Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
РІА «Новости» повідомляє:
«Іноземні журналісти, серед яких і представники західноєвропейських видань, побувавши у Криму, заявили, що це російський регіон, і звернули увагу на темпи розвитку півострова.
Дві делегації журналістів із Франції, Греції, Швеції, Сербії, Вірменії та Еквадору прибули у Крим в четвер з ознайомчим візитом.
“Для нас Крим російський. Коли я повернуся до Парижа, то розповім про те, що відчував, побувавши в Криму. Зараз я збираюся зробити один фільм у Криму. Це історія кохання, коли один француз приїжджає у Крим і закохується”, – сказав на прес-конференції журналіст французького журналу «Ле Поінт» Дмитро Корнілов.
У свою чергу, журналіст газети “Право” з Вірменії Грант Сарафян вказав на темпи розвитку півострова: “Перше враження, що ми побачили російську землю, де процвітає економіка, культура, туризм. Крим – це рай російський для туристів і безпечне місце проживання для місцевих жителів”. З його слів, міжнародне співтовариство має визнати, що Крим – це не гаряча точка. “Тут живуть всі мирно і з любов’ю. Крим – це російська земля”, – підкреслив Сарафян.
Представник сербського видання “Національний огляд” і інтернет-порталу “Нація-онлайн” Зоран Мрдженович заявив, що зміг відчути в Криму російську духовність. “Крим – це діамант. Треба, щоб більше людей побувало в Криму”, – сказав він.
Директор грецької медіа-групи “Канал 1” Ніколас Бардуаніс, у свою чергу, заявив, що візит до Криму дав змогу розвіяти багато неправдивої інформації. “Ми побачили в Криму дуже багато хорошого. Ми побачили, що в Криму багато будується, особливо дороги. Це дуже добре. Ми задоволені тим, що побачили. Впевнені, що Крим очікує хороше майбутнє, тому що так хочуть місцеві жителі, й Крим – це частина Росії. Демократія – це означає, що ми маємо поважати вибір народу. Кримчани обрали життя з Росією, і ми маємо цей вибір поважати”, – сказав Бардуаніс, назвавши санкції проти Криму необґрунтованими».
Сайт «РИА Новости Крым» назвав і двох інших учасників поїздки, які не відзначилися такими ефектними заявами. Це спортивний редактор шведської газети Piteå-Tidningen Пер Гуннар Сандберг і журналіст еквадорського каналу Vito TVO Альберт Гарсіа Лопес.
На жаль, РІА не розповіло про членів делегації та видання, які вони представляють, жодних подробиць (лише про Корнілова сказано, що він нащадок адмірала Володимира Корнілова, який загинув на Малаховому кургані під час Кримської війни). Заповнимо цю прикру прогалину.
Найвідоміше зі згаданих видань – французький тижневик Le Point, досить солідний журнал правоцентристського спрямування, хоча в останнє десятиліття його наклади постійно зменшуються. Але жодних публікацій і взагалі жодних слідів Дмитра Корнілова, як його не назви – Korniloff, Kornilov, Corniloff чи Cornilov, – на сайті журналу знайти не вдалося.
На прес-конференції про Корнілова було сказано, що він представляє також радіостанцію правого спрямування Radio Courtoisie, але й на сайті цієї станції він примудрився не залишити сліду. Зате в російській пресі сліди Дмитра Корнілова знайти можна: в травні «Московський комсомолець» розповів розповів про його участь в кінофестивалі в Севастополі, де він представляв документальний фільм про першу хвилю російської імміграції до Франції.
Грант Сарафян – набагато помітніший журналіст, але не зовсім іноземний. На сайті газети «Иравунк» («Право»), де опубліковано чимало його матеріалів, поряд із назвою газети зображено два розгорнутих прапори – Вірменії та Росії. Сайт має російськомовний варіант, причому посилання «друкована версія» на ньому відсилає на газету з назвою зовсім не «Право» і не «Иравунк», а «Аргументы недели в Армении» – версію однойменного російського видання. Тож іноземним журналістом цього учасника делегації можна назвати лише частково.
Сербського учасника Зорана Мрдженовича на прес-конференції представили як журналіста «Королівського ордена витязів (будинок Карагеоргієвичів)». Це досить екзотична для політичного пейзажу сучасної Сербії організація монархістів, прихильників королівської династії, яка правила до 1941 року. Сказано також, що він представляє видання «Національний огляд» і портал «Нація онлайн». Щоправда, «Національний огляд» (по-сербськи «Национални преглед») – загадкове видання, жодних слідів якого в інтернеті не вдалося знайти. А в списку співробітників порталу «Нація онлайн» (Нација Online) Мрдженович не значиться, і його публікацій там теж немає.
Грецька медіагрупа «Канал 1» (Κανάλι 1) – це не національний телеканал, як могло б здатися на перший погляд, а муніципальна радіостанція міста Пірей (входить у Великі Афіни). За межами міста станція мовлення не здійснює. Інформації про Ніколаса Бардуаніса на сайті немає.
Пер Гуннар Сандберг – редактор спортивного відділу місцевої газети Piteå-Tidningen із міста Пітео на крайній півночі Швеції. Населення міста – близько 23,5 тис. осіб.
Кореспондент еквадорського телеканалу Vito TVO Альберт Гарсіа Лопес – учасник організованого МЗС Росії прес-туру для іноземних журналістів; перед Кримом він побував в Алтайському краї, Бурятії, Ханти-Мансійському автономному окрузі.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
