Джерело: блог Ігоря Яковенка
24 лютого 2022 року, о 5 ранку по Москві, о 4 ранку за Києвом Путін оголосив про початок великої війни в центрі Європи.
У своїй вже геть божевільній голові військовий злочинець Путін у такий спосіб відповів на «образи» з боку Заходу, насамперед США та НАТО. Ці образи він довго перераховував у своєму ранковому зверненні до громадян Росії, перш ніж оголосив війну Україні:
«Мною ухвалено рішення про проведення спеціальної військової операції. Ми прагнутимемо демілітаризації та денацифікації України. А також притягнення до суду тих, хто вчинив численні криваві злочини проти мирних жителів, зокрема й громадян Російської Федерації. До наших планів не входить окупація України. Ми не нав’язуємо нічого нікому силою. Хочу звернутися до зовнішніх сил, хто б не намагався створити загрози для Росії, відповідь буде негайною. Ні в кого не повинно бути сумніву, що прямий напад на Росію призведе до розгрому та жахливих наслідків для потенційного агресора».
Тобто мета — знищення однієї з найбільших європейських країн, її окупація, зміна керівництва, повне знищення армії, встановлення маріонеткового режиму та масові репресії.
Кожен притомний громадянин Росії сьогодні почувається так, як почувалися притомні німці 1 вересня 1939 року. Це найганебніший момент в історії моєї країни, і вже безсумнівно в історії пострадянської Росії.
Для «обґрунтування» початку великої війни в центрі Європи Путін послався на 51 статтю Статуту ООН, в якій передбачається право на військову відповідь у разі нападу на країну-члена ООН. Єдиною ознакою такого нападу України на Росію було звернення до Путіна очільника ДНР, колишнього МММ-щика, а нині військового злочинця Дениса Пушиліна.
Жодних раціональних причин, що піддаються розумним поясненням, для розв’язання великої війни в центрі Європи у Путіна немає. Ні економічних, ні політичних, ні правових. З погляду економіки та політики рішення Путіна самогубне, зокрема й для нього особисто. Причому не у віддаленій, а у середньостроковій перспективі.
Єдина причина – глибокі, незворотні, суттєво прогресуючі відхилення у психіці. Не вдаючись у нетрі психіатричної діагностики можна з упевненістю сказати: на чолі величезної ядерної держави стоїть божевільний маніяк. У прямому, а не метафоричному значенні слова.
Завдання усунення Путіна від влади сьогодні виходить на перший план як пріоритетне завдання людства. Не менш, а більш актуальне ніж боротьба з пандемією, захист навколишнього середовища та боротьба з глобальним потеплінням. Просто тому, що Третя світова термоядерна війна зводить до нуля решту загроз, оскільки зникне більшість тих, кому щось загрожує, а ті, хто залишиться, будуть заклопотані простим виживанням. Сподіваюся, після того, що сталося, ні в кого не залишилося сумнівів, що Путін може розпочати ядерну війну.
Безумство, яке певний час вирувало в його голові і проривалося в окремих його виступах, вирвалося на волю і тепер діє за власним сценарієм.
Шанси зупинити кошмар має Україна, Захід та громадяни Росії.
Опір, який чинить українська армія і народ України вже призводять до втрат агресора. Чим більше цих втрат, тим вища ймовірність зриву бліцкригу, після чого сили можуть набути інші фактори.
Заходу і не лише Заходу зараз саме час запровадити ті самі «пекельні санкції», про які говорив Байден. Економічне знищення нового Гітлера 21 століття – зона відповідальності насамперед США. Сьогодні, напевно, єдиний випадок, коли є сенс скористатися порадою великого друга Путіна, Президента Чехії Земана, який закликав відключити Росію від Swift. Є сенс переглянути пріоритети. Повне паливно-енергетичне ембарго Росії може виглядати не настільки радикальним кроком, якщо уявити, що кожен долар і євро, якими Захід розплачується за путінський газ, це ще одна ракета, що прямо зараз летить у бік міст Європи. А Путін ясно пояснив, що Україна — це не ціль. Ціллю є європейська цивілізація. Чому ви йому ніяк не повірите?
Окрема і дуже важка розмова про те, що зараз можуть зробити громадяни Росії. І не лише ті, в кому живе совість, а й усі ті, хто товаришує з таблицею множення і тому розуміє, що Путін реально прямо зараз нищить не тільки Україну, а й Росію. Патріотом Росії сьогодні є той, хто робить кроки для поразки путінської орди, що вторглася в Україну, бомбить її мирні міста і вбиває мирних громадян.
Кожен голос на площі чи навіть в інтернеті проти війни на підтримку України та її армії розкручує спіраль мовчання, реально створює антивоєнний рух у Росії.
Ідеальним варіантом зараз було б повалення Путіна його генералітетом, але шансів на це небагато. Увесь світ бачив «казус Наришкіна». Путінське оточення, по-перше, боїться Путіна набагато більше від перспективи міжнародного трибуналу, а, по-друге, вони всі як один пов’язані кров’ю, і не тільки в переносному значенні цього слова.
Наслідки для Росії будуть довготривалими і дуже важкими. Можливі короткострокові наслідки від вступу путінізму до його завершальної стадії, яку слід прямо називати маніакальною, виглядають так:
– Військова цензура;
– Вилучення вкладів населення на потреби війни;
– Різке зниження рівня життя населення;
— Запровадження воєнного стану (у разі протестів).
Після обвалення путінського режиму можливе припинення існування Росії в нинішніх межах.
Платити за путінськими рахунками доведеться всім. Довго та з великими відсотками.
Але це все згодом. А зараз лише одне — слава Україні!
Джерело: блог Ігоря Яковенка
