Джерело: блог Ігоря Яковенка
У Путіна 7 жовтня був день народження. Вік не ювілейний, але сам факт, що він 68 років тому з’явився на світ, викликав у піднаглядної популяції напад такої вдячності, що багато хто не втрималися від подарунків. Багато з цих подарунків можна вважати пам’ятними, оскільки вони нагадують імениннику про певні віхи в його бурхливій біографії.
Неурядова організація RAW IN WAR щорічно в цей день присуджує премії імені Анни Політковської, нагадуючи Путіну про той подарунок, який 16 років тому піднесли йому на день народження його посіпаки, убивши Політковську саме цього дня.
Губернатор Рязанської області Микола Любимов 7.10.2020, пам’ятаючи про любов Путіна до надзвичайщини, оголосив у ввіреному йому регіоні режим надзвичайної ситуації, оскільки увесь день там лунали вибухи і горіли склади з боєприпасами. Ось ці слова: «Рязань», «вибухи», «надзвичайна ситуація» повинні були розбудити у Путіна приємні спогади про події 1999 року, коли він видирався на вершину влади, використовуючи енергію вибухів житлових будинків у Буйнакську, Москві та Волгодонську. Трохи не вистачило слів «рязанський цукор» і «гексоген», але всі і так все зрозуміли.
МВС Росії привітало Путіна тим, що оголосило в розшук Світлану Тихановську, яку білоруський народ кілька місяців тому обрав президентом. Виглядало це трохи дивно, оскільки місцезнаходження Тихановської російський телевізор показує безперестанку, демонструючи її зустрічі з парламентаріями і главами європейських держав. Ймовірно, більш актуально було б оголосити в розшук президента Киргизстану Сооронбая Жеенбекова, який після того, як протестувальники штурмом взяли його офіс і захопили його кабінет, зник і незрозуміло де переховується. Як пояснив в.о. міністра МВС республіки Курсан Асанов, «нам невідоме його місцезнаходження, ми його не шукаємо, багато іншої роботи». Але кордон Киргизстану нові керівники силових органів про всяк випадок закрили. Щоб загублений президент не втік.
Але головний подарунок президенту РФ піднесли учасники проекту ТАСС «20 запитань Володимиру Путіну», випустивши заключне інтерв’ю в день його народження. Подарунок вдався на славу. Іменинник був в ударі. Особливо коли мова зайшла про онука Путіна, і його співрозмовник Андрій Ванденко запитав, про якого онука йдеться. Путін не став відповідати, а Ванденко взявся заперечливо покашлювати. І тут відбувся чудовий діалог, в якому внутрішній світ Путіна розкрився у всій своїй своєрідності.
– «Даремно ви похрюкуєте», – строго зауважив Путін.
– «Я не хрюкаю, а покашлюю», – спробував виправдатися Ванденко.
– «Тим більше. Покашлювати нічого. Ви не живете моїм життям, і ви не розумієте, що таке питання безпеки», – голос Путіна зазвучав уже загрозливо.
Після чого Путін пояснив, що у нього є онуки, «солодкі такі … маленькі солодкі дітлахи». У цей момент очі Путіна перетворилися на майже непомітні щілинки, щоки залисніли, а слова про «маленьких солодких діточок» він вимовив з особливим задоволенням, смакуючи кожне слово, нібито пробував цих діточок на смак.
А коли Ванденко зауважив, що західні політики не приховують свої родини, Путін пояснив, що «ми не в такому стані знаходимося, щоб займатися цим театром».
Тему принципових відмінностей між Заходом і Сходом докладно обговорювали в програмі «Вечер» Володимира Соловйова від 7.10.2020. Почали з подій у Киргизстані, де справа може дійти до імпічменту президенту. І тут Соловйов не витримав:
– «Я якось складно собі уявляю – киргизи і слова «імпічмент», «парламент», «президент». Це все привнесення чужої культури Заходу на ґрунт, на якому все це не приживається!».
