Джерело: блог Ігоря Яковенка
Генерал Шаманов погрожував Заходу «великим шухером». «Політолог» Матвейчев звинуватив Байдена в тому, що він «прийшов на стрілку “не по понятіям”». Верховний Суд РФ став на бік катів. Сербія здала Патрушеву російських опозиціонерів. Поліція у РФ тепер може все. Згідно із «законом».
Письменник та літературознавець Андрій Синявський сказав: «Мої розбіжності з радянською владою – суто стилістичні». За ці «стилістичні розбіжності» він отримав сім років таборів за політичною статтею. Споглядаючи дії російського керівництва в країні та у зовнішній політиці можна назвати особливості стилю, за якими Путін та його оточення, включно із телевізійною і думською обслугою, розходяться із тим, що можна назвати сучасністю й нормальністю.
У головному політичному ток-шоу «60 минут», яке вийшло вчора, 8.12.21, під час обговорення перемовин Байдена із Путіним ці особливості стилю були продемонстровані вельми наочно.
Тон задав генерал Шаманов, той самий, якого помічник Путіна по Чечні Асламбек Аслаханов називав «м’ясником» за його патологічну жорстокість щодо мирних жителів. Цього разу генерал Шаманов виступив у сфері дипломатії та грізно попередив США й особисто Байдена, що «в разі, коли щось піде не так, буде великий шухер». Не певен, чи радники Байдена спромоглися донести до нього погрозу генерала. Якщо так, то у них виникли очевидні труднощі з перекладом, оскільки «шухер» на блатному арго означає сигнал тривоги при виконанні кримінального завдання. Клич ШУХЕР! слугує терміновою вказівкою для тих, хто перебуває «на ділі», швидко все кидати та «робити ноги».
Естафету стилю у генерала Шаманова перебрав «політолог» Матвєєв, який обурено викотив американцям:
«Вони прийшли вп’ятьох на стрілку — не “по понятіям”! Їм треба пояснити, що в Росії б’ють не по паспорту, а по морді!»
Варто зауважити, що якщо в генерала Шаманова блатна «феня» виглядає органічно, то «політологу» Матвейчеву цьому стилю слід ще вчитися і вчитися.
Депутат Морозов, на відміну від генерала і «політолога», на злодійському арго не висловлювався, але суть його позиції повністю відповідала загальному стилю. Звертаючись до України, депутат Морозов заявив:
«Ви сьогодні як суб’єкт існуєте лише тому, що цей дідусь за вами приглядає».
У тій стилістиці, в якій живе і діє Путін та його обслуга, опонента потрібно «опустити», тобто завдати такого приниження, після якого він втратить обличчя, а разом з ним – і здатність до опору. Звідси путінське «замочимо в сортирі», звідси практика зґвалтувань шваброю. Висловлювання депутата Морозова в цьому ряду: мовляв, немає жодної України, ви ніхто і звати вас ніяк.
У сталінських таборах карні злочинці вважалися «соціально близькими елементами», а політичні кваліфікувалися як СНЕ (соціально небезпечні елементи) або як соціально ворожі. Сталін відчував себе паханом, який стоїть на чолі банди, що дорвалася до великої влади над фраєрами. Путін явно «чистить себе під Сталіним», намагається його наслідувати. Стилістика путінізму – це еклектична суміш чекізму з криміналом. І ця стилістика буквально лізе із усіх щілин путінського режиму, проявляється практично в кожній новині.
Верховний суд відмовився розкривати архівні дані працівників НКВС, причетних до Великого терору. Таким чином Верховний суд став на бік Федеральної служби безпеки, яка стверджувала, що це ставить під загрозу обороноздатність країни. Дослідник архівів Сергій Прудовський наполягав, що така практика суперечить закону «Про держтаємницю», адже він забороняє приховувати відомості про злочини держорганів. Але кримінально-чекістський стиль вищий за право. Тому в путінській Росії сперечатися з ФСБ марно, і тепер імена катів та стукачів – це головна військова таємниця, розголошення якої підірве обороноздатність Росії. Ось у чому виявляється голка цього Кощія – в іменах катів. З огляду на це стає ще більш зрозумілою «справа» історика Дмитрієва, якому за розкриття імен розстріляних та обставин масових розстрілів під час Великого терору намагаються подовжити термін з 13 до 15 років. Ще більш зрозумілими є спроби ліквідувати «Меморіал». Стилістичні розбіжності…
У світі не так багато країн, із керівництвом яких керівництво нинішньої Росії спілкується на одній хвилі. У Європі таких країн практично немає, хіба що Лукашенко. Та ось ще Сербія.
У травні сербська спецслужба передала секретареві РБ РФ Патрушеву записи семінару, проведеного в Белграді російськими опозиціонерами Володимиром Кара-Мурзою та Андрієм Пивоваровим. Це сталося під час візиту до Москви очільника МВС Сербії Олександра Вуліна. Записи було зроблено Агентством безпеки та інформування Сербії. Після чого Андрія Пивоварова було затримано 31 травня в петербурзькому аеропорту Пулково, коли той вже сів у літак, що мав вилетіти до Польщі. Згодом стало відомо, що проти Пивоварова порушено кримінальну справу за звинуваченням у співпраці з небажаною організацією — «Відкритою Росією».
Після зустрічі з Патрушевим Росія та Сербія оголосили про створення спільної «робочої групи із боротьби з кольоровими революціями». Нав’язливий страх мешканців Кремля перед можливими протестами добре відомий. Цей страх із Кремлем поділяє і чинна сербська влада, оскільки Вулін раніше був соратником колишнього президента Сербії Слободана Мілошевича, котрого згодом передали Гаазькому трибуналу. Стилістика стукацтва є органічною частиною великого гебешно-кримінального стилю.
Чекістсько-кримінальні поняття глибоко, на сутнісному рівні суперечать праву. Тому закони в чекістсько-кримінальній державі мають неправовий характер. Ось щойно Держдума ухвалила закон про розширення повноважень поліцейських. Тепер вони зможуть проникати до квартир, зламувати машини, затримувати росіян, не представляючись, а також наглядати за всіма, кого вони вважають підозрілими. Це типовий неправовий закон, в основі якого лежить переконання, що люди не володіють початково рівними правами, наданими їм у момент народження. На цьому самому фундаменті стоять злодійські поняття, нюрнберзькі закони Третього рейху і сталінського СРСР. На цьому ж фундаменті будує свою законодавчу базу путінський фашизм.
Стилістичні розбіжності мають глибинний характер. Вони глибші і непереборніші, аніж розбіжності політичні, які можуть наростати, або зменшуватися, а можуть взагалі зникати. Більше того, стиль є основою політики. Наприклад, Путін спочатку вдавав із себе ліберала – пласка шкала податків, готовність вступити до НАТО. Ну, а потім стиль узяв своє…
Стиль путінського режиму створює прірву між ним і цивілізацією Заходу, унеможливлює будь-які переговори. Крім тих, на яких Путіну висуваються аргументи, синонімічні пістолету, притиснутому до скроні. Іншого мовного стилю Путін не розуміє.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
