Джерело: блог Ігоря Яковенка
Скабєєва стурбована гульфиком Трампа і нападом цикади на Байдена. Хто такі «корінні народи» і чому Путін не знайшов серед них росіян в Україні. У Путіна знову окремий глобус. Новачок для Бикова як перехід від боротьби з інакодумством до боротьби з інакосприйняттям.
У програмі «60 минут» («60 хвилин» – укр.) від 9.06.2021 ведуча Ольга Скабєєва довго показувала на екрані штани 45-го президента США Дональда Трампа і наполегливо запрошувала росіян до пошуку на цих штанях гульфика, відверто переконана, що нічого важливішого від цієї проблеми для громадян Росії немає. Втім, із гульфиком Трампа успішно конкурував інший сюжет, а саме епізод зустрічі 46-го президента США Байдена із цикадою, яку Байден змахнув зі свого комірця. Цей момент головний російський державний телеканал показав телеглядачам безліч разів, мабуть, для того, щоб росіяни міцно засвоїли: Сполученими Штатами керує дивак, який цілими днями відмахується від цикад, а більше нічого й не робить. А щоб закріпити засвоєне, Скабєєва дала слово «експерту» Коротченку, який із вкрай багатозначним виразом промовив:
«Президент США ослаб фізично і політично – його атакують цикади! А раптом роєм цикад керують Петров і Баширов?».
«Американці бояться зустрічі Байдена з Путіним!», «Байден боїться цикад, а збирається говорити з Путіним!» – ці та інші аналогічні репліки повинні були, на думку організаторів та учасників ток-шоу, зміцнити в росіянах почуття патріотизму та сповнити їх гордістю за свого президента, якого так бояться головні вороги Росії – американці.
У той самий час в інтерв’ю телеканалу «Россия 24» президент Путін продемонстрував глибоку стурбованість внутрішньою і зовнішньою політикою України й водночас дивовижне невігластво в питаннях географії, історії та юриспруденції.
Різко заперечуючи проти вступу України до НАТО, Путін сказав, що в цьому випадку «підльотний час ракет від Харкова чи Дніпропетровська до центральної частини Росії та Москви зменшиться до 7-10 хвилин», назвавши це «червоною лінією» для російської влади.
Мабуть, президент Росії послуговується якимось альтернативним глобусом, оскільки відстань, наприклад від Дніпра (Дніпропетровськ) до Москви – 830 км. А від столиць країн Балтії, які вже є членами НАТО, вона дещо менша. Наприклад, від Вільнюса до Москви 790 км, від Таллінна до Москви – 782. Чому при збільшенні відстані час підльоту зменшуватиметься, Путін не уточнив.
Перейшовши від географії і балістики до історії, антропології та юриспруденції, президент Росії назвав «абсолютно неприйнятним» і «таким, що не відповідає міжнародному праву» український законопроект про корінні народи, порівнявши його з «теорією і практикою нацистської Німеччини», яка, як сказав Путін, ділила людей на «першосортні і другосортні категорії». На його думку:
«Що стосується всіх народів, які є некорінними, то це для всіх погано, але для російського народу це має особливе значення».
Він додав, що згідно з переписом населення в СРСР «некорінними» народами України можна вважати мільйони людей, які самі вважали себе росіянами і проживали на цій території. Після чого Путін перейшов до розбору персональної справи президента Зеленського і передрік йому сумну долю:
«Як бути? Сам Зеленський єврей за національністю, я не знаю, у нього, можливо, там, кров намішана. Що робити ось із цими людьми? Їм що, зараз будуть, як у нацистській Німеччині, міряти черепи, інші частини тіла циркулем і визначати як там визначали справжнього арійця або несправжнього? Визначати справжнього українця чи несправжнього?». Кінець цитати.
Перш ніж перейти до аналізу цих висловлювань Путіна, приголомшливих глибиною і дрімучістю свого невігластва, зазначу ще один факт: Путін заявив, що бачив цей проект закону. Тобто відпадає версія, що його ввели в оману.
Отже, про що цей закон, хто такі «корінні народи» і чому до їх переліку не входять ані росіяни, ані українці. Причому, росіяни й українці не підпадають під поняття «корінних народів» ні в Росії, ні в Україні. Як, втім, і всі інші народи, які в своїх країнах складають більшість населення і не зазнавали колонізації та дискримінації.
