. Більшість людей не бажає змінювати свою думку, особливо якщо їм говорять, що вони є дурнями», – підсумувала Емі Моррісон.
ВМ
Джерела: globalnews.ca, innpoland.pl, socialmediahq.com
