Джерело: блог Ігоря Яковенка
Коли Йосипа Бродського засудили і відправили на заслання, Анна Ахматова сказала: «Це ж яку біографію роблять нашому рудому! Неначе він когось навмисне найняв!». Йосип Олександрович підтвердив точність репліки Анни Андріївни, отримавши Нобелівську премію. Олег Сенцов нагороджений премією Сахарова «За свободу думки», минулого тижня у Страсбурзі цю премію отримувала його двоюрідна сестра.
Сам Сенцов на церемонії вручення премії був відсутній з поважної причини: він у цей час відбуває 20-річний термін у ВК № 8 «Білий ведмідь», що в місті Лабитнангі Ямало-Ненецького округу. Це трохи північніше від Північного полярного кола …
Дієслово «відбуває» має пасивний характер і тому дуже неточно і неповно відображає стан Олега Геннадійовича. Правозахисниця Наталя Щур опублікувала в своєму Facebook листа, отриманого від Сенцова 7 грудня:
«Смішно і сумно водночас, коли тебе півсвіту, якщо вірити чуткам, підтримує, а ти вже місяць на окропі прориваєшся і на баланді! Але все це дрібниці, які минуть рано чи пізно. Головне, що головне робиться: п’єсу поставлено, за тиждень – «мотор» і кіно, роман вже на 2/3 завершено, дитячі оповідання вже перевидають третій раз, а після Нового року я перешлю на волю ще один збірник – навіщо йому тут припадати пилом?».
П’єсу «Номери» Олег Сенцов написав у 2009 році, до Криму, і в ній описаний світ, у якому живуть люди, що не мають імен, лише номери, з першого по десятий. Жінки – парні, чоловіки – непарні. Є диктатор Нуль, який вдає з себе бога, і люди-номери живуть за його Правилами. Є номер-бунтар, який вирішив змінити Правила. «Номери» – антиутопія, що виявилася пророцтвом. П’єсу читають в Росії e «Театре.doc» і в Сахаровському центрі, в Одесі читання «Номерів» організували артисти трьох театрів, повноцінний спектакль «Номери» йде в київському театрі «Сцена 6».
Відстань від кабінету в Кремлі, звідкіля Путін намагається капостити планеті, до концтабору в Заполяр’ї, де він тримає Сенцова – 2890 кілометрів. Це довжина того незримого, але дуже міцного ланцюга, який пов’язує цих двох людей. Тут класична композиція поєдинку Творця з Тираном – у п’єсі Сенцова «Номери» це Номер Дев’ять проти Нуля – склалася в найчистішому, бездомішковому варіанті. Доля Олега Сенцова, як це не гидко, багато в чому залежить від Путіна. Якщо у владі не буде Путіна, Сенцов практично відразу опиниться на волі. Якщо Путін залишиться при владі, Сенцов цілком може відсидіти весь термін, або ж його більшу частину. Це є жахливим і малоймовірним, але, з урахуванням усіх обставин – значного запасу міцності режиму і боягузтва еліт Заходу, – повністю виключати такий варіант не можна.
Зі збільшенням терміну перебування Олега Сенцова в концтаборі зростає ймовірність отримання ним Нобелівської премії. Питання тільки, якої саме: премії миру або з літератури. Судячи з його настрою, який передається через листи, він розпочав рух у бік Нобелівської премії з літератури. А Путін, зі свого боку, намагається виявити Сенцову в цьому максимальне сприяння.
В’язень з великим досвідом Варлам Шаламов писав: «Табір – негативна школа з першого до останнього дня для будь-кого». І сам у чомусь спростував це висловлювання своєю пронизливою літературою. Всупереч пересічній банальності про солов’я, який не співає в неволі, позбавлення волі іноді стимулює творчість і в тюрмі часом народжується і виростає письменницький талант. Сервантес почав писати «Дон Кіхота» в Севільських казематах. Достоєвський написав «Записки з мертвого дому» в Омському острозі. О’Генрі за три роки в’язниці опублікував в журналах 14 оповідань. Оскар Вайлд після відсидки у в’язниці написав знамениту «Баладу Редінзької в’язниці». Солженіцин не став би Нобелівським лауреатом, якби не пройшов ГУЛАГ.
Чим довше Путін тримає Сенцова у концтаборі, тим більше Сенцов перетворюється в очах світової громадської думки на символ опору диктатурі і агресії путінського режиму. А з урахуванням того, що Сенцов явно спрямований на творче зростання, буде рости і його визнання як літератора. Масштаб літературного таланту Сенцова поки оцінити складно – надто мало він встиг написати. Але концтабір, де він знаходиться, діє як сильне збільшувальне скло: будь-яке слово з-поза колючого дроту виростає, набуває набагато більшої значущості порівняно зі словом, сказаним на волі.
У міру того, як в неволі масштаб Сенцова зростає, масштаб Путіна помітно зменшується. Незважаючи на всі старання російського президента звернути на себе увагу світової громадськості, він не спромігся отримання визнання навіть як головний лиходій планети. Путін був у списку десяти номінантів на звання «Людина року» за версією журналу Time, але це звання замість нього отримали загиблі і постраждалі за правду журналісти. І це після того, як Путін робив все необхідне, аби його помітили і відзначили: Скрипалів намагався отруїти (не його провина, що не вийшло, виконавці геть кепські), на українські кораблі в Керченській протоці напав, обстріляв, моряків в полон узяв, 77 -річного правозахисника Пономарьова посадив. Перелік путінських «подвигів» за рік можна продовжувати нескінченно. І все одно звання «Людина року» не дали. Складається враження, що Путін люто набрид не тільки в Росії. У світі від нього також помітно втомилися, тільки поки не знають, як позбутися …
У поєдинку Творця з Тираном моральна перемога завжди залишається за Творцем. Навіть тоді, коли Творець гине, як у випадку з Мандельштамом, до Сталіна назавжди прикипіли вірші про кремлівського горця. І люди, згадуючи Сталіна, ніколи не зможуть забути про те, що «його товсті пальці, мов черви, гладкі», як і про те, як «він бавиться послугами напівлюдей». Моральна перемога Творця над Тираном – слабка втіха у разі загибелі Творця.
В умовах сталінського СРСР Мандельштама не міг врятувати ніхто. Путін – не Сталін. Росія – не СРСР. Путінський режим набагато слабший і набагато більшою мірою схильний до впливу ззовні. Звільнення Олега Сенцова – це питання сили міжнародного тиску. Нобелівську премію миру Олег Сенцов вже заслужив. Сподіваюся, що він її найближчим часом отримає і це стане потужним фактором для наростання боротьби за його звільнення.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
