Джерело: блог Ігоря Яковенка
Концепція вторгнення змінилася за тиждень. За правду про війну – 15 років ув’язнення. У Путіна 4 союзники: Лукашенко, Асад, Кім і Афеворкі. Путінський цитатник для школярів. Помилка професора Зубова.
Цього дня 161 рік тому, 3 березня 1861 року імператор Олександр II маніфестом «Про Всемилостиве дарування кріпосним людям прав стану вільних сільських обивателів» скасував у Росії кріпацтво. Через сімдесят років кріпацтво фактично було відновлено під час колективізації й тривало ще 50 років – до кінця 70-х років минулого століття. Це до питання психології тієї більшості, на яку спирається Путін…
На початку другого тижня війни її концепція змінилася. Починаючи вторгнення, Путін зі своїм безумством справді вірив у ту картину світу, яку він до цього викладав світові у своїх «історичних» та «геополітичних» лекціях. Він дійсно думав, що в Україні окупантів зустрічатимуть квітами та сльозами вдячності, а українська армія буде здаватися і цілими батальйонами переходити на бік армії вторгнення. Те, що сталося, стало для нього несподіванкою і змусило перейти до тактики знищення України. У ніч на четвер, 3 березня, у десятку регіонів України було оголошено повітряну тривогу. Ударів завдавали по Києву, Харкову, низці інших міст. Повідомляється про нові жертви серед мирного населення. За найскромнішими оцінками, за тиждень війни загинули щонайменше 750 цивільних осіб. За даними ООН, з початку російського вторгнення Україну залишив мільйон біженців.
Міністерство оборони РФ 2 березня вперше назвало втрати російської армії, визнавши 498 убитих і 1957 поранених. Очевидна брехня. Українська сторона називає значно більші цифри: близько 6 тисяч загиблих російських військових. Під час афганської війни, яка стала важливим чинником обвалу СРСР, за 10 років загинуло 15 тисяч радянських військових. У війні проти України – 6 тисяч за тиждень.
Генасамблея ООН ухвалила резолюцію із засудженням спецоперації Росії в Україні з вимогою до Росії припинити застосування сили в Україні й вивести звідти війська. За ухвалення резолюції проголосувала 141 держава, проти – 5 (Росія, Білорусь, Сирія, КНДР, Еритрея), утрималися – 35 (серед них Китай, Індія, ПАР, Казахстан, Пакистан, Іран, Ірак, Куба, ЦАР).
У Путіна в усьому світі залишилося 4 союзники: Лукашенко, Асад, Кім і Афеворкі
Ісайас Афеворкі – це еритрейський диктатор, який править найбіднішою країною світу з 1993 року, не заморочуючись жодними дурницями на кшталт виборів.
На тлі голосування на Генасамблеї ООН відвертим глузуванням видаються бадьорі заяви Лаврова щодо залізної завіси:
«Якщо так Захід вирішив, то я вас запевняю, ми знайдемо можливість продовжувати жити, розвиватися і навіть не дуже будемо переживати з приводу того, що зробили наші західні партнери, черговий раз довівши свою абсолютну ненадійність і повну нездатність домовлятися».
Після чого Лавров послався на попередню залізну завісу, яку опускав Черчілль. Безглузде порівняння путінської Росії, яка має 1,5% ВВП і чотирьох недолугих союзників, які самі на ногах до ладу не тримаються, – з СРСР, на порядок більш потужною країною, яка мала в окупації третину Європи і повно союзників у всьому світі.
За правду про війну – 15 років ув’язнення
У Думу внесли поправки про позбавлення волі до 15 років за фейки про дії російських військових. За «спотворення мети, ролі та завдань Збройних сил Росії, а також інших формувань під час спеціальних військових та інших операцій» можна буде отримати до 15 років позбавлення волі.
Ці поправки внесено до законопроєкту про кримінальне покарання за виконання закордонних санкцій, який уже пройшов перше читання. Держдума розгляне документ на найближчих засіданнях. Вони заплановані на 4, 9 та 10 березня.
Немає жодних сумнівів, що цей закон буде прийнято і всі, хто говорить правду, матимуть високі шанси отримати свою «п’ятірочку», «десяточку» або «п’ятнашку».
Саме тому головний редактор видання «Дождь» Тихон Дзятко вже підтвердив, що залишив Росію. Так само вчинили деякі співробітники редакції.
Путінський цитатник для школярів
Вчителі шкіл отримали методички для проведення уроків «про спецоперацію в Україні».
Урок «Моя країна» для учнів 6-11 класів включає: вивчення уривку зі звернення Путіна від 21 лютого, відповідь на запитання про основну причину визнання ДНР і ЛНР, обговорення поняття «добросусідство», розбір сенсу приказки «Єдність народів — непорушна фортеця». Також вчителі повинні запитати учнів, чи дотримувалися у ДНР і ЛНР Мінські угоди і чи знають вони про те, що таке НАТО. Текст цієї методички нагадує цитатник Мао Цзедуна, з яким хунвейбіни «мочили в університетських сортирах» китайських професорів і посилали їх у трудові табори для виправлення.
Про переговори
За даними української розвідки, президент-утікач Віктор Янукович наразі перебуває в Мінську. Кремль готує його до спецоперації. Можливо, його намагатимуться оголосити «президентом України».
