Джерело: блог Ігоря Яковенка
На минулому тижні російські інформаційні війська продемонстрували соборність і симфонічність, а також синхронність у виконанні маневрів. Точкою повороту на 180 градусів стало 20 липня. До 20 липня по всіх телеканалах стрибали і танцювали веселі дідусі й бабусі, які бадьоро рапортували, що вони нізащо не підуть на пенсію, хоч ти їх ріж. Жодного голосу, жодного аргументу проти підвищення пенсійного віку на жодному з федеральних каналів. Всі – тільки «за».
Після 20 липня – як відрізало. Пролунав самотній голос затятого дисидента Володимира Путіна, який відважно пішов проти всіх і зізнався, що йому не подобається пенсійна реформа. Тобто, мало того, що цей злий нонконформіст Путін заявив, що йому не подобається пропозиція уряду Путіна, за яку щойно проголосувала майже одноголосно партія фанатів Путіна «Єдина Росія». Більш того, цей клятий дисидент Путін порушив заборону адміністрації президента Путіна не називати підвищення пенсійного віку пенсійною реформою. Щоправда, потім Путін сказав, що пенсійний вік все одно доведеться підвищувати. Але робити це Путін обіцяв знехотя, можна сказати, з огидою. Тобто всі пограбовані Путіним люди мають знати, що кожну сотню тисяч вкрадених у них рублів Путін пхає у свої гаманці та гаманці своїх холуїв-олігархів без жодного задоволення.
Після цього всі ті, хто два місяці волав, як це здорово – працювати до самої смерті, та звинувачував у зраді тих, хто був проти пенсійної реформи, раптом виявили на своїх головах різнокольорові ковпаки блазнів із веселими дзвіночками. З ефірів і сторінок прокремлівської преси разом зникли бадьорі дідусі, які пояснювали, що якраз після 60 вони почали отримувати від своєї роботи асфальтоукладача особливо гостру насолоду. І тільки блог Познера із назвою: «Не розумію, як можна не хотіти працювати після 55 років» самотньо висів на сайті «Эхо Москвы», ніби використаний презерватив, який забули викинути після шаленої ночі…
Ж. В РОЛИ ШАРИКОВА, МРІЇ ПРО «ІНШУ ЄВРОПУ» І «ПОЛІТИЧНИЙ ШПАГАТ» ТРАМПА
Причин, із яких практично в кожному «Недільному вечорі» і просто «Вечорі» з Володимиром Соловйовим бере участь Ж., і не просто бере участь, а буквально панує, може бути дві: політичне замовлення та гроші. Швидше за все, і те й інше. Лідер ЛДПР необхідний Кремлю як карикатурний опонент і картонна страшилка, а також як той, хто відкрито висловлює ті самі людожерські ідеї, що бродять у темних закутках кремлівської підсвідомості. Для самого Ж. вечори ненависті у Соловйова – це найважливіший ресурс для збереження на плаву його особистої бізнес-імперії під назвою ЛДПР, тому ймовірність того, що він платить Соловйову, близька до 100%.
У кожній соловйовській програмі, що йде в прайм-тайм на головному державному телеканалі країни, Ж., крім лавини людиноненависницьких ідей, рекламує свій особистий свічковий заводик, власний приватний навчальний заклад із назвою «Інститут світових цивілізацій», розхвалює його на всі лади і кілька разів називає адресу цього свічкового заводика.
Вартість навчання в цьому «виші» імені Ж. – 120 тисяч за перший курс, за 4 курси бакалаврату – 368,5 тисяч. Це – з кожної голови… Соловйов з радісним сміхом і готовністю дає можливість Ж. заманювати до свого «вишу» абітурієнтів. Вартість реклами на каналі «Росія-1» під час «Недільного вечора» – від 130 тисяч рублів за 30 секунд. За одну програму Ж. рекламує свій свічковий заводик на суму понад мільйон рублів. За місяць – на кілька мільйонів. Безглуздо запитувати гендиректора ВГТРК Олега Добродєєва, куди дивиться його фінансова служба та служба безпеки. Не менш безглуздо задавати питання голові ФАС Ігорю Артем’єву про те, як пряма, систематична реклама приватного вишу співвідноситься з законом про захист конкуренції, на варті якого покликана стояти його служба. Вони люди государеві, а раз государ у нас злодій і брехун, то й люди його мають бути відповідними. А ось у члена федеральної ради партії «Яблуко» Ігоря Юрійовича Артем’єва все-таки є сенс запитати: як співвідноситься принцип рівності всіх перед законом у програмі «Яблука» і «кришування» недобросовісної конкуренції на ринку послуг освіти з боку одного із політичних керівників цієї партії?
Крім реклами свого свічкового заводика, Ж. розкрився ще й як духовний спадкоємець Поліграфа Поліграфовича Шарикова. У програмі у Соловйова він зробив важливу заяву: «Ми запхали в Москву 3 мільйони кішок, собак і 4 мільйони машин, і москвичам нічим дихати!» Мені завжди здавалося, що Булгаков якось неправильно закінчив свою повість, погрішив проти історичної правди. Шариков, звісно, не тільки вижив, а й пережив і проф. Преображенського, і д-ра Борменталя, зробив велику кар’єру і дав велике потомство, яке сьогодні засідає в Держдумі, Раді Федерації, Кремлі та уряді.
