Джерело: блог Ігоря Яковенка
Сім червоних ліній Путіна сплелися у павутину, в яку він намагається затягти світ. Частина цих ліній накреслена симпатичним чорнилом.
Останнім часом Путін полюбив словосполучення «червона лінія». Цими лініями Путін обгороджує ту територію, яку Путін вважає за свій життєвий простір, проникати до якого нікому не дозволяється. Цих червоних ліній чимало, вони розмножуються на очах. Причому всі вони прокреслюються поза межами Росії, територіями інших країн. Ось тільки цього тижня я нарахував сім путінських червоних ліній (ЧЛ).
ЧЛ № 1. Розширення НАТО
Усі «червоні лінії» спочатку виникають в голові Путіна, а згодом відбувається їх екстеріоризація, тобто винесення «червоних ліній» із простору поміж путінськими вухами та їхнє нанесення на карту Земної кулі. Найліпше можна проілюструвати цей цікавий процес на «червоних лініях», якими Путін намагається зупинити НАТО.
У 2000-му році в інтерв’ю ВВС Путін сказав, що не виключає можливості вступу Росії до НАТО. На питання, чи можливе приєднання Росії до альянсу, в. о. президента відповів: «Чому ні? Я не виключаю такої можливості — у тому випадку, якщо з інтересами Росії рахуватимуться, якщо вона буде повноправним партнером». Ідея партнерства та співпраці з НАТО була вельми характерною для Путіна в момент його входження у владу. Під час переговорів із тодішнім генсеком НАТО Джорджем Робертсоном, Путін, тоді ще в. о. президента, сказав ключову фразу: «Росія готова до співпраці з НАТО». А в інтерв’ю ВВС додав: «аж до вступу до альянсу». Жодних «червоних ліній» стосовно НАТО у голові Путіна тоді не існувало.
Натомість нині ситуація докорінно змінилася і ось зразок путінської риторики:
«Загроза на наших західних рубежах справді наростає, і про це ми неодноразово говорили. Достатньо поглянути, наскільки близько до російських кордонів висунулась військова інфраструктура Північноатлантичного альянсу. Перед нашою дипломатією зараз стоїть першочергове завдання домагатися надання Росії надійних та довгострокових гарантій безпеки. У діалозі зі Сполученими Штатами та їхніми союзниками наполягатимемо на виробленні конкретних домовленостей, що виключають будь-які подальші просування НАТО на схід і розміщення загрозливих для нас систем озброєння в безпосередній близькості до території Росії».
Путіна обурює, що з 1999 року «відбулося ще п’ять хвиль розширення НАТО», до цієї організації увійшло 14 нових країн, зокрема й республіки колишнього Радянського Союзу. Можливо, замість обурення варто було б замислитись, чому ці 14 країн побігли до НАТО відразу після того, як у Росії відбулася операція «наступник» і прийшов до влади Путін.
Герой повісті Гоголя «Вій» Хома Брут, намагаючись врятуватися від нечистої сили, накреслив крейдою коло на підлозі і старанно читав молитви. Коли Путін креслить перед НАТО свої червоні смужки і промовляє заклинання проти розширення Північноатлантичного блоку, він демонструє, що за менталітетом анітрохи не відрізняється від студента Київської бурси першої половини 19 століття. Хоча у самому сюжеті є відмінності. Гоголівська нечисть намагалася будь-що подолати крейдяне коло, намальоване Хомою Брутом, а НАТО всіма силами намагається не розширюватися, вирішуючи надскладне завдання: як допомогти Україні, Грузії та Молдові, не приймаючи ці країни до членів НАТО.
ЧЛ № 2. Польоти поблизу кордонів
Путін назвав польоти стратегічних бомбардувальників НАТО на відстані 20 кілометрів від свого державного кордону, озброєних «дуже серйозною зброєю», явною загрозою безпеці Росії. Літаки НАТО літають поза межами повітряного простору Росії. Путін, намагаючись заборонити їм це робити, креслить свою чергову червону лінію в чужому повітряному просторі.
ЧЛ № 3. Системи ППО у Східній Європі
Ще одна путінська «червона лінія» — те, що відбувається у країнах Східної Європи:
«У Румунії та Польщі просто вже розгорнуті системи ППО, які легко можуть використовуватися під ударні комплекси, це питання п’яти хвилин, щоб змінити ПЗ».
Європейські країни ставлять у себе суто оборонні системи. Путін намагається заборонити їм це робити на своїй території, у себе вдома.
ЧЛ № 4. Постачання зброї Україні та маневри у Чорному морі
Четверта лінія: Путін звинуватив НАТО у тому, що воно загострює ситуацію постачанням Києву озброєнь та маневрами у Чорному морі:
«Ми постійно висловлюємо занепокоєння з цього приводу, але розуміємо, що наші партнери дуже своєрідні й поверхово ставляться до наших застережень та червоних ліній».
Україна ніколи не нападала на Росію, як і будь-яка інша європейська країна за останні 76 років. Уявити, що українська армія спробує вторгнутися на територію Росії або з території України почнуть бомбардувати Воронеж чи Москву можна під впливом дуже сильнодіючих препаратів. Ті, хто намагається всерйоз розглядати цю загрозу, чудово це розуміють, але за службовим обов’язком прикидаються ідіотами.
ЧЛ №5. Пострадянський простір
Це ідея, що 14 країн, які 30 років тому входили до складу СРСР, куди вони були включені насильницьким способом, наразі є сферою ексклюзивних інтересів Росії і особисто Путін має на ці країни якісь особливі права. Жодна з цих країн таких особливих прав з боку Росії та особисто Путіна не визнає. Крім режиму узурпатора Лукашенка, якому подітися нікуди, окрім як притулитися до Путіна.
ЧЛ №6. Історія Другої світової війни
Ще одна «червона лінія» — це історія загалом та історія Другої світової зокрема. Путін чомусь вирішив, що його міфологічна версія історії не просто єдино вірна, але й має певну сакральність, що дає йому право не тільки оголошувати будь-яку іншу версію хибною, але й намагатися забороняти будь-які історичні дослідження, що дозволяють отримати нові знання про ці події.
ЧЛ № 7. «Русский мир»
Червоні лінії, які «оберігають» «русский мир», Путіну доводиться креслити симпатичним чорнилом. Бо ніхто до ладу не знає, що це таке. А оскільки, як стверджує Путін, «кордони Росії ніде не закінчуються», ця червона лінія перетворюється на червону пляму, що накрила всю планету.
Сім червоних ліній Путіна сплелися в павутину, у яку він намагається затягнути світ.
Що таке путінські червоні лінії? Це такі собі норми, які Путін вигадав і намагається нав’язати всьому світові супроти його волі. Так Талібан змушує жінок проти їхньої волі вдягати мішки на голову і перетворює їх на безсловесні безправні істоти. Так карні злочинці нав’язують блатні «поняття», у яких крадіжка вважається нормою, а чесне життя – ознакою неповноцінності та другосортності.
З огляду на те, які країни визнали Крим російським, можна судити, хто готовий серйозно сприймати путінські «червоні лінії» і зважати на них. Це: Афганістан, Венесуела, Куба, Нікарагуа, Сирія, Судан та КНДР. Нещодавно до цього Інтернаціоналу диктатур та терористів долучився Лукашенко.
Оскільки всі ці червоні лінії є породженням мозку Володимира Путіна, після демонтажу путінізму вони зникнуть. Головне, щоб до того часу вони не перетворилися на ріки крові. Справжньої, а не намальованої.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
