Джерело: блог Ігоря Яковенка
Путін планував обнулити свої президентські терміни, і у нього це вийшло. Але попутно він обнулив державу під назвою «Російська Федерація».
Такої держави більше немає. Є оболонка, всередині якої згусток брехні, насильства, наростання бідності, лютої злоби і агресії до всього прогресивного всередині цієї території і поза її межами.
Результати, які оголосила глава ЦВК Памфілова – 78% – за поправки, 21% проти – не мають ні найменшого стосунку до реальних результатів голосування, і ще меншим чином відображають настрої в суспільстві.
За даними незалежних екзит-полів, у Пітері значна більшість тих, хто виходив із виборчих дільниць заявляли, що проголосували проти поправок, а ЦВК оголошує, що в цьому місті 78% проголосували «за». Екзит-поли свідчать, що більшість москвичів проти, ЦВК малює 65% – «за».
З точки зору наслідків усієї цієї ганебної спецоперації набагато важливішим є навіть не намальований результат, а процес. Те, що Путін робитиме все, щоб правити довічно, було очевидно давно, як мінімум із 2014 року, після окупації Криму і Донбасу.
Останні регіональні вибори в 2019 році і пов’язані з ними протести в Москві переконливо показали, що влада і особисто Путін настільки токсичні, що навіть на «кривих» і значною мірою фейкових виборах у них все менше шансів.
Саме тому була придумана ця небачена і нечувана процедура голосування протягом тижня на пеньках, у багажниках автомобілів, на лавочках і в автобусах. З оголошеннями проміжних підсумків, відкритим адміністративним тиском і прямим підкупом виборців.
Начальству ця процедура запала в душу настільки, що спікер Ради Федерації вже заявила про те, що бажано проводити таким чином усі вибори. Країні цілком переконливо показали її завтрашній, точніше вже сьогоднішній день. Виборів в Росії більше не буде, тому свою легітимність Путін черпатиме не з підтримки громадян, а з телевізора, страху корумпованих чиновників, відданості силовиків, яким буде призначений новий, стрімко зростаючий рівень насильства, а також із того нового геополітичного розкладу, який Путін вже почав створювати відразу після голосування.
Президент РФ провів тристоронню відеоконференцію з главою Ірану Роухані і президентом Туреччини Ердоганом, після якої згадане тріо зробило спільну заяву із засудженням Ізраїлю за порушення суверенітету Сирії, а також США і Євросоюзу за продовження санкцій проти режиму Асада.
Союз з авторитарним режимом Ердогана і теократичним Іраном виглядає вельми органічно для обнуленої Росії з її довічним диктатором, богом у Конституції та іншими «скрєпами» і «духовністю». Тим більше, що альтернативи подібним союзникам у Путіна, схоже, вже немає.
Росії не виявилося серед 14 країн, для громадян яких Євросоюз з 1.07.2020 відкрив свої кордони. Формально, вибір країн був зроблений на основі аналізу епідеміологічної ситуації. Хоча цьому дещо суперечить заява ЄС щодо громадян Китаю, яким буде дозволено в’їзд до Євросоюзу, якщо Китай, в свою чергу, відкриє свої кордони для громадян Євросоюзу. З огляду на те, що в Китаї йде друга хвиля Covid-19, а в Росії за офіційними даними пандемія «вийшла на плато», можна припустити, що причиною закритих для громадян Росії кордонів Євросоюзу є не стільки вірус, скільки цілком екзотична зовнішня і внутрішня політика Росії.
Якийсь аналог залізної завіси опускають перед Росією окремі країни. Національна рада з електронних ЗМІ (НСЕСМІ) Латвії вирішила заборонити на території країни трансляцію семи каналів Russia Today, і закликала інші країни ЄС вчинити аналогічно. У підвищеній токсичності російських інформаційних військ, співробітники яких прикриваються посвідченнями журналістів, мали можливість переконатися практично всі країни світу. Результати їх шкідливого впливу повною мірою відчула на собі зокрема й Україна, яка втратила завдяки зомбуванню російськомовного населення частини своєї території і заплатила життями 15 тисяч своїх громадян за терпимість до виробників ненависті з сусідньої країни.
У перший день після обнулення у мешканців російського телевізора трапився напад нестримного захвату. «Тріумф! Перемога !! Захід в паніці !!!» – заволав Соловйов, відкриваючи свій «Вечер» 01.07.2020. – «Вони нам заздрять! Ви подивіться, що у них відбувається! Такий рівень довіри не снився ні Трампу, ні Меркель, ні Макрону!» – заливався Соловйов. Ну і, природно, слідом за нападами захоплення пішли напади ненависті. Виявляється, пояснив Соловйов, із 1993 року ми всі страждали від жахів Конституції, яку нам написали американці. Я з деяким подивом дізнався, що люди, з якими був непогано знайомий, а саме Сергій Михайлович Шахрай, Віктор Леонідович Шейніс, Сергій Сергійович Алексєєв та інші автори Конституції 1993 року, були, виявляється американцями. Зате тепер, і тут на обличчі Соловйова розлилося полегшення, ми станемо жити за нашою, російською і абсолютно суверенною Конституцією. Соловйов і його гості ще довго на радощах лаяли США, а потім переключилися на Україну.
Варто зазначити, що лаяти Україну з новою Конституцією стало набагато зручніше, ніж з тією, старою, яка була нам нав’язана американцями. До криків Соловйова і його посіпак додалося децибелів, а сама лайка стала ще більш базарною, хоча деколи грішила певною монотонністю. Спочатку Соловйов напав на прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля за його інтерв’ю BBC, в якому глава українського уряду повідомив про своє ставлення до Степана Бандери:
«Моє ставлення до Бандери просте: історична постать, яка зіграла свою роль у становленні української незалежної держави», – пояснив Денис Шмигаль.
Соловйов процитував Шмигаля, після чого набрав в легені повітря і закричав: «Негідник! Покидьок !! Мерзотник!!!». Потім якимось незбагненним способом переключився на екс-президента України Петра Порошенка і почав волати про нього: «Покидьок! Злодій !! Нікчемність!!!».
За цими криками було складно розібрати суть конкретних претензій телеведучого до українських політиків. Через деякий час з’ясувалося, в чому Порошенко завинив перед Соловйовим. Виявляється, вся справа в тому, що нинішній президент Володимир Зеленський під час своєї виборчої кампанії обіцяв посадити Петра Порошенка, але так до цього часу і не посадив, за що Соловйов його весь час обзиває нікчемою та імпотентом. А суть головних претензій мешканців російського телевізора до Петра Порошенка полягає в тому, що той не хоче сідати в тюрму і організовує кампанію на свою підтримку.
Для Путіна і його інформаційної обслуги рівною мірою є неприйнятним на посаді президента України і Зеленський, і Порошенко. Втім, як і будь-хто, хто буде обраний на цей пост. Путіну для утримання влади необхідна війна. У крайньому разі інформаційна. Але краще б справжня, з трупами і дорогою ціною. І після свого обнулення він обирає країну, в якій ця велика кров повинна пролитися. Україна в цьому виборі знаходиться поки на першому місці …
Джерело: блог Ігоря Яковенка
