Джерело: блог Ігоря Яковенка
Усе, що цими днями відбувається в офіційних російських ЗМІ – це велика гра навколо запланованих на 14 вересня великих торгів, на яких Лукашенко збирається продати Путіну Білорусь. Торги обіцяють бути складними, оскільки і у продавця, і у покупця на цих торгах є безліч протиріч не тільки поміж ними, але й з іншими гравцями, які виступатимуть безпосередніми учасниками цієї угоди, але неминуче будуть впливати на її перебіг.
Путін як і раніше мріє відновити Радянський Союз і повісити собі на груди табличку «збирача земель руських». Не вигоріло з Україною, можна почати з Білорусі. У той же час він не може не розуміти, що «ковтаючи» Білорусь він отримує як мінімум два абсолютно неїстівних для себе «продукти»: токсичного Лукашенка і пробуджену білоруську політичну націю, волелюбну, креативну і непохитну. Як узяти Білорусь без Лукашенка і без народу – це вельми небанальне завдання навряд чи під силу Путіну і його оточенню.
У Лукашенка завдання не менш складне: як продати Путіну Білорусь і при цьому залишитися її повним і самовладним диктатором. Раніше цю задачу Лукашенко вирішував за допомогою горезвісної політики «багатовекторності», але тепер європейський вектор у нього відвалився, можливо, назавжди, а літати з одним крилом білоруський диктатор поки не навчився …
Але, тим не менше, передпродажна підготовка Білорусі йде повним ходом. Тут же що головне? Перш за все, треба показати покупцеві, що продавець має право власності на товар. І Лукашенко за допомогою російських ЗМІ пред’являє довідку, що він законний власник Білорусі. Ось фрагмент з його «інтерв’ю» групі російських співробітників ЗМІ:
Рожков (Россия 1): Олександре Григоровичу, як ви оцінюєте ситуацію в країні? Вам вдалося, як ви вважаєте, стабілізувати країну?
Лукашенко: Ви в’їхали в Мінськ тихо, спокійно, особливо вночі або під ранок.
Симоньян ( RT ): Чисто дуже.
Лукашенко: Чистота, незважаючи на окремі ходіння і таке інше. Це бренд, і все це збереглося, це нікуди не поділося … Тут, як ви говорите, чистота, акуратність, спокій і так далі … Тому ось відповідь на моє запитання: ніякої дестабілізації в країні немає і, знаєте, якби не зовнішній фактор, і цього б не було. Перш за все, що я маю на увазі під зовнішнім фактором: управління ззовні у цьому випадку. І ми, і росіяни знають, хто керує і звідки керує: американці з центру під Варшавою через Telegram-канали відомі. Другий центр – це Чехія. Ну а потім вже Литва і, на жаль, на Україні створюють там опорні пункти для того, щоб впливати на Білорусь. Кінець цитати.
Отже, чистенька, спокійна Білорусь, яка повністю контролюється Лукашенком. Повністю готова до продажу. Опозиції ніякої немає, це купка кримінальників і наркоманів, якими керують американці. На виборах Лукашенко отримав 80%, Тихановська – 10%. Крапка. Це консолідована позиція всього російського офіціозу, який сьогодні на 100% пристав на сторону Лукашенка. Режисер Карен Шахназаров у програмі «Вечер» Володимира Соловйова від 9.09.2020 навіть назвав Лукашенка єдиним справжнім героєм тих подій, які зараз відбуваються в Білорусі.
У студіях російського телебачення минув недовгий період розгубленості, який спостерігався в перші дні білоруської революції, коли багатьом здавалося, що режим Лукашенка ось-ось завалиться. Зараз ефір знову заполонили нахабні імперці, які, розперезавшись, утробно регочуть і відпускають охотнорядські смішки на адресу суміжних держав та їхніх народів.
Бенефіціаром програми «60 минут» від 9.09.2020 став віце-спікер Держдуми Петро Толстой, який, немовби насміхаючись, числиться ще й заступником голови ПАРЄ.
Заявивши про те, що «ми країна Достоєвського і, не побоюся цього слова, Толстого», праправнук великого письменника збагатив світ своїми геополітичними знаннями: «Ніякої України і Білорусії як держав, що відбулися, немає. Вони можуть існувати тільки у складі Росії».
Після чого в розмову дистанційно включився польський журналіст Якуб Корейба, який постарався пояснити, що Польща готова допомагати білорусам, оскільки поляки поділяють європейські цінності свободи і солідарності. «Ми готові прийняти всі 9 мільйонів білорусів, якщо буде потрібно», – заявив Корейба.
Ці слова Корейби викликали у праправнука бурхливе захоплення, і він радісно закричав: «Ми вам усім теж зможемо дати притулок! Як це завжди було в польській історії не раз». І багатозначно додав про такі властивості російської душі, як любов і великодушність. На що Корейба вельми резонно відповів: «Російську любов ми пам’ятаємо. Всі 125 років цієї любові».
Поляки, дійсно, володіють доброю історичною пам’яттю, зокрема, пам’яттю про період із 1792 по 1917, коли Польща була окупована і перебувала у складі Російської імперії. Втім, і радянське вторгнення до Польщі 17 вересня 1939 року, і весь період насильницького утримання у «світовій системі соціалізму», – все це сформувало у поляків цілком певне ставлення до Росії з її вельми специфічною «любов’ю» до «братів-слов’ян» та іншої імперської гидоти. Тому, коли ведучий Євген Попов весело відгукнувся на слова Корейби глумливою реплікою: «і ще 300 років будемо разом», він тим самим заклав ще одну іменну цеглину в стіну, що відокремлює Росію від Європи.
Якби Петра Олеговича Толстого не було, його слід було б придумати, настільки гротескно він, усім своїм вгодованим тілом, втілює деградацію російської влади і того, що раніше називалося інтелігенцією. Не беруся давати поради каналу NEXTA, координатору білоруського протесту, але раптом знадобиться: може варто для підтримки бойового духу протесту хоча б зрідка подавати фрагменти заяв таких діячів як Петро Толстой. Наприклад, ось такого: «Росія годує Білорусію. У вас нічого немає, крім російської допомоги. Нам потрібна приваблива ідея – ідея спільної держави». Тут білоруський політолог Болкунець намагається несміливо поправити віце-спікера: «Союзної держави?». – «Єдиної держави!», – грізно відрізав Толстой.
Від Льва Миколайовича – до Петра Олеговича. Від великого письменника-гуманіста до дрібного юдофоба і роздутого від пихи чорносотенного імперця – така траєкторія деградації не тільки окремого прізвища, але й, значною мірою, Росії в цілому.
Що ж стосується майбутніх торгів із продажу Білорусі, то угода не відбудеться через дріб’язкову, на погляд її учасників, причину: ніхто з них не хоче питатися думки єдиного законного власника – народу Республіки Білорусь.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
