Джерело: блог Ігоря Яковенка
Лавров посилає сигнали про допомогу за допомогою вузликового письма інків. Соловйов закликає не зупинятися на кордонах України і перетворити увесь світ на порохно. Конашенков звинувачує США та Україну у використанні диких птахів для зараження Росії. Божевілля як перепустка в російську владу і тест на лояльність.
Війна, яка триває вже третій тиждень у центрі Європи, не має аналогів не лише в сучасній історії, але, ймовірно, і в історії всього людства.
По-перше, ця війна не має жодної причини з погляду інтересів тієї країни, яка її розпочала, бодай навіть найбільш підлих і егоїстичних. Неможливо назвати жодного бенефіціара цієї війни ні всередині Росії, ні поза її межами.
По-друге, цю війну розпочала одна людина, яка отримала абсолютно безмежну владу у величезній країні з дуже великим арсеналом ядерної зброї, і остаточно з’їхала з глузду на цьому ґрунті.
По-третє, це війна, яку агресор забороняє називати війною, і за порушення цієї заборони готовий садити до в’язниці на 15 років.
Можна наводити ще низку особливостей цієї війни, але давайте зупинимося на цих двох. Усі зараз цитують діагноз Нємцова, який він поставив Путіну 7 років тому. Те, що Путін має проблеми з головою, сьогодні стало очевидним для всього світу. Усі політичні аналітики змушені були перекваліфікуватися на психіатрів. Але, як говорив герой Леоніда Бронєвого у фільмі «Формула кохання»: «Голова – предмет темний і дослідженню не підлягає». Тому залишимо психіатрію психіатрам, — а у випадку Путіна тут явно знадобляться фахівці в галузі судової психіатрії, — і зосередимося на тому, що безпосередньо стосується тієї трагедії, яка сьогодні відбувається в Україні.
Лавров надсилає сигнали про допомогу, використовуючи вузликове письмо інків
Вчорашні переговори Лаврова з Кулебою, на мій погляд, стали демонстрацією того, що очільник МЗС РФ більше не може розглядатися не тільки як дипломат, а й взагалі як співрозмовник, якому є сенс ставити питання. Це просто експонат для вивчення дуже цікавого соціального явища під назвою «путінізм головного мозку». І це зовсім не про психіатрію. Ось декілька цитат:
«На інші країни ми нападати не плануємо, ми і на Україну не нападали».
У цей момент Сергій Вікторович так вжився в образ булгаковського героя з повісті «Собаче серце», що виникло відчуття, ніби він цієї миті візьметься люто викушувати у себе під пахвою бліх прямо через піджак, і замислено додасть: «Може, Зінка напала»…
А після його заяви: «Ми хочемо дружньої України» виникла підозра, що ця людина просто тролить присутніх. Оскільки складно серйозно стверджувати, що для того, аби подружитися, слід неодмінно бомбити міста і масово вбивати громадян тієї країни, з якою хочеться дружити.
Після цього Лавров повідомив, що однією з причин вторгнення стало «створення на території України біологічної зброї, причому етнічно орієнтованої».
Тобто Україна, за твердженням Лаврова, створює біологічну зброю, яка вбиває виключно росіян, а українців не чіпає. Крім того, що саме по собі уявлення про те, ніби можуть існувати такі дресировані віруси, яких можна нацькувати на окрему соціальну групу, що відрізняється не біологічними, а мовними та політичними (громадянство) особливостями, заява Лаврова входить у явну суперечність із недавніми твердженнями його шефа. Путін щойно написав купу статей про те, що росіяни та українці – то один народ. А Лавров тепер заявляє, що в Україні створюють віруси, здатні вибірково вражати росіян за етнічною ознакою. Тож якщо народ один, як саме віруси зможуть відрізнити росіян? За паспортом?
