Джерело: блог Ігоря Яковенка
Якщо хтось вважає, що відомство Алєксандра Жарова «Роскомнагляд» тільки й робить, що цілодобово ганяється за Дуровим, намагаючись у нього відібрати ключі від Telegram, а більше у них ні на що сил не залишається, то цей хтось помиляється. Сил у жаровських цензорів на всіх вистачить. Тут ось побіжно прикрили портал «Хлопці Плюс». Як пояснили співробітники відомства Жарова, за те, що ці «Хлопці Плюс» заперечують сімейні цінності. Тепер вони напевне ці цінності визнають. Як пояснив у інтерв’ю «Ехо Москви» один із творців порталу, Євгєній Пісьмєнний, «Хлопці Плюс» — це портал для геїв і бісексуалів, і одна з його головних цілей — розповісти людям цих категорій, як уникнути ВІЛ-інфекції. Рішення про закриття порталу прийняв районний суд у Алтайському краї, де спостерігається один з найвищих рівнів захворюваності на ВІЛ. Тепер усі геї та лесбійки Алтаю напевне визнають сімейні цінності й ніхто їм не заважатиме заражати один одного СНІДом…
Коли у результаті дій Жарова на руїнах Рунету залишиться тільки Telegram, на всіх майданах російських населених пунктів будуть встановлені гучномовці, з яких голосом Левітана будуть щогодини звучати слова: «Ат Рос-ком-над-зазору-а-а! Сьогодні у результаті важких боїв заблоковані ще 100 мільйонів ворожих IP-адрес, збиті сотні хмар і туч противника. Завдяки героїзму й бойовій виучці наших доблесних цензорів виведено з ладу Amazon, горить Google, на території Росії паралізована діяльність усіх соціальних мереж, інтернет-магазинів і пошукових систем. Головний ворог Росії Telegram відступає і веде ар’єргардні бої. Ворог буде розбитий, перемога буде за нами! Ми повернемо нашу Батьківщину часів берестяних грамот і наскальних малюнків!»…
На акцію протесту проти політики Роскомнагляду, що відбулася 30.04.18 в Москві, вийшло 12 тисяч людей. Було тепло, весело, дотепно і молодо. Мені дуже сподобалися слова одного з юних виступачів: «Ми розумніші за наших батьків і наших дідів!.. Це ми робимо політику в Росії! Це ми створюємо російську економіку!». Подальші слова потонули в шумі схвалення і я їх не розчув. Але сенс приблизно той самий, що і 6 років тому, під час Болотної і Сахарова 2011-2012: «Ми тут влада! Раз, два, три — Путін іди! Шахраї та злодії — 5 хвилин на збори!». Відтоді минуло трохи більше 5 хвилин… Мітингові промови мають бути запальними, та аж ніяк не бути дурними. А головне — у них має бути продовження. У формі якоїсь програми дій. І ця програма має бути в головах у лідерів протесту і бажано, аби про неї знали протестувальники. Інакше виходить запрошення заспівати пісню, в якій співаки знають тільки приспів…
У ПЕРЕДЧУТТІ ВОРОНОК, ЗАЧИЩЕНЬ І НАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ЕЛІТ
Перша російська рукописна газета «Куранти» виходила, як правило, в єдиному екземплярі й призначалася для однісінького читача, спочатку для Міхаіла Фьодаравіча, потім для Алєксєя Міхайлавіча, яким цей сувій читали вголос дяки Посольського приказу, попередники Лаврова і Захарової. Нинішній російський державний телевізор має трохи більшу аудиторію, але часто його контент точно так само, як і п’ять сторічь тому, має одного-єдиного головного адресата.
Нині у Кремлі та його околицях іде метушня і штовханина з приводу того, яким буде 4-й (насправді, 5-й з урахуванням мєдвєдєвського зіц-президентства) термін Путіна і хто буде в цей період бенефіціаром, а кого відтіснять від годівниці. Телевізор у цій метушні та штовханині бере участь не тільки як інструмент, а й як самостійний учасник та інтересант. Здебільшого вимагаючи крайнього посилення внутрішньої політики та крайнього божевілля політики зовнішньої.
Інтерес Соловйових-Кісєльових на те, щоб політика в Росії була саме такою, — вельми прозорий. Загвинчування гайок означає усунення конкурентів, а нагнітання зовнішньополітичної істерії призводить до зростання популярності політичних ток-шоу, тоді як у разі миру і стабільності вони змушені будуть зайняти більш скромну нішу.
Саме тому для ток-шоу підбираються найбільш мракобісні персонажі, а потрапивши у ці програми, вони прагнуть постійно підвищувати градус мракобісся, доводячи його до повного гротеску, який часом перетворює політичні шоу в сатиричні.