Тим часом Ж., віддавши данину звичкам свого предтечі, заходився викладати свій абирвалг на сучасний світоустрій. «Ми світ розділимо на трьох! – пояснив Ж. – Америці – Америка, Південна і Північна, Китаю – Азія і Африка, а Росії потрібно трішечки – Туреччина, Іран, Афганістан і республіки колишнього СРСР». Соловйов почав із ним сперечатися і вимагати для себе ще Грецію, стверджуючи, що там хороші пляжі. Але Ж. стоїть на своєму! Так вони й не домовилися під час ефіру щодо Греції, можливо, будуть вирішувати в гримерці, у спокійній обстановці …
Ідею Ж. щодо трьох центрів сили гаряче підтримав політолог Сидоров, внісши ще два суттєвих доповнення. По-перше, пояснив, що кожен центр сили і територія, нагляд над якою він здійснює, мають жити за своїми правилами. А по-друге, розповів, що Трамп, виявляється, ось прямо зараз виконує «політичний шпагат», суть якого полягає в тому, що 45-й президент США хоче повернути Америці її велич і водночас підриває союз із Європою, який завжди був однією з основ цієї величі. Варто зазначити, що хоча б у цьому випадку політолог Сидоров, як виняток, сказав щось схоже на правду …
Цим він відрізняється від Соловйова, який бреше практично в кожній фразі. «Не треба думати, що в Америці погано поставилися до того, як Трамп поводився в Гельсінкі», – заявив Соловйов і аніскільки не почервонів. Про те, як події в Гельсінкі висвітлили ЗМІ США і як відреагували провідні політики, медійні особи та члени Конгресу, добре відомо. Один із найбільш художніх відгуків належить Шварценеггеру, який порівняв Трампа з маленькою вареною макарониною, з маленьким фанатом, якого хочеться запитати, коли ж він попросить у Путіна автограф або селфі. Що ж до громадян США, то 23.07.2018 було опубліковане їх опитування, проведене на замовлення ABC і «Вашингтон пост». Не схвалюють поведінку Трампа в Гельсінкі 50%, схвалюють – 33%. Те, що Трамп під час прес-конференції з Путіним поставив під сумнів висновки розвідки США про втручання в американські вибори, не сподобалося 56%, сподобалося 29% опитаних. Так що Соловйов збрехав в черговий раз.
Після чого ведучий перейшов до мрій. «Скоро буде інша Європа!» – впевнено повідомив Соловйов і трохи прикрив очі, намагаючись уявити цю «іншу Європу» своєї мрії. «Зараз у Європі приходять до влади інші люди, які візьмуть Європу зсередини», – розповів про свої спостереження за майбутнім неприємній частині світу Соловйов. Ідеї «кінця Європи», «розпаду ЄС», «загибелі європейської цивілізації» ніби таргани, плодяться в російському телевізорі, й керівництво телекомпаній ретельно стежить за успішним розмноженням цих симпатичних комах.
ЧОМУ ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ ПОГАНО ЗАКІНЧИВ, А УСИК СТАВ «ВЕЛИКИМ ЧЕМПІОНОМ»
Перш ніж перейти до розмови про долю України, Володимир Соловйов привітав усіх українців з перемогою українського боксера Олександра Усика над росіянином Муратом Гассієвим і назвав Усика «великим чемпіоном». Було помітно, що Соловйов відчуває до Усика почуття вдячності. І ця вдячність не пов’язана зі спортом, тобто не з тим, що Усик побив Гассієва. І навіть не в тому, що, як пояснив Соловйов, «Усик не побоявся приїхати на чемпіонський бій в Москву». Справа в іншому. У тому, що сказав Усик після бою, а точніше, в тому, чого він не сказав. Після бою український боксер, природно, підняв над собою прапор України. І сказав: «Дякую, Боже, що дав мені сили!» Подякував тим, хто був поряд із ним, окремо передав подяку своїм землякам, наприкінці згадав «Олімпійський», після чого знову звернувся до неба: «Божечку, Ісус Христос, дякую тобі!» Я уявляю, з якою увагою ловили кожне слово українського чемпіона всі спортивні функціонери та вся інформаційна обслуга. Адже від того, що він скаже, залежало, що їм писати і говорити про Усика і як оцінювати сам бій. Але Усик не підвів. Він не вимовив тих двох слів, від яких впали б стіни «Олімпійського» і після яких він перетворився б із великого чемпіона в ненависного хорватського футболіста Віду, якого Дзюба збирався вбити в полі, але чомусь не вбив, мабуть, забув. Усик не сказав: «Слава Україні!» – і тим самим дав шанс російським ЗМІ висвітлювати цей матч як боксерський поєдинок, а не як битву з фашизмом, в якій славно поліг російський патріот Гассієв.
На відміну від політкоректного українського чемпіона Усика, радянський поет Володимир Маяковський повівся в передачі «Недільний вечір» препогано, за що й отримав по заслугах. Пам’ять Маяковського потривожив український експерт Василь Вакаров, що має хобі: читати вірші російських і радянських поетів. Причому український експерт Василь Вакаров читає їх вголос і робить це чомусь у програмі Соловйова. У цій програмі Василь Вакаров процитував такі рядки Маяковського: «Товариш москаль! Зуби на Україну не скаль!» Персональну справу Маяковського відразу стали розбирати всією студією. Соловйов запитав, примружившись а-ля Сталін: «А де він народився, Маяковський?» І додав: «Ви що, натякаєте на союз Грузії з Україною?» «Політолог» Міхєєв вирішив підійти до справи з іншого кінця. «Він погано закінчив!» – радісно вигукнув «політолог» Міхєєв і розсміявся. Було видно, що спогади про самогубство поета доставляють йому велике людське задоволення…
Кілька місяців тому я обіцяв кожен випуск «Медіафренії» починати з хороших новин. Каюсь, вдавалося це рідко, а останнім часом зовсім ніяк. На своє виправдання повідомляю хорошу новину в кінці огляду: Соловйов найближчим часом буде з’являтися на «Росії-1» тільки один раз у тиждень, а Кисельова не буде зовсім. Принаймні цього тижня.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
