Джерело: блог Ігоря Яковенка
Україна знову стала головною темою російського офіціозу. На сайті головного державного інформагентства Росії РІА Новости одночасно стоїть 7 новин із України – більше ніж з будь-якої іншої країни світу, більше ніж про будь-яку з тем зовнішньої і внутрішньої політики Росії.
Серед найважливіших новин, про які, на думку РІА Новости, конче необхідно знати росіянам, повідомлення під заголовком: «Одеситка назвала українську мову «коров’ячою». Предметом цієї першошпальтової сенсації став конфлікт в одному з магазинів Одеси, під час якого покупчиня в таким спосіб сформулювала своє ставлення до державної мови своєї країни. Можна підказати співробітникам РІА Новости, як, не напружуючись, заповнити стрічку новин та відпрацювати бюджетні гроші: слід просто походити російськими магазинами і послухати, що говорять люди про ціни і про російську владу. Пусте, що більшість слів доведеться замінювати крапками, – сенс все одно буде зрозумілий.
Не тільки РІА Новости, але й увесь російський офіціоз із задоволенням обсмоктує іскрометний жарт прем’єра Словаччини Ігоря Матовича, який в ефірі програми на Radio Express, на питання про те, що він пообіцяв російській державі в обмін на поставку вакцини, зі сміхом відповів, що обіцяв віддати Закарпатську Україну. Життєрадісний прем’єр Ігор Матович довів, що статус глави уряду європейської країни не є гарантією від ідіотизму. А інформаційна обслуга Кремля вчергове продемонструвала, що Україна є тим місцем на планеті, яке найбільше свербить у їхніх господарів, і що цю країну путінська Росія не залишить у спокої до тих пір, поки одна з цих двох країн не перестане існувати в нинішньому вигляді і в нинішніх кордонах.
Різке загострення «української сверблячки» сталося у Кремля відразу після європейських і особливо після американських санкцій. Здавалося б, санкції введені за отруєння Навального і використання бойової хімічної зброї, – до чого тут Україна?
Цей дивний зв’язок у всіх подробицях був розжований у програмі «Вечер» Володимира Соловйова від 3.03.2021. Ось фрагменти з виступу режисера Карена Шахназарова: «Асиметричний контрудар буває дуже ефективним. Контрудар з Кримом був дуже ефективним. Сирія – дуже ефективний контрудар». Тут зроблю маленьку репліку: тобто, в Криму це було не волевиявлення «кримського народу», а контрудар по Заходу? А в Сирії Путін не з тероризмом б’ється, а контрудари по Америці завдає? Ні, все-таки, хоч і гидко дивитися Соловйова, але буває корисно.
Повернімося до спічу режисера Шахназарова: «Вони (США – І.Я.) не зможуть довести свої санкції до краю. Довести до краю – це значить втратити Україну. За Україну вони воювати не будуть!». Після чого Карен Георгійович оголює той механізм, який пов’язує Україну з американськими санкціями проти Росії. «Війська «ДНР» і «ЛНР» отримали наказ відкривати превентивний вогонь по вогневих точках противника!» – переможно проголосив Шахназаров і продовжив тим же радісним голосом: «Знаючи, як ведеться зовнішня політика Росії, я впевнений, що не випадково це сталося саме сьогодні! Це прямий сигнал, що якщо відключать SWIFT, то у Росії не буде виходу … і це для них означатиме, що вони втратять Україну».
«А чому тільки Україну?» – діловито запитав Соловйов, явно не бажаючи поступатися режисерові Шахназарову в оскаженілій імперськості. Після чого вони з Шахназаровим продовжили певний час змагатися у кровожерливості, але прийшли до консенсусу, що «Україна – це тільки перший крок».
Розгорнутий і ґрунтовний план «відповіді на санкції» запропонував бойовий «сходознавець» Багдасаров. Виявляється, ця відповідь була придумана близько 500 років тому, і російським правителям лишень треба її згадати, змахнути пил і павутину і пустити в діло. Втім, послухайте лемент Багдасарова: «Як ми відповімо? Йде війна! Вони наші вороги! Вони хочуть нас зруйнувати! Що треба зробити? Ми повинні усвідомити себе великою державою, якою ми є, але ніяк не можемо проявити свою велич. Чому? У нас немає імперської ідеології! Ви подивіться, коли Росія піднімалася? Коли ця ідеологія була. День, коли Іван Грозний вінчався на царство! Москва – Третій Рим! Ідея візантизму! Російський цар – нащадок візантійських імператорів! Ченці, старці – сиділи, писали! І ви подивіться – за 400 років ця ідея практично була реалізована – під час Першої світової війни було здійснено те, що ці старці писали! Константинополь! протоки! Якби не зрадники, все це було б наше! А тепер що? Це війна! Ми втратили Україну, Молдавію, Грузію, Вірменію в цих помаранчевих революціях! Зараз – перша контрреволюція помаранчева – у Вірменії, – тож треба не пропустити момент і втрутитися! А ми повинні дивитися, як у нас з-під носа відводять території!».
З часів Івана Грозного пройшло майже п’ять століть. З тих часів структура суспільного багатства дещо змінилася. Земля, території перестали бути головною цінністю. Основними багатствами стали знання і засновані на них технології. Саме в цю сферу перемістилася конкуренція між державами. Але свідомість мешканців Кремля і його телевізійної обслуги залишилася на рівні п’ятивікової давності. І Путін, і «експерти» Соловйова мислять категоріями старця Філофея, Івана Третього і його тезки на прізвисько «Грозний». Вони побиваються через розпад Радянського Союзу, який називають «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття», пишаються окупацією Криму і частини Донбасу, марять про нові завоювання.
Для них Друга світова не скінчилася, в їхніх мареннях путінська Росія продовжує цю війну, тільки воює чомусь з усією Антигітлерівською коаліцією в чолі зі США і Великобританією. Крізь важкий сон вони періодично скрикують: «Росіяни не здаються!», «Брешеш, не візьмеш!», «Можемо повторити!» …
А ще вони ненавидять прогрес і молодь. В їхній архаїчній свідомості ці два явища злилися в одне – в Інтернеті. Тому Путін, виступаючи з інтервалом у декілька днів на колегіях ФСБ і МВС, наполегливо вимагав від усіх своїх ланцюгових псів негайно зачистити інтернет, знайти і звести на пси там усіляку заразу, перш за все паростки «помаранчевої революції», яка стала для нього головним нічним жахіттям.
Часи старця Філофея та Івана Грозного давно минули. Радянського Союзу теж більше немає. Жодних шансів зупинити прогрес, закрити Інтернет або знову запхати Україну всередину Росії, у Путіна немає. Йому залишається лишень надувати щоки і шипіти, намагаючись налякати увесь світ. На дрібні капості сил у кремлівського режиму поки вистачає. Чи є ресурси на останній, завершальний «подвиг» в дусі Герострата, це вже велике питання…
Джерело: блог Ігоря Яковенка
