Джерело: блог Ігоря Яковенка
Закриття «Эха» та «Дождя», позамежні децибели ненависті у телевізорі. Синдром Ксенії Собчак та одкровення Дерипаски. Битва за цифру загиблих як головний бій інформаційної війни. Чому правда про війну гарантує Україні перемогу над Росією. Особистісне протистояння Зеленський vs Путін
Йде другий тиждень першої у 21-му столітті великої війни в Європі. Війни, в якій ядерна держава зненацька, о 4-й ранку, явно копіюючи стилістику нападу Гітлера на СРСР 81 рік тому, напала на сусідню країну. Війни, яка не мала жодної причини, крім безумства в голові лідера країни-агресора. Війни, в якій агресора засуджує увесь світ, окрім чотирьох тоталітарних країн-парій. Засуджує, але поки не вживає рішучих дій, щоб зупинити агресора, оскільки побоюється, що той у своєму божевіллі може розв’язати ядерну світову війну. А він може.
Це, напевне, перша в історії людства війна, у якій інформаційна складова відіграє не меншу роль, ніж події на полі реальних боїв. Саме тому Кремль розпочав повне знищення джерел альтернативної інформації.
Більшістю голосів Ради Директорів «Эхо Москвы» ухвалено рішення про ліквідацію радіоканалу та сайту «Эхо Москвы».
Російський телеканал «Дождь» припиняє мовлення. Про це в ефірі 3 березня оголосила генеральна директорка і власниця каналу Наталія Сіндєєва.
Відбулися радикальні зміни у контенті провідних державних та інших кремлівських телеканалів. По-перше, суттєво зросла частка ток-шоу ненависті в ефірі. По-друге, припинилися ігри у плюралізм. Туди перестали запрошувати «лібералів за викликом», «українців за викликом», «американців за викликом». Там уже немає місця не тільки Леонідові Гозману, який примудрявся поверх голів своїх опонентів звертатися до аудиторії, а й лоялістам Борису Надєждіну, Майклу Бому, і навіть великому другові Соловйова Миколі Злобіну, не кажучи вже про українських «політологів», які раніше виступали в ролі хлопчики для биття. Тепер деякі з цих людей зі зброєю в руках воюють проти російських окупантів, як це робить, наприклад, нещодавній постійний учасник «60 минут» Гордій Бєлов. Самі ток-шоу ненависті перетворилися на збіговисько геть очманілих шаманів, які змагаються в тому, хто із них більш божевільний. Ось Кедмі з Делягіним, весело підморгуючи один одному, закликають завдати ядерного удару по США, запевняючи, що США злякаються і не відповідатимуть. Ось декан Третьяков гундосить, що Європа та Захід – це суцільно фашисти, і вони завжди були фашистами, зокрема «англосакси» і французи, а єдиний сенс існування Заходу – це знищення Росії. Його намагаються переплюнути в ненависті й божевіллі «політологи» Євстаф’єв, «експерт» Коротченко та інші палії війни, що вже втратили будь-яку людську подобу. І всі ці відходи їхньої життєдіяльності осідають у головах значної частини росіян.
А проти тих, хто не піддається зомбуванню телевізором, Кремль веде справжнісіньку війну на винищення. Крім нового закону про 15 років за правду про війну, який Держдума планує ухвалити найближчими днями, Генпрокуратура випустила заяву про наслідки участі в «нібито мирних «антивоєнних» акціях». Участь в акції у ній прирівнюється до залучення до діяльності забороненої радикальної організації, участь в якій тягне за собою кримінальну відповідальність за екстремістською ч. 2 ст. 282.2 КК РФ. Максимальна санкція цієї частини статті – шість років позбавлення волі.
За правду про війну – 15 років, за плакат «за мир» – 6 років в’язниці. На наших очах формується нова «Русская правда» 21 століття…
Синдром Ксенії Собчак та одкровення Дерипаски.
Війна робить світ чорно-білим. Без півтонів. Спроба людей дотримуватися «рівновіддаленої» позиції, над сутичкою, призводить до того, що людина все одно звалюється на той або на інший бік. Яскраві приклади – Ксенія Собчак та Олег Дерипаска.
Ксенія Собчак опублікувала на сайті «Эхо Москвы» заклик:
«Володимире та Володимире! Поступіться один одному сьогодні! Заради ваших дітей! І заради наших…»
Ксенія Собчак не бере участі у шоу ненависті на ТБ. Вона не виглядає як «експерти» Соловйова або Скабєєвої, що випалили собі останні мізки. Колись навіть виступала на мітингах протесту. Пам’ятаєте: «Я – Ксенія Собчак і мені є що втрачати!». Її заклик до «двох Володимирів» означає рівну відповідальність Зеленського та Путіна, України та Росії, а також незначущість, навіть нікчемність предмета конфлікту. От посварилися через дрібниці два уперті мужики, два Володимири, а тут Ксенія Собчак їм так мудро, по-жіночому: «Поступіться один одному! Заради дітей!». Не може Собчак не розуміти, що Зеленському поступитись – означає віддати Україну повністю у владу Путіну, зрадити свій народ. Та й не зможе він це зробити, навіть якщо раптом збожеволіє. Усе розуміє Ксенія Собчак і бере участь в інформаційній війні на боці агресора.