«Недільний вечір» з Соловйовим від 29.04.18 стартував зі звичайної п’ятихвилинки ненависті у виконанні Ж. «Ми пропонуємо вальс, вони — брейк-данс. Частина людей люблять напитися, проблюватися — завтра їм на роботу!» — так Ж. почав пояснювати природу протистояння Росії та Заходу, а також дорослих і молоді. На боязке зауваження Соловйова, що ті, хто любив у молодості брейк-данс, уже постаріли, Ж. розгнівався і закричав: «Я кажу глобально — я доктор філософських наук! Ви — діти кочівників!!». Відстоявши таким способом своє право верзти будь-яку нісенітницю, Ж. продовжив: «Американці — люди без коренів, варвари, блукачі! Вони всі поїхали зі своїх країн. Хто їде зі своєї країни? Дуров і Акунін! Від Курбського до Березовського! Зрадники!». Після чого Ж. вимкнув філософа й увімкнув пророка: «Вашингтон — самоізоляція! Пекін — сам по собі! Москва — столиця Євразії! Ми викликаємо ненависть своєю силою і своєю культурою! Увага! Увага!! Російські танки рухаються на Берлін! Я — полковник, як цар Нікалай ІІ. Мене на Кавказі досі бояться! Попередьте вірмен! Якщо хоч що-небудь проти Росії!…». Останні фрази Ж. вимовляв у стилістиці Хлєстакова, причому, говорив він голосом папуги капітана Флінта з «Острова скарбів».
«Сходознавець» Сатановскій, кажучи про те, яка зовнішня політика потрібна Росії, згадав, як свого часу Англія за допомогою піратів виграла панування на морях у Іспанії. У зв’язку з цим Сатановскій закликав розвивати приватні військові компанії. Що ж стосується політики внутрішньої, то тут «сходознавець» Сатановскій рішуче зажадав «внутрішнього зачищення». Цю ідею негайно підхопив Ж. і заволав: «Списки готові, товариш Сатановскій! Деякі радіостанції та деякі телеканали будуть закриті. Потрібна націоналізація керівного складу! Воронки — по всій Москві з 10 травня!».
Неможливо завершити цю частину огляду, не згадавши про дві дивовижні ідеї, висловлені «експертами» Соловйова. Георгій Толорая з фонду «Русский мир» заявив, що ніякого об’єднання двох Корей не буде. І навів причину такого прогнозу. Кореї не можуть об’єднатися, оскільки «КНДР — аристократична республіка», — заявив «експерт» Толорая. Щось мені підказує, що якби Георгій Давидович публічно повідомив про цей діагноз, перебуваючи на території Північної Кореї, то місцеві «аристократи» навряд чи його зрозуміли б і цілком могли б обійтися з ним не дуже аристократично. Ще одна слушна пропозиція до скарбнички російського МЗС уніс Сєргєєнко, російський письменник-патріот, який живе, природньо, в ФРН. «Євразія — для євроазіатів!» — вигукнув письменник-патріот Сєргєєнко під загальне схвалення студії.
«М’ЯКА СИЛА» — ЦЕ КОЛИ ТИ ВСІХ КУПУЄШ, «ТВЕРДА» — КОЛИ ВБИВАЄШ
У головах мешканців російського телевізора зовнішня політика буває трьох видів: «тверда» — це якщо ти всіх убиваєш, «м’яка» — коли всіх купуєш, та «інформаційна», що містить обман і залякування. Така картина світу — наслідок того, що мешканцям телевізора, як і мешканцям Кремля, знайомий тільки один тип взаємодії — «гри з нульовою сумою». Про кооперацію, співпрацю, засновану на довірі, ці люди нічого не чули і, судячи з усього, в своєму житті ніколи в такі відносини не вступали.
У студії Соловйова йде обговорення політики Росії на пострадянському просторі, у тому числі про те, чому в Росії ніяк не виросте «м’яка сила». Сталініст Нікалай Старіков дає своє визначення: «М’яка сила — це лайкова рукавичка, надіта на кулак». Дефініція від сталініста Старікова всім подобається, але вона дещо метафорична і вимагає більшої конкретики.
«Сходознавець» Багдасаров ставить питання руба: «Хто програв Україну?». Йдеться про тих російських чиновників, завдяки яким, на думку Багдасарова, в Україні стався Майдан і відносини з цією країною у Росії виявилися зіпсовані на багато десятиліть. Семен Аркадійович вимагає знайти винного і покарати. «У сталінські часи винний був би розстріляний, у 60-і роки — виключений з партії!» — Багдасаров позначає заходи персональної відповідальності для чиновника, «який програв Україну». Думка про те, що люди в Україні ні з ким з росіян не «грали» на свою країну, а, отже, ніхто з російських чиновників не міг «програти Україну», на думку «експерту» Багдасарову спадати не може.
На гадку мешканцям російського телевізора і московського Кремля не може спадати, що «програш» України, так само як і «програш» усього пострадянського простору, а також Європи і всього західного світу пов’язаний не стільки з помилками конкретних чиновників, хоча їх дурощі й могли щось посилити. Головна причина провалу зовнішньої політики Росії — в тому, що вона виходить з уявлень про продажність, боягузтво і слабкість решти світу. З уявлень про те, що будь-кого можна або купити, або вбити, або залякати. У окремих випадках ці методи працюють, та загалом — ведуть до провалу й ізоляції.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