І все це на тлі того, що 88% українців вірять: ЗСУ зможуть відбити напад Росії. Такі дані наводить українська соціологічна група «Рейтинг». Зазначається, що це число зростає щодня. Зеленського підтримують 93% респондентів.
У зв’язку з цим будь-яке згадування прізвища «Янукович» як якоїсь версії «вирішення українського питання» за сценарієм Кремля черговий раз демонструє повне нерозуміння Кремлем реальних настроїв в Україні. Повне нерозуміння того, куди, в яку країну вони вторглися.
Лавров сформулював позицію Росії на переговорах з Україною: «Крим – це частина РФ, визнання ДНР і ЛНР в адміністративних межах, демілітаризація, яка мусить мати певні параметри». Очевидно, що ця позиція, особливо останній пункт, є абсолютно неприйнятною для України. Роззброїтися, фактично відмовитися від армії в такій ситуації може лише безумець. Тобто ймовірність того, що переговори можуть дати якийсь результат, мала до зникнення.
Помилка професора Зубова
Сьогодні багато росіян із мізками та совістю намагаються знайти вихід із того глухого кута, в який загнав Росію Путін. Один із таких людей – професор Зубов. Він опублікував у своєму блозі текст, в якому дає свій прогноз розвитку подій. Оскільки Андрій Борисович Зубов – людина серйозна і шанована, його бачення ситуації заслуговує на коментар. Ось що він пише:
«Головне слово у кабінетах Кремля, Луб’янки і Старої площі зараз – «він нас обдурив». Все їхнє солодке життя Путін обнулив російсько-українською війною, зробивши для них недоступними їхні гроші та їхні вілли в найкращих місцях світу, а лояльності вимагає ще більше, незважаючи на те, що співучасть у цій війні багатьох із них поіменно робить військовими злочинцями та об’єктами уваги Гаазького трибуналу. Вони з Путіним так не домовлялися. Ці люди раптом перестали бути лояльними до Путіна. Заради чого їм втрачати все нажите, а на додачу й саме життя? А без них Путін уже не великий тиран, а просто старий чоловік, що ховається в бункері… Його здадуть найближчими днями. Не він, а новий лідер повинен буде повернути вістрю піраміди «красиве життя», поновити відносини із Заходом, домогтися розблокування рахунків у зарубіжних банках, зняття секвестру з їхнього майна. Це має бути людина, не заплямована в нинішніх злочинах, в ідеалі, яка голосно засудила їх, але походить з їхнього середовища, людина, з якою можна домовитися. Тому нам не загрожує ні новий сталінізм, ні іранський шлях, ні північнокорейський. Буде, і дуже скоро, верхівковий внутрішньоелітний переворот, на кшталт зняття Хрущова в 1964 році, або загибелі імператора Павла 11 вересня 1801, або дивної смерті Сталіна в березні 1953. Але заради відновлення відносин із Заходом, з опорою на середній, активний шар, його моральною підтримкою, з відновленням демократії та громадянських свобод. І цього ми можемо чекати вже найближчими днями, максимум – найближчими тижнями. Я залишаюся оптимістом, панове». Кінець цитати.
Оптимізм – це добре. Він позбавляє від відчаю та безнадії. Але невиправданий оптимізм гірший, ніж відчуття безвиході, оскільки, по-перше, змушує вірити в диво і сидіти, склавши руки, а по-друге, після того як черговий оптимістичний прогноз не збувається, настає той самий відчай, якого оптимістичний віщун намагався позбавити свою аудиторію. Ще один професор, не такий шанований, як Зубов, ось уже який рік уранці Путіна ховає, а ввечері викопує. Андрій Борисович сподівається, що Путіна «закопають»… А хто, до речі? Наришкін, який сходив по-великому, не знімаючи штанів, на очах усього світу? Шойгу з Патрушевим і Бортниковим, які є військовими злочинцями і бояться Путіна більше, ніж Гааги? Бо Гаага далеко, а Путін – осьдечки. Аналогія зі зняттям Хрущова… Трохи незручно нагадувати доктору історичних наук Зубову про прірву, яка відокремлює реальне колективне керівництво у післясталінському СРСР та персоналістський режим Путіна. Люди, які знімали Хрущова, пройшли Другу світову. Вони боялися Сталіна, а Хрущова не боялися. Одним словом, диво, звісно, можливе, але вкрай малоймовірне…
Обов’язок журналіста і дослідника – говорити правду. На нас чекають дуже тяжчі часи. І не тільки в сенсі репресій, які майже неминуче зачеплять усіх, хто не перестане говорити правду.
Путін ліквідував Росію. Ми живемо за інерцією, не помічаючи, що країна вже померла. Я вимовляю слова російською мовою, і вони стають мертвими в момент вимовляння. Просто тому, що в цей момент інші люди цією ж мовою віддають накази про завдання ракетних ударів по Києву та Харкову. Ми, росіяни, сьогодні у стані німців 40-х років. Путін обнулив російську історію і російську культуру так само, як Гітлер обнулив німецьку історію та німецьку культуру. Згадувати в 1943-му про Гьоте і Бетховена було непристойно, оскільки вони не вберегли від Голокосту та загибелі 70 мільйонів людей на планеті. Сьогодні так само соромно згадувати про Чайковського та Чехова, які не вберегли від ракетних ударів по Києву. Єдині, хто сьогодні рятує Росію та російську мову, – це українці, які російським матом посилають окупантів туди, де вони мають бути.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
