Джерело: блог Ігоря Яковенка
Росія у скарзі до ЄСПЛ звинуватила Україну в загибелі малайзійського Боїнга, у тиску на ЗМІ, утисках росіян і загибелі мирних громадян. У той самий день Росія, всупереч забороні ЄСПЛ, видала Лукашенку бійця MMA Олексія Кудіна
Росія подала першу в своїй історії міждержавну скаргу до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), у якій звинувачує Україну в порушенні Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основних свобод. «Нарешті!» – захоплено вигукнув телевізор. “Давно на часі!” – відгукнулася патріотична громадськість.
На що скаржиться Росія?
Росія звинувачує Україну в катастрофі Боїнга компанії Malaysia Airlines, що виконував рейс MH17, дискримінації російськомовних, а також російських компаній і підприємців, переслідуванні інакодумців, тиску на ЗМІ, заохоченні націоналістів, позбавленні жителів південного сходу України можливості брати участь у виборах, нападах на дипломатичні представництва, загибелі мирного населення, масових викраденнях і тортурах мешканців Донбасу, а також «помсті» Криму шляхом перекриття прісної води.
Навіщо?
З цього року подачею скарг в ЄСПЛ від Росії займається не Мін’юст, як раніше, а Генпрокуратура. І ось саме цей орган подав скаргу на Україну. І пояснив, навіщо він це зробив. За заявою Генпрокуратури:
«Російська Федерація виступає за ідеали демократії, дотримання прав і свобод людини». Кінець цитати.
Прокуратура – орган примітний. Держава часто пред’являє цей свій орган громадянам, тому громадяни знають його як облупленого. У тому числі і те, як саме путінська Росія в цілому і ось цей її орган зокрема виступає за ідеали демократії, прав і свобод людини. Наприклад, у справі «Трьох китів», коли прокуратура кришувала кримінальний бізнес, а всякий, хто намагався йому завадити, гинув за дивних обставин, як це сталося з Юрієм Щекочихіним. Можна ще генпрокурора Чайку згадати і його сімейство, які побраталися із бандою Цапків. Загалом, весела заява від Генпрокуратури.
Обставини справи
Найбільш вражаюча частина скарги – звинувачення України в загибелі малайзійського Боїнга. Це на тлі того, що рік тому уряд Нідерландів звернувся в ЄСПЛ із позовом до Росії у зв’язку з її роллю в катастрофі малайзійського лайнера. На думку уряду Нідерландів, рейс МН17 був збитий ЗРК «Бук», що належав Росії, і уряд Росії несе відповідальність за смерті пасажирів та членів екіпажу.
9 березня 2020 року в Амстердамі почався суд у справі про катастрофу рейсу MH17. Троє обвинувачених – громадяни РФ: Ігор Гіркін (Стрєлков), полковник запасу ФСБ, Сергій Дубинський, старший офіцер ГРУ армії Росії у відставці. Олег Пулатов, підполковник запасу ВДВ армії Росії. Один – громадянин України, російський найманець Леонід Харченко, командир розвідпідрозділу ГРУ ДНР. Провина Росії в загибелі пасажирів малайзійського Боїнга повністю доведена і щодо цього питання у світі є консенсус.
Росія звинувачує Україну в тому, що вона не закрила своє небо, коли Росія на неї напала, притягла на її територію своїх бандитів, свої Буки і стала знищувати все, що рухається по землі і по небу. Андрій Романович Чикатило не зметикував, йому слід було подати позов до своїх жертв, напевно хтось із них ходив у короткій спідниці через лісосмугу, порушуючи тим самим суспільну мораль і провокуючи вразливих громадян на зґвалтування.
Усі інші частини скарги теж такого штибу, в стилістиці Шарикова – «це Зінька взяла». Усе перераховане в російській скарзі – прямі наслідки російської агресії. Звинувачувати в цьому Україну – демонстративна, публічна безсоромність.
Є в цій скарзі і взагалі загадкові фрагменти, наприклад, щодо загибелі російських громадян.
