Джерело: блог Ігоря Яковенка
15 років від дня вбивства Анни Політковської – замовника ніхто не шукає. Енергетична криза в Європі – Путін торжествує і хвалить «Газпром» і «Північний потік-2». Коротченко вимагає від Зеленського приїхати у Кремль, стати перед Путіним на коліна і попросити себе відшмагати.
15 років тому цього дня, 7 жовтня 2006 року, вбили Анну Політковську. Путін тоді публічно висловився про цю трагедію тільки на четвертий день, 10 жовтня. Відповідаючи на звинувачення у причетності російської влади до загибелі Політковської, він заявив, що вбивство журналістки «завдало Росії більшого збитку, ніж її публікації». І додав:
«Вона була відомою в журналістських і правозахисних колах, але її вплив на політичне життя в Росії був мінімальним».
Путін відразу ж знайшов замовника. Виявляється, за вбивством Анни Політковської стоять люди, які хотіли зашкодити Росії, це «сакральна жертва»:
«У нас є достовірна інформація, що деякі люди, які ховаються від російського правосуддя, давно виношують ідею принести когось у жертву, щоб нашкодити Росії, створити хвилю антиросійських настроїв у світі».
Ідею Путіна миттю підхопив і поніс у маси генпрокурор Чайка, який пояснив, що вбивство Політковської мало на меті
«дестабілізацію обстановки в країні, зміну конституційного ладу, формування в Росії криз, повернення до колишньої системи правління, коли все вирішували гроші й олігархи».
Що ж до замовника вбивства, то це, на думку прокуратури, «людина, яка живе за кордоном і особисто знайома з Політковською». Прізвище Березовського Путін і Чайка не називали, але всі й так усе правильно зрозуміли. Щоправда, ніякими матеріалами справи не вдалося прив’язати Березовського до офіцерів столичного управління МВС і чеченців, яких було засуджено як безпосередніх організаторів і виконавців убивства. Але реального замовника вже ніхто не шукав. Тим паче що будь-який слідчий чудово розумів: у процесі реального пошуку він неминуче вийде не на Березовського, а на російське керівництво.
Оскільки 7 жовтня ще й день народження Путіна, то вбивство Політковської деякі коментатори назвали подарунком йому на день народження. Сьогодні на честь дня народження Путіна начебто нікого поки не вбили, зате справжнім подарунком для російського президента стала енергетична криза в Європі.
6 жовтня президент Росії Володимир Путін провів у режимі відеоконференцзв’язку глобальну нараду з енергетичних питань, на якій пояснив Європі, як Росія вестиме себе по відношенню до неї. Впродовж двох годин Путін почувався володарем дум у всій Європі.
У нараді чомусь брали участь російські губернатори й міністри, але те, що говорив Путін, до них не мало ніякого відношення, оскільки Путін звертався виключно до Європи. Він її картав по-батьківськи. За «помилки», за відмову від російського газу. І відразу ж гладив по голівці, жалів її, бо ж вона замерзла і була голісінька, обманута американцями і підступними вітряками, які так підвели європейців у безвітряне літо. Як варіант порятунку Путін чемненько підсовував Європі «Північний потік-2»: поглянь, Європо, яка у мене є симпатична труба, тільки понюхай, як смачно пахне, скуштуй, тобі обов’язково сподобається.
У багатьох європейських лідерів слова Путіна знайшли глибоке розуміння. Сербський лідер Вучич захоплено відгукнувся про російського президента: «Путін – царетворець». Повністю солідаризувався з путінською критикою Євросоюзу очільник Угорщини Віктор Урбан, за що постійний мешканець російського телевізора Ігор Коротченко запропонував обрати Урбана президентом Євросоюзу.
Путін купався у хвилях газової кризи, і разом з ним у них хлюпалися учасники та ведучі російських ток-шоу. Відкриваючи програму «60 минут» від 06.10.2021 Ольга Скабеєва радісно закричала:
«У Брюсселі порахували, скільки (людей) помре в Європі від холоду».
У Скабеєвої виходило, що помре багато, і її це викликало в неї стан, близький до ейфорії, яка вихлюпнулася з організму телеведучої й заполонила весь простір студії. Завсідники цього шоу ненависті на радощах подобрішали і стали шукати шляхи порятунку не тільки для Європи, а й навіть для України, якій ті ж самі люди зазвичай зичили погибелі.
Уже згаданий вище «експерт» Ігор Коротченко придумав для України шанс:
«Нехай Зеленський приїде у Кремль, стане перед Путіним на коліна, простягне йому нагайку і попросить: «Шмагай мене!» А Путін трохи пошмагає його і пробачить».
Ця картина в дусі садо-мазо викликала таке збудження у «експерта» Коротченка, що він довго не міг заспокоїтися і все повертався до теми екзекуції Президента України в позі на колінах.
І навіть Ж., у якого в звичайному стані милосердя стільки, як води в пустелі, тут раптом вирішив простягнути Україні руку допомоги, заявивши:
«Так, голод неминучий – у вас буде Голодомор, який ви ж і влаштуєте, як у 1932 році, – у вас там у ЧеКа працювали одні євреї й українці, а ви все на росіян валите! Але ми вас врятуємо – приженемо поїзди і вивеземо вас на Далекий Схід! Будете там жити і працювати!»
Глибинний народ Росії, за задумом організаторів таких шоу, має відчувати величезне щастя, що живе у країні, де немає масових смертей від холоду, як у Європі. І нехай народ мре від ковіду, нехай у багатьох в будинках немає ніякого газу, а в туалет доводиться бігати надвір, так у цій же самій Європі, судячи з того, що говорить телевізор, взагалі ніяких туалетів немає, навіть надворі, та й навіщо їм туалет, коли у них в Європі навіть їсти нічого. І тут глибинний народ Росії має охопити почуття вдячності до Путіна, який забезпечив йому, глибинному народу, таке щасливе життя і убезпечив від європейських жахіть…
Що ж до дня народження Путіна, то я бажаю йому зустріти свій ювілей у теплій і комфортабельній тюремній камері де-небудь у Західній Європі. Оскільки я гуманіст, то не бажаю Путіну провести залишок днів у російській в’язниці. Особливо йому слід уникати саратовської тюремної лікарні, де, за останніми даними, з ув’язненими творять усякі неподобства.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