У пояснювальній записці до законопроекту, внесеного Зеленським, необхідність його прийняття зумовлена, зокрема, анексією Росією Криму та Севастополя, історичної батьківщини кримських татар, караїмів і кримчаків.
У 1994 році Генеральна Асамблея ООН проголосила Міжнародний день корінних народів світу. Це так звані малі народи, які відрізняються від національних меншин тим, що у них немає власної державності поза межами цієї країни.
Крім того, загальним для більшої частини корінних народів є досвід перебування в умовах колонізації та пригноблення з боку держави і домінуючих в державі соціальних спільнот, досвід існування в умовах політичного, економічного, соціального і культурного безправ’я.
У Росії правовий термін «корінні народи» використовується щодо малочисельних народів Півночі, Сибіру і Далекого Сходу, таких як евенки, ханти, мансі або нанайці. Для них створена окрема правова база в Податковому, Лісовому, Водному та Земельному кодексах РФ.
Агов! Ті, хто ближче, шепніть вже Путіну, що в піднаглядній йому країні, Росії, росіяни не входять до переліку корінних народів! І це правильно, оскільки їм не потрібен той окремий статус, який необхідний малим народам.
І в Україні до переліку корінних народів не мають жодних шансів потрапити не тільки росіяни, але й українці. Оскільки серед п’яти ознак «корінних народів», зазначених в українському законі, є вимога бути етнічною меншиною, що виключає потрапляння в корінні народи українців, а також вимога не мати власного державного утворення поза межами України, що не дає можливість вважати таким народом росіян.
Путін вже не перший, не другий і не десятий раз несе повну маячню, демонструючи дрімуче невігластво, але при цьому зберігає крайнє самовдоволення і впевненість у тому, що в публічному просторі ніхто не посміє його спростовувати і сміятися над його ляпами. Торжество дурниці можливе лише в обстановці невпинного посилення гонінь не тільки на політичних опонентів, але й на будь-яке інакодумство та навіть на будь-яке інакосприйняття.
Одним із яскравих проявів цієї політики стало отруєння «Новачком» письменника і публіциста Дмитра Бикова, яке трапилося кілька років тому, але отримало доказове підтвердження у ці дні завдяки розслідуванню The Insider. Принципова відмінність отруєння бойовою отруйною речовиною письменника Бикова від аналогічних злочинів, скоєних щодо, наприклад, Навального або Кара-Мурзи молодшого, в тому, що Биков не політик. Співробітники ФСБ намагалися його отруїти, коли той летів із Москви до Уфи, щоб прочитати лекцію дітям та їхнім батькам про Карлсона, який живе на даху. Разом із ним вилетіли й безстрашні офіцери Другої служби ФСБ (покликаної боротися з найбільш небезпечними екстремістами і терористами) Володимир Паняєв (який летів під своїм ім’ям) та Валерій Сухарєв (який летів із паспортом на ім’я Микола Горохов). Ще раз спробували вбити письменника чекісти в Ростові, де Биков проводив поетичний вечір і планував прочитати дві лекції – про Гаррі Поттера та про російські політичні анекдоти, потім в Новосибірську, де Биков взяв участь у тотальному диктанті – щорічному публічному заході, спрямованому на популяризацію грамотності, під час якого тексти диктанту зачитують відомі люди.
У нас на очах відбувається трансформація путінського режиму, який мутує від зачистки опозиції до боротьби з інакомисленням, а тепер ось уже до боротьби з «інакосприйняттям», оскільки письменник Биков більшою мірою представляє не політичну або ідеологічну альтернативу режиму, а скоріше, альтернативу стилістичну та емоційну. І тут є певна неминучість двох взаємопов’язаних процесів, що взаємно підтримують і взаємно стимулюють один одного. Стрімка деградація режиму і його лідера вимагає все більш тотальної зачистки всіх сфер суспільства, що, в свою чергу, стимулює темпи деградації. Тут є лише одна добра новина: процеси такого штибу не можуть тривати довго і неминуче призводять до саморуйнування системи …
Джерело: блог Ігоря Яковенка
