Джерело: блог Ігоря Яковенка
У мене погана новина. В Росії після важкої і тривалої хвороби померла медіакритика. Покійниця була предметом моїх багаторічних турбот, змістом декількох тисяч статей, сотень лекцій, десятків аналітичних доповідей і декількох досліджень. Тепер її немає. Просто тому, що в Росії зник сам предмет критики, журналістика. Окремі журналісти є, а журналістики як сфери суспільної свідомості, як окремого соціального поля – немає.
Що станеться з жанром театральної критики, якщо всі театри в один момент перестануть давати спектаклі і перетворяться на борделі? Не в переносному, а в найбільш прямому сенсі. Ні, огляд ринку сексуальних послуг, безсумнівно, має право на існування, але для цього жанру потрібні інші схильності і кваліфікація, і такі метри театральної критики як, наприклад, Дмитро Аверкієв або Анатолій Смілянський будуть дещо здивовані, якщо їм запропонували б проаналізувати динаміку ринку столичних притонів. Те ж саме відбудеться з професіями літературного та музичного критика, якщо всі письменники і композитори раптом перестануть писати романи й складати музику та почнуть змагатися в поїданні млинців. Цезарю Кюї з Бєлінським було б, швидше за все, не з руки аналізувати цю абсолютно нову і незвичну для них сферу.
На 21-му році путінізму на тому місці, де в нормальних країнах живе журналістика, в Росії утворився липкий клубок, що складається з тролінгу, розробок спецслужб, оскаженілої брехні і низькопробного балагану. Для дослідження цієї смердючої липкості абсолютно не придатний головний метод медіакритики – фіксація «зазору» між нормами журналізму і медійною реальністю. Просто тому, що нинішні «співробітники» не відхиляються від норм і не порушують їх, вони просто займаються іншою справою.
Про яке порушення яких журналістських норм можна говорити у випадку RT, коли тільки за останні кілька днів виявилися кілька фактів, які доводять, що це не ЗМІ, а підрозділ спецслужби, співробітники якої здійснюють свої спецоперації під прикриттям журналістських посвідчень. Bild опублікував розслідування про те, як співробітників німецького підрозділу Russia Todey змушували шпигувати за Олексієм Навальним в той час, як він перебував у клініці «Шаріте». За словами оператора RT Даніеля Ланге, керівництво RT прямо пояснило, що стеження необхідне не для сюжету, а для «надання консультаційних послуг». Хто є замовником «консультаційних послуг», керівництво німецького підрозділу RT повідомити відмовилося.
В іншому епізоді, що свідчить про тісний зв’язок RT зі спецслужбами, я виявився мимовільним учасником. Тиждень тому мені подзвонив політик і публіцист Леонід Гозман, повідомив, що йде на прямий ефір на RT до Антона Красовського і попросив розповісти йому про деякі випадки документально підтвердженої брехні RT для того, щоб, користуючись прямим ефіром, звернутися безпосередньо до аудиторії і пояснити їй, що саме вони дивляться.
Із величезної гори брехні, яку виробляє дітище Маргарити Симоньян, я вибрав кілька найбільш характерних прикладів і розповів про них Гозману. Це була телефонна розмова, а через кілька годин, коли Леонід Гозман увійшов до студії RT, Антон Красовський зустрів його наступною реплікою:
«Кажуть, що ви прийшли з якоюсь (так у Красовського – І.Я.) досьє. Всі говорять, дзвонять якісь перелякані співробітники адміністрації президента. Кажуть, Гозман принесе зараз досьє на RT, йому передав Яковенко, і там вся правда про RT, про Симоньян, про Путіна». Кінець цитати.
Крім цілком очевидної співучасті у злочині за статтею 138 КК РФ («Порушення таємниці … телефонних переговорів»), співробітник RT Красовський наочно продемонстрував тісний, до нерозрізнюваності, зв’язок між Russia Today, що прикидається ЗМІ, і спецслужбами, чиїм підрозділом ця контора в дійсності є.
Аналіз діяльності спецслужб не входить в коло моїх інтересів, але на мій, суто дилетантський погляд, шпигуни із співробітників RT виходять такі собі…
Однією з головних тем у головній інформаційно-аналітичній програмі «Вести недели» від 7.03.2021, що виходить на головному державному телеканалі «Россия 1», став сюжет про волосся на грудях президента України Володимира Зеленського. Цій найважливішій для росіян проблемі ведучий Дмитро Кисельов присвятив понад 7 хвилин у прайм-тайм. З огляду на гостроту теми – без сумніву, адже мова йде про національну безпеку Російської Федерації! – Дмитро Костянтинович підійшов до справи з усією відповідальністю і в результаті видав в ефір повноцінне журналістське розслідування, можна сказати, дав майстер-клас. Пред’явив росіянам два фото Зеленського з оголеним торсом. На одному волосся на грудях є, на другому кудись поділося. «Не розумію, чому вихідцю з півдня треба боротися з волоссям на грудях?!» – голос Кисельова тремтів від обурення, нібито Зеленський не зі своїм власним тілом щось зробив, а вчинив акт вандалізму на родинному кладовищі самого Кисельова.
На цьому закиди Кисельова на адресу президента України не закінчилися. «Незрозуміло, для чого було настільки надмірне роздягання – укол в плече такого явно не передбачає!» – ображено сказав Кисельов і було помітно, наскільки він глибоко вражений видом оголеного торсу президента сусідньої країни.
Колеги Кисельова, Ольга Скабєєва і Євген Попов, мабуть вважаючи, що тема грудей Зеленського Кисельовим була розкрита вкрай поверхово, у своїх програмах «60 минут» декілька разів її зачіпали. «Чому з голим торсом? Ми ж не стриптизерів президентами вибираємо?» – збуджено промовила Скабєєва і плотолюбно облизнулася …
Пригадується, зовсім нещодавно, президент однієї країни, не України, а тієї, що неподалік, постійно позував із голим торсом, демонструючи всьому світу свої немолоді тілеса. Пригадується, ні у Кисельова, ні у Скабєєвої з Поповим, ні у будь-кого в російському офіціозі, це не викликало нічого, крім захоплення. Щодо цього у радянській кінокласиці є точна репліка, яка все пояснює: «Це нога – у того, у кого треба нога!».
Вміст російських ЗМІ, окрім відрази, викликає бридливу жалість своєю криворукістю. Ці люди зовсім нічого не вміють, ні пошпигувати толком, ні набрехати до ладу, ні напаскудити як слід. Головне цензурне відомство Росії, Роскомнадзор, вирішило покарати Твіттер і «сповільнити» цю соціальну мережу. В результаті Твіттеру хоч би хни, зате полягла маса державних сайтів, включно із сайтами Кремля, Держдуми, Пошти Росії та інших.
Смердюча купа, що утворилася на місці російської журналістики, здатна ще отруїти свідомість багатьох росіян. Проблема в тому, що аудиторія російських телеканалів принюхалася і сприймає їхній вміст за журналістику. Доступ ззовні до свідомості тих, хто закупорив себе в інформаційній бульбашці російського телевізора, вкрай утруднений. Але стежити за тим, що всередині цієї бульбашки відбувається, необхідно, хоч і неприємно. По-перше, для того щоб продовжувати збір доказів про злочини в цій сфері для майбутнього суду, який неминуче відбудеться. А по-друге, для того щоб розуміти, що відбувається в головах тих, кому згодовують цю інформаційну отруту.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