Протилежний приклад — Олег Дерипаска, який опублікував миротворчий текст, за який тепер можна і до в’язниці загриміти:
«Мир дуже важливий! Затягувати переговори – божевілля! Україна вже давно ядерна держава, на її території, крім законсервованої Чорнобильської АЕС, ще 15 атомних енергоблоків і 3 сховища відпрацьованого ядерного палива. Для тих, хто не розуміє — будь-який інцидент на цих об’єктах наші нащадки на території європейської Росії, України та Європи згадуватимуть нам усім ще років 200 із прокльонами».
І це Дерипаска – один із найлояльніших Путіну олігархів, які терпіли від Путіна будь-які приниження – пам’ятайте звернене до нього путінське барське: «Авторучку поверніть мені сюди!». Війна просвічує людей як рентген і ясно показує, хто є хто в сухому залишку.
Рівно про те, про що говорив Дерипаска, зараз у тисячі разів голосніше, на увесь світ кричить Зеленський, звертаючись до Європи та світу зі страшною інформацією про те, що російські війська обстрілюють Запорізьку атомну станцію. Світ поки що не чує…
Битва за цифру загиблих як головна битва інформаційної війни
Зеленський повідомив про 9 тисяч втрат в армії Росії за 1 тиждень «спецоперації». Міноборони РФ заявило, що за час воєнних дій 498 солдатів загинуло, 1597 поранено. Тобто кількість втрат за російською версією – 2095.
Серед убитих в Україні — заступник командувача 41 загальновійськової армії Центрального військового округу Росії, генерал-майор Андрій Суховецький.
За десять років війни в Афганістані було вбито 15 тисяч радянських військовослужбовців, безповоротні втрати становили 26 тисяч людей. Серед убитих – 4 радянські генерали. Внаслідок того, що Путін назвав «спецоперацією», втрати за тиждень, навіть за версією відомства Шойгу склали стільки ж, скільки радянська армія втрачала в Афганістані за рік.
З огляду на це дуже дивно звучать слова Путіна:
«Військова операція йде за планом, за графіком»
Чи можна, зіставляючи ці слова Путіна із втратами російської армії за тиждень, припустити, що план-графік Путіна передбачає практично повне самознищення російської армії протягом місяця?
Особистісне протистояння Зеленський vs Путін
Є війни, далеко не всі, але деякі, символом яких стає особистісне протистояння головнокомандувачів. Толстой у «Війні та мирі» саме так описував війну 1812 року – як протистояння Наполеона та Кутузова. Ця війна стала протистоянням двох чоловіків, які не мають нічого спільного. Артист, комік Зеленський, який прийшов до влади на хвилі миролюбства і гебешник Путін, який прийшов до влади на крові другої чеченської війни. Це повні стовідсоткові антиподи. Втомлений і неголений Зеленський у футболці кольору хакі поводиться як нормальна людина, перебуває серед юрби своїх соратників, говорить людською мовою, звертаючись до українців, росіян, білорусів, до всього світу із закликом зупинити агресора та врятувати життя співвітчизників. До Путіна звертається без ненависті, з певним, щоправда, іронічним подивом:
«Сядь зі мною, тільки не на 30 метрів, як із Макроном, Шольцем і так далі. Я ж сусід, мене не треба на 30 метрів тримати. Я не кусаюся. Я нормальний чоловік».
Путін на його тлі виглядає монстром, що відгородився від усіх своїм столом, який своєю безглуздою довжиною символізує відірваність влади від народу («уряд, рідненький, на іншій планеті живе (с)». Монстром, що промовляє монологи ненависті до всього живого, монологи, зміст яких не має ані найменшого стосунку ні чого, що відбувається на цій планеті.
Це особистісне протистояння із сухим рахунком виграє Зеленський, і це має не лише морально-політичне, а й військове значення.
Чому правда про війну гарантує Україні перемогу над Росією.
Україна переможе у цій війні. Ми це знаємо і віримо в це. Питання в деталях, у відповіді на питання, як, яким чином країна набагато слабкіша у військовому плані зможе розгромити агресора, набагато сильнішого, при тому, що на чолі агресора стоїть маніяк, готовий іти до кінця.
Вирішальним фактором повного військово-політичного розгрому армії агресора може стати активніша участь країн НАТО на боці України. Наразі їхня участь обмежується лояльністю щодо добровольців. Влада Чехії звільнить від кримінальної відповідальності громадян за участь у бойових діях на боці України. Німеччина «принципово не перешкоджатиме» тим, хто захоче вирушити в Україну для участі у бойових діях. Загалом, за даними українських джерел, на боці України вже воюють 16 тисяч іноземних добровольців. Але це не здатне вирішити результат війни.
Зараз Байден, Шольц, Макрон і Джонсон постійно повторюють, що військова участь їхніх країн у цьому конфлікті неможлива. Але особливість демократичних країн у тому й полягає, що позиція їхніх лідерів є величиною змінною. Вона залежить від громадської думки, яка цілком може змінити рішення влади. Один із яскравих прикладів – в’єтнамська війна, яка була припинена під тиском громадської думки. Не бачу причин, через які громадська думка не зможе змусити політиків Заходу активніше включитися в цей конфлікт таким чином, щоб він став неможливим для Путіна. Наприклад, встановити над Україною безпольотну зону. Зеленський уже поставив питання світовим лідерам: «скільки вам потрібно ще жертв, голів, рук та ніг, щоб ви прийшли на допомогу Україні?». Гадаю, що якщо ЗМІ та громадяни країн НАТО голосно поставлять це питання своїм політикам, війну буде зупинено дуже швидко. Набагато швидше, ніж економіка путінської Росії впаде під гнітом санкцій.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