«У період із червня 2014 і донині загинула значна кількість російських громадян – місцевих жителів і співробітників КПП (співробітників митниці та прикордонників), а також було знищено і пошкоджено майно на території Росії», – йдеться в прес-релізі Генпрокуратури. Тим часом публічно про трагічні випадки з російськими прикордонниками і митниками ніколи не повідомлялося, якщо не брати до уваги перестрілки на кордоні України з Кримом п’ятирічної давнини. А випадок загибелі мирного росіянина внаслідок боїв в Донбасі широко відомий тільки один: це житель околиці Донецька – міста в Ростовській області, яке оточене українською територією з трьох сторін. Снаряд, випущений однією зі сторін конфлікту, потрапив прямо йому у двір, і чоловіка вбило осколками. Звідки взялася «значна кількість російських громадян», незрозуміло. Хіба що до числа «мирних російських громадян», які загинули в Україні, прокуратура внесла таких як Моторола…
Справжні причини
Що стало реальними причинами, з яких Росія вирішила перейти в наступ на міжнародно-правовому фронті? Очевидно, що справи на цьому фронті для Росії складаються катастрофічно. Немає жодних сумнівів, що провина Росії в загибелі майже 300 невинних людей в малайзійському Боїнгу доведена, всім світом визнана і Росії доведеться нести відповідальність.
У січні цього року Велика палата ЄСПЛ визнала частково прийнятною скаргу про систематичні порушення прав людини в Криму, подану Україною проти Росії.
Україна подала до ЄСПЛ проти Росії майже 10 скарг. Ще кілька скарг проти Росії подала Грузія. По частині цих скарг рішення ще немає, але будуть і в низці випадків ці рішення стануть звинуваченнями Росії, що в сукупності зробить імідж путінської Росії як міжнародного злочинця офіційно визнаним.
Неминучість катастрофічної поразки на міжнародно-правовому фронті змушує Росію піти шляхом Остапа Бендера – безнадійно програючи партію, жбурнути шахову дошку в гасову лампу і втекти з турніру. Тобто, поки буде тягнутися процедура, можна досхочу позбиткуватися, потролити Україну, а потім, коли в прийомі скарги буде, швидше за все, відмовлено, влаштувати грандіозний скандал зі звинуваченнями ЄСПЛ в упередженості і вийти, нарешті, з усіх цих європейських правових конструкцій, тим більше, що ухвалена на пеньках Конституція дозволяє їхнє рішення не виконувати.
Історія любить добрі жарти. Одночасно з подачею ябеди на Україну в ЄСПЛ Росія екстрадувала до Мінська бійця ММА Олексія Кудіна. Робити це Росії заборонив ЄСПЛ і Росія цю заборону демонстративно проігнорувала. В ніч із 21 на 22 липня Олексія Кудіна перевезли з СІЗО в Зеленограді до аеропорту Шереметьєво, а звідти доставили до Мінська. У Білорусі Кудін звинувачується в нападі на міліціонера під час серпневих протестів 2020 року, йому загрожує до п’яти років в’язниці.
Олексій Кудін – заслужений майстер спорту Білорусі, п’ятикратний чемпіон світу з тайського боксу, триразовий чемпіон світу з кікбоксингу і переможець відкритого чемпіонату Росії з ММА. До Росії він прибув для участі в змаганнях на запрошення російських спортивних організацій і під їхні гарантії.
У січні 2021 його заарештували за запитом білоруської сторони і помістили в СІЗО Зеленограда. До цього Кудін попросив у Росії політичного притулку. Захист Кудіна клопотав про відмову в екстрадиції спортсмена, оскільки в Білорусі його життю і здоров’ю може загрожувати небезпека. Суд звернувся до російського МЗС, і у відповідь там повідомили, що до консульства Росії в Мінську ніхто з білорусів на тортури не скаржився, а всім балачкам про тортури в лукашенківських тюрмах не варто вірити, бо їх ведуть політично ангажовані люди.
Після цього московський обласний суд ухвалив рішення про екстрадицію Олексія Кудіна.
У цей самий день Європейський суд з прав людини висунув вимогу зупинити екстрадицію, посилаючись на власне правило номер 39. Згідно з цим документом, Кудіна не можна було екстрадувати до того часу, поки ЄСПЛ не вивчить його справу і не прийме рішення: чи загрожують йому в Мінську тортури, чи ні. Росія, як і було сказано, це рішення демонстративно проігнорувала. І в той самий день звернулася у той самий проігнорований нею ЄСПЛ зі скаргою на Україну …
Коли історики майбутнього будуть з’ясовувати, куди поділася Росія, одним із численних кроків до її розпаду буде ось ця безсоромна інтрига в ЄСПЛ, організована для того, щоб влаштувати спочатку піар, потім скандал, а потім вийти остаточно з міжнародного правового поля. У сьогоднішньому світі поза цим полем може існувати така країна, як, наприклад КНДР, а Росія для такого існування занадто велика і занадто сильно інтегрована у світовий економічний простір.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