Тут до розмови підключився «експерт» Куликов, який вирішив остаточно вивести Захід на чисту воду. «У Великобританії нічим не обмежена абсолютна монархія!» – трусячись від обурення, прохрипів «експерт» Куликов, після чого всі в студії на секунду завмерли, вражені цією новиною.
Після чого «експерт» Куликов, натхнений спричиненим ефектом, перемістився із туманного Альбіону на простори пострадянського світу і повідомив, що «питання щодо пострадянської демократії слід закрити». Про Киргизстан Куликов недбало запитав: «А на фіга їм вибори? Плем’я посадить свого вождя і все».
Потім пікейні жилети переключилися на роль Росії у долі пострадянських країн. «Російська імперія звідти пішла …» – з тугою в голосі почав Куликов. – «А навіщо? Може, варто повернутися? » – задерикувато запитав Соловйов. – «Повертатися треба туди, куди покличуть», – відповів Куликов. І тут Соловйов зрозумів, що настав момент сказати про наболіле. «Ні! Повертатися треба туди, куди нам треба! Ведмідь же не питає, чи покличуть його у малинник! Він просто говорить, що мені їсти треба. Ми – ведмідь, навіщо ми вдаємо із себе хом’ячка?!».
Не знаю, який злий жартівник сказав Соловйову що він – ведмідь. За розмірами і прагненням набивати защічні мішки він, як і його шеф Путін, ближче саме до хом’яків, хоча будь-яке порівняння цих персонажів із тваринами є образливим для представників будь-якого біологічного виду. Але фантомні болі імперії, яка продовжує сипатися по краях, як і раніше мучать її адептів. Вони постійно просторікують у телевізорі, заклинають Росію перетворитися під час розпаду недоімперії на ту імперію, неважливо, червону чи білу, але ту, яка була жандармом Європи і загрожувала всьому світові.
Режисер Шахназаров почав із того, що обізвав усі країни пострадянського простору «недодержавами». Потім сконцентрувався на Вірменії і заявив, що «необачним був вихід Вірменії зі складу Росії». За його словами, «вельми необачним було рішення вірменського народу, коли Вірменія вийшла з-під юрисдикції Росії». Кумедно, що цю заяву Шахназаров робить вже не вперше і ніхто його не спитав, яким чином Вірменія могла залишитися під юрисдикцією Росії, коли Росія набагато раніше за Вірменію фактично вийшла зі складу СРСР, проголосивши свій суверенітет, а коли у Біловезькій пущі ліквідовували Радянський Союз, Вірменію туди не запрошували. Тому залишитися «під юрисдикцією Росії» у Вірменії не було ані найменшої можливості. Імперство в 21 столітті несумісне з розумом …
Путін зустрів свій 68-й день народження у статусі старіючого лідера старіючої на очах імперії. Ані він, ані обслуговуючий його телевізор не цікаві молоді. Кількість переглядів на ютубі програм за його участі набирає тисячі, в ліпшому випадку – десятки тисяч. Програму з Навальним у Дудя за декілька годин подивилися мільйони. За даними Левади-центру, тільки 7% молодих росіян назвали Путіна серед політиків, які викликають довіру. Путіна поки рятує те, що Росія старіє разом з ним. Середній вік росіян – понад 40 років. У Киргизстані – 27,6 років. У Білорусі – 37,5 років. «Старіння» росіян багато в чому є результатом путінської політики, оскільки молодь виїжджає з країни, не вбачаючи перспектив і гарантій свого зростання в умовах диктатури. Імперська маячня, яку вивергає телевізор, молодим людям вже навіть не видається смішною. Людина на чолі країни, яка не користується інтернетом і мріє «озброїти нейтрино», виглядає жахливим анахронізмом. Найсумніше, що вона цього явно не розуміє, ніколи не зрозуміє і буде продовжувати тягнути країну до подальшого гниття, найкращим фіналом якого буде розпад із мінімальними жертвами …
Джерело: блог Ігоря Яковенка
