Джерело: блог Ігоря Яковенка
Росія вперше не їде на Мюнхенську безпекову конференцію. Колишній очільник Роскомганьби (Роскомнагляду) Жаров і донька Путіна провалили проєкт «російського TikTok» та «російського YouTube». Як «мова ворожнечі» в російських медіа перетворилася на мукання.
Цього дня 15 років тому, 10 лютого 2007 року, Володимир Путін вперше відвідав мюнхенську конференцію з безпеки, де виголосив свою Мюнхенську промову, яка вважається відновленням Холодної війни.
Сьогодні Росія вперше за 20 років не буде представлена на Мюнхенській конференції з безпеки
«Офіційні російські особи в запланованому на 18-20 лютого поточного року засіданні Мюнхенської конференції з питань політики безпеки з різних причин участі не братимуть», – оголосила офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова.
За її словами, останніми роками цей захід все більше трансформується у «трансатлантичний форум», втрачаючи «інклюзивність та об’єктивність». Захарова, як і Фіма Собак – дівчина культурна і, окрім багатого слова «гомосексуалізм», вживає ще багатше слово «інклюзивність». Але, схоже, не розуміє його значення. Бо дивно скаржитися на відсутність інклюзивності та водночас самим відмовлятися від участі. Здавалося б, приїжджайте, беріть участь, долучайтеся – ось і буде інклюзивність.
Реальних причин дві: росіян, щеплених не визнаним Євросоюзом Супутником V, у Мюнхені змусять тиждень сидіти на карантині, ну і на додачу – роздратування російської сторони різкими висловлюваннями організаторів заходу. Тобто Росія образилася. Це останніми роками її звичний стан. Маленьку бідолашну Росію увесь час всі кривдять. То НАТО знову розшириться, то Ердоган черговий кривий ножик у спину встромить. Англосакси, то вони взагалі від початку були придумані тільки для того, щоб Росію ображати. Тому Путін прокидається з уже заздалегідь скривдженим виразом обличчя, готовий від самісінького ранку обурюватися, що його знову «надули» та «кинули».
Відмова від участі в головному міжнародному діалозі з питань безпеки виглядає дещо дивно на тлі того грандіозного скандалу із погрозами ядерного апокаліпсису, який Росія влаштувала на планеті, вимагаючи якраз гарантій безпеки. Кремль ображається, що його не чують, і водночас цурається тієї головної трибуни, де можна викласти свою позицію так, щоб усі почули. Як це було 15 років тому під час Мюнхенської промови Путіна.
Замість керівників країни проблеми безпекової політики на планеті поїдуть обговорювати голова правління Ощадбанку Герман Греф, президент Всеросійського союзу страховиків Ігор Юргенс і президент Інституту світової економіки та міжнародних відносин РАН Олександр Динкін. Саме ці троє, на думку Кремля, мають представляти Росію в діалозі з очільниками держав, міністрами закордонних справ та оборони. А потім Кремль ображатиметься, що його не чують і не розуміють. Ситуацію можна прокоментувати словами Івана Васильовича зі старого радянського фільму: «То як же тебе зрозуміти, якщо ти нічого не кажеш?».
Як колишній очільник Роскомганьби Жаров і донька Путіна провалили проєкт «російського TikTok» та «російського YouTube».
Якщо від англосаксів та інших іноземних державних кривдників можна відвернутися і сховатись, можна їх приймати по одному, відгородившись шестиметровим столом, то від образ, яких завдають міжнародні IT-компанії, не рятує жоден бункер.
Головна образа – всі ці гугли, ютуби і твіттери зовсім не розуміють одвічної російської духовної традиційної цінності, якою споконвіку була цензура.
Росія – абсолютний лідер за кількістю вимог щодо видалення контенту, спрямованих у Google. За даними корпорації, російська влада надіслала понад 60% усіх запитів у світі. Тобто, у півтора рази більше, ніж усі інші країни разом узяті. І, що найприкріше, далеко не всі ці запити задовольняються.
Тому від цієї великої образи було вирішено створити свій національний «російський YouTube», а також «російський TikTok». Таку важливу справу було доручено найближчим і найдовіренішим людям – компанії «Газпром-медіа», а особисто цією архіважливою справою займається новий гендиректор «Газпром-медіа» Олександр Жаров, колишній очільник того самого Роскомнагляду, а також донька Путіна Катерина Тихонова.
Олександр Жаров – найлютіший цензор в історії Росії. За кількістю замордованих ЗМІ, сайтів та інших медіаресурсів йому немає рівних. Жоден цензор Російської імперії, Радянського Союзу, ба навіть пострадянської Росії, включно з Олександром Івановичем Красовським та Андрієм Олександровичем Ждановим, не завдав ЗМІ та журналістиці своєї країни шкоди, співставної з тією, що її завдав Жаров. Тому те, що Путін доручив саме Жарову керувати створенням російського аналога YouTube, доводить дивовижну здатність президента Росії розставляти кадри саме так, щоб провалити будь-яку справу.
І справу справді було провалено з тріском. Створений під керівництвом Жарова продукт виявився зовсім непридатним для того, щоб на ньому розміщувати і дивитися відео. На Rutube користувачі не бачать лічильник переглядів відео та не можуть залишати коментарі. Крім того, продукт Жарова, природно, від самого народження опинився під найжорстокішою цензурою, і всі спроби за допомогою різноманітних калачів заманити туди блогерів зазнали фіаско. Сьогодні вже ніхто в російському керівництві не вірить у те, що із цих продуктів, випущених Жаровим, вийде щось путнє. Єдиний успіх цього підприємства – це стрімке перетворення самого Жарова на доларового мультимільйонера.
Причина провалу очевидна – повна неспроможність за умов несвободи і національної монополії створити нормальний продукт, головним і єдиним ресурсом якого є творчість. Плюс – люта корупція.
Стан вічної скривдженості призводить до руйнації комунікації, що, своєю чергою, веде до стрімкої деградації мови.
Як «мова ворожнечі» в російських медіа перетворилася на мукання.
Ключовим моментом програми «60 минут» від 9.02.2022 стало включення із Києва депутата Верховної Ради Іллі Киви. Цього депутата дуже полюбляють у російському телевізорі. І коли треба щось прокоментувати, із 450 депутатів Верховної Ради обирають саме його, Іллю Киву. Його обирають навіть не за прокремлівську позицію – там таких ціла фракція, той самий Рабинович, наприклад. Російському телевізору потрібен стиль Киви, його запах, що прошибає крізь екран телевізора. Ось зразок цього стилю, який Кива продемонстрував учора:
«Поклали на тебе “з прибором”, а ти на країну кладеш».
У МЗС РФ невпинно кашляє Лавров. Путін із Кремля спілкується з планетою мовою матюкливих некрофільських частівок. Це вже не мова ворожнечі, якою лякали в «шалені дев’яності», і навіть не та клоачна мова, яку описав професор Гасан Гусейнов. Це – мукання. Невербальний обмін біологічними імпульсами, мета яких – задоволення фізіологічних потреб, що перебувають на нижніх ярусах піраміди Маслоу. Ображено мукає Кремль. Мукає телевізор. Народ, як завжди, німоцтвує…
Джерело: блог Ігоря Яковенка
