Джерело: Ксенія Кириллова, для Радио Свобода
У той час як розслідувальна група Bellingcat випускає все нові й нові матеріали, що розкривають деталі замаху на Олексія Навального, соціологічні дані показують, що пересічні росіяни не схильні вірити навіть найбільш детальним розслідуванням. Згідно з підсумками опитування «Левада-центру», 30% росіян вважають отруєння опозиціонера інсценуванням і ще близько 20% – провокацією західних спецслужб. У спробу російської влади усунути політконкурентів вірять лише 15% опитаних.
Такий результат не дивує, якщо взяти до уваги, що в свідомість російських обивателів роками закладається думка про те, що практично будь-яка інформація може бути фейком, провокацією або «підступами ворогів». Офіційні пропагандисти та численні тролі вкидають численні версії реальності, ставлять під сумнів будь-авторитетну думку, дискредитують всі джерела інформації та спростовують кожну, часто найбезневиннішу тезу. Мета цієї пропаганди – дискредитувати правду як таку, заплутати споживача інформації й у принципі позбавити його можливості мислити критично, створивши відчуття, що об’єктивної істини просто не існує.
Дезорієнтований читач у підсумку має перестати довіряти будь-кому, в тому числі дійсно правдивій інформації.
Ще в грудні 2014 року в The New York Times вийшла стаття із заголовком «Російська ідеологія: правди не існує». Її автор Петро Померанцев зазначає, що коли люди з радянським мисленням, які звикли до «двозначності та двовір’я», прийшли до влади, вони створили суспільство, в якому перемогло удавання, з фальшивими виборами, фальшивою вільною пресою, фальшивим вільним ринком і фальшивим правосуддям.
Померанцев описує, як помічник Володимира Путіна Владислав Сурков однією рукою підтримував правозахисні організації, що складалися з колишніх дисидентів, а другою організовував прокремлівські молодіжні угруповання на кшталт «Наших». «Все – піар», – передає Померанцев слова своїх «московських однолітків»: «Цей цинізм корисний для держави: коли люди перестають довіряти всім інститутам або втрачають цінності, їм легко можна нав’язати конспірологічний світогляд».
В останні роки російські пропагандисти не тільки досягли успіху в розмиванні об’єктивної реальності, а й змогли цілком ефективно використовувати сам факт боротьби з фейками на свою користь, фактично «перехопивши» цей вид діяльності як у російської опозиції, так і у своїх опонентів на Заході. Наприклад, колишній головний редактор американського сайту USA Really, дочірньої структури сумновідомого «Федерального агентства новин», а нині голова комісії з ЗМІ Громадської палати Росії Олександр Малькевич у 2020 році розпочав широку кампанію «щодо боротьби з фейками». Він запустив сайт «щодо боротьби з фейками про коронавірус», фактично копіюючи ідею українського проєкту StopFake. Крім необхідного в умовах пандемії розвінчання конспірологічних теорій про «чипізації», автори сайту оголосили фейками, в тому числі, дані про реальні осередки зараження або закриття лікарень.
Потім Малькевич висунув ініціативу щодо викриття «фейків про поправки до Конституції», тавруючи в соціальних мережах будь-які виявлені факти шахрайства при голосуванні. При цьому «викривачі» не надто переймалися наданням доказів своїх висновків, справедливо вважаючи, що середньостатистичний читач не стане прискіпливо перевіряти інформацію. Результатом таких зусиль стає враження, що інформаційний простір становить собою «дике задзеркалля», наповнене вигадкою. За тим же самим принципом було ініційовано кримінальні справи проти Фонду боротьби з корупцією і проти Навального особисто, покликані дискредитувати саму ідею такої боротьби.
Ще одним ефективним способом дезінформації схожого типу є контрольована окремими «вежами Кремля» спекуляція на фактах, які вже неможливо приховати, з метою або дискредитації правди, що вже просочилася назовні, або використання її як елемента в подальших «інформаційний операціях». Скажімо, останнім часом такими темами стали здоров’я Володимира Путіна, прогнозований транзит влади і замовні вбивства, вчинені на замовлення влади.
КРЕМЛЬ ДОМІГСЯ ТОГО, ЩО ОПРИЛЮДНЕННЯ НАВІТЬ НАЙСТРАШНІШОЇ ПРАВДИ НЕ СПРОМОЖНЕ ВПЛИНУТИ НА РОСІЙСЬКУ БІЛЬШІСТЬ
З одного боку, ми дійсно спостерігаємо певні зміни в кремлівській структурі управління та кадрові перестановки, а також посилення ролі «силового клану», які можна умовно назвати «транзитом» якщо не влади, то як мінімум певних владних повноважень. Подібних висновків дотримуються і багато опозиційних лідерів, і лояльні до Кремля політологи. Інформація про певні проблеми «першої особи» зі здоров’ям (яку, втім, неможливо поки що підтвердити достовірно) також надходить із різних джерел, і вже тим більше неможливо заперечувати окремі факти політичних вбивств.
Однак численні вкидання і домисли на ці теми, що поєднують у собі правду і брехню, доводять реальні факти до абсурду і лише відволікають від більш серйозних тем. В підсумку частина аудиторії довіряє фейкам, а у більшості споживачів інформації з’являється відчуття, що будь-які відомості на названі теми – свідома дезінформація влади, в якій немає ані слова правди. При цьому і одна, й інша крайності, як правило, створюють викривлену картину реальності, в якій відокремити правду від вигадки стає практично неможливо.
Перетворивши інформаційний простір у «дике задзеркалля» ілюзій, Кремль дійсно домігся того, що оприлюднення навіть найстрашнішої правди не спроможне вплинути на російську більшість. Однак політтехнологи, що підтримують владу, не беруть до уваги той факт, що конспірологічна свідомість, яка склалося у значної частини населення, в остаточному підсумку може обернутися проти держави. На тлі зростання невдоволення населення діями влади в поєднанні з вірою у «глобальну змову» дедалі більше обивателів вважають Кремль і особливо російських олігархів (а часом і самого Путіна) «агентами» ворожого Заходу.
Скажімо, за даними «МБХ медіа», на початку пандемії коронавірусу багато людей були роздратовані рішенням влади обмежити свободу їхніх дій і пересувань, сприймали ці дії як тиск, привід для нових репресій і обман з метою наживи. Деякі ж прямо сприйняли введення карантину як ознаку того, що російська влада є частиною «змови глобалістів, які планують провести чіпування і геноцид населення під виглядом вакцинації», і це є прямим наслідком насаджуваної Кремлем пропаганди. Зруйнувати тягу до конспірологічних теорій у дедалі більше недовірливих до будь-яких запевнень росіян буде дуже непросто.
Джерело: Ксенія Кириллова, для Радио Свобода
Ксенія Кириллова – політичний аналітик, журналістка, живе в США.