У міру того, як Лавров все більше заплутувався, нагромаджуючи одну безглузду брехню поверх іншої, я все менше його слухав і все більше звертав увагу на його руки, які в нього тремтіли приблизно так само, як руки Янаєва під час тієї знаменитої прес-конференції ГКЧП. Але руки Лаврова не просто тремтіли. Він перебував у стані сильного душевного хвилювання і увесь час щось смикав. Спочатку якийсь папірець, а потім вчепився у провід від навушників і почав із нього плести якісь вузлики. І стало очевидним, що це – вузликове письмо стародавніх інків, за допомогою якого Лавров намагається подати сигнал світові. Швидше за все, це був SOS, благання про допомогу. Все-таки Лавров – це не Шойгу якесь. Він не може не розуміти, що на нього чекає доля його попередника – Ріббентропа. Можливо, за допомогою вузликового письма Сергій Вікторович хотів сказати, що його катують, змушуючи нести усю цю божевільну нісенітницю…
Конашенков звинувачує США та Україну у використанні диких птахів для зараженні Росії.
Якщо Лавров під час своєї ритуальної брехні відчуває явне душевне хвилювання, то генерал-майор Конашенков бреше, як марширує: чітко, уривчасто, по-воєнному. Ось зразок армійської брехні від головного брехуна Міноборони Конашенкова:
«Особливий інтерес викликала детальна інформація про реалізацію США на території України проєкту із вивчення перенесення патогенів дикими птахами, які мігрують між Україною та Росією».
Тобто, мало того, що ці англосакси дресирують бактерії, навчаючи цих дрібних тварюк нападати виключно на росіян, то вони ще й пташок втягнули у свої брудні ігри. Я уважно стежив за обличчям Конашенкова, коли він ніс усю цю ахінею, і ви знаєте, — жоден м’яз не здригнувся. Ось що означає багаторічний штабний вишкіл!
Захід явно недооцінює масштаби божевілля, яке охопило Путіна та його обслугу. Мало хто всерйоз припускав, що Путін розпочне повномасштабну війну в Європі. Наразі Захід не наважується надати Україні необхідну військову допомогу, побоюючись прямого військового зіткнення із путінською Росією. Насправді це зіткнення може статися якраз у тому випадку, якщо Путіну вдасться розгромити Україну. Практика показує, що наміри Путіна досить часто озвучуються на численних телевізійних ток-шоу ненависті. В останній передачі «Вечер с Владимиром Соловьевым» депутат Держдуми Олег Матвейчев закликав не зупинятися на кордонах України та розпочати вторгнення до Європи. Матвейчева радісно підтримав Соловйов і закликав «жахнути та перетворити увесь світ на порохно».
Божевілля як перепустка в російську владу і тест на лояльність.
Божевілля, що охопило Росію, локалізоване в трьох осередках. У голові Путіна. У телевізорі. У головах 70-80 відсотків громадян Росії. Між цими трьома осередками божевілля існує взаємодія, що має характер «перетікання» та взаємопосилення, певного штибу «прикурювання». Первинне вогнище «займання» — голова Путіна. Але такої «пожежі» не трапилося б, якби у суспільній свідомості не було б достатніх запасів «паливного матеріалу» у вигляді застарілих імперських комплексів. Окреме питання – характер божевілля в «еліті» — політичній, медійній та культурній. Тут є приклади божевілля щирого і удаваного. Кордони між ними розмиті, але головне те, що в період пізнього путінізму кожна людина, яка перебуває у владі, зобов’язана щодня пред’являти своє божевілля як перепустку, проходити щось на кшталт «фейс-контролю» на божевілля; зобов’язана корчити пики, заявляти, що древні німецькі племена англосаксів у цю самісіньку мить готують проти нас полчища дресированих бактерій, а Зеленський у березні хотів напасти на Воронеж. Хтось цей щоденний тест на лояльність проходить із задоволенням, когось, напевно, нудить. Але тут уже, як каже їхній фюрер, «нравится – не нравится …».
Джерело: блог Ігоря Яковенка
