Джерело: блог Ігоря Яковенка
Трамп vs Twitter, Соловйов vs YouTube, Євросоюз vs TV Russia, Грозєв vs ФСБ, Л.А.Пономарьов – це іноземне ЗМІ та інші безумства року, що ніяк не бажає минати
Стій же, злазь із коня! Стій і не ворушись! Я тебе породив, я тебе і вб’ю! – сказав Twitter, і назавжди заблокував акаунт Дональда Трампа…
Рік під номером 2020 від різдва Ісуса Христа за своїм характером дуже схожий на 45-го президента США. Такий самий безглуздий, скандальний, а головне, як Трамп не хоче йти з Білого дому, так і 2020-й категорично відмовляється йти в історію. Увесь перший тиждень 2021 року був фактично частиною грудня 2020 го.
На відміну від Андрія, який покірно прийняв смерть від полковника Тараса Бульби, Дональд Трамп з коня не сліз, а навпаки, почав ремствувати і накинувся на свого недоброзичливця із градом звинувачень. «Нас не змусиш замовкнути», – повідомив президент США і взявся до конкретних звинувачень.
«Twitter не має жодного стосунку до свободи слова. Вони займаються тільки просуванням радикальної лівої платформи, де дозволяється вільно говорити одним із найбільш злостивих людей у світі», – заявив Трамп і пригрозив, що створить власну платформу.
Особливістю 2020 року стало те, що основні медійні події остаточно перемістилися з традиційних ЗМІ на цифрові платформи. Війна Трампа з головними з них – Twitter, YouTube, Facebook – стала в минулому році, мабуть, однією з центральних подій у медійній сфері.
Навряд-чи буде перебільшенням твердження, що Трамп став президентом США завдяки Twitter і всупереч відвертій антипатії абсолютної більшості найбільш впливових ЗМІ. Він був не першим з політиків, хто використовував соціальні мережі для прямого спілкування зі своїми виборцями, але саме він перетворив Twitter на зброю індивідуального знищення опонентів та масового ураження нелояльних до нього соціальних груп і корпорацій.
Окремим фронтом Трампа була його війна з провідними ЗМІ.
«NYTimes просто засмучені, що виглядали дурнями, висвітлюючи мене».
«Журналіст? Роби свою роботу!» – це твіт-ляпас співробітнику CNN.
«Хто-небудь бачив дійсно убогий номер журналу Vanity Fair. Це провал, велика проблема, занепад. Грейдон Картер (редактор Vanity Fair – ІМ.), немає таланту, відсутній»
«Абсолютно необ’єктивний NBCNews збився зі шляху». І таке інше.
Патронів у твіттері Трампа вистачало на всіх, зокрема і на міжнародні організації. ООН – це «клуб за інтересами», а ще «ООН створює проблеми замість того, щоб їх вирішувати».
Будь-який критик Трампа миттєво отримував від нього у відповідь твіт-плювок. Варто було Меріл Стріп, яку кінокритики і кінознавці вважають однією з найвидатніших актрис сучасності, критично висловитися щодо Трампа, як той негайно оголосив, що «Меріл Стріп є однією з найбільш переоцінених актрис Голлівуду».
Роман Трампа з Twitter розбився після того, як адміністрація соціальної мережі позначила одне з повідомлень президента США посиланням на статтю, яка доводить, що Трамп збрехав. У відповідь Трамп 11.07.2019 зібрав у Білому домі «саміт соцмереж», на який не покликали представників Twitter, Facebook і YouTube, зате були щедро представлені ті, кого преса назвала «улюбленими тролями Трампа». Президент США пожалівся присутнім, що Twitter занижує число його підписників і не велить людям ретвітити його дописи, після чого повідомив про свій намір закрити цю шкідливу мережу.
Вирішальна битва між Трампом і Твіттером сталося під час виборчої кампанії, в ході якої повідомлення президента США адміністрація соцмережі неодноразово супроводжувала усілякими образливими позначками, а на фініші перегонів і поготів взялася блокувати його аккаунт, поки не заблокувала назавжди. Трамп увесь цей час строчив кулеметними чергами твітів, в кожному з яких оголошував, що вибори сфальсифіковані, що у нього вкрали перемогу, а в кінці пообіцяв не йти з Білого дому, влаштувати Байдену «пекельну битву» і закликав своїх прихильників прибути в столицю для відновлення справедливості. Прихильники на заклик Трампа відгукнулися, взяли штурмом будівлю Конгресу і вигнали звідти депутатів. Під час зіткнень загинули четверо прихильників Трампа і один поліцейський. «Ми сприяли розпалюванню смертельних подій 6 січня»,- написали співробітники Twitter колективного листа очільнику компанії Джеку Дорсі з вимогою назавжди видалити аккаунт Трампа.
Радість російського офіціозу, викликана «американським повстанням», не знала меж. Про остаточні похорони демократії і свободи слова в зв’язку з блокуванням аккаунта Трампа несамовито голосили усі, від Пушкова з Соловйовим до Симоньян із Захаровою. У битві 45-го президента США із провідними цифровими платформами російський телевізор однозначно був на боці Трампа. Тим більше, що у багатьох російських бійців інформаційного фронту з американськими соцмережами свої рахунки.
У самому кінці 2020 року Путін підписав закон, що надає Роскомнадзору право блокувати інтернет-ресурси за дискримінацію відносно російських ЗМІ. Відповідно до закону, в правовому полі з’явився статус «власника інформаційного ресурсу, причетного до порушення основоположних прав і свобод людини, прав і свобод громадян Росії». Генеральний прокурор і його заступник за погодженням з Міністерством закордонних справ зможуть присвоювати його власнику ресурсу, який допускає цензуру проти матеріалів російських ЗМІ, а Роскомнадзор почне цей ресурс блокувати. Цей дивовижний закон з’явився відразу після того як Роскомнадзор звернувся до Google із вимогою «зняти обмеження» з YouTube-каналу «Соловйов LIVE». Соловйов постійно нарікав, що з вини відеохостингу його канал перестав з’являтися в розділі «У тренді».
Ще раз. Повільно. Щоб відчути нюанси того, що відбувається. Людина, цілодобово розпинаючись в російському телевізорі про перевагу російської міці, зокрема й технологічної, і про загибель Заходу на чолі зі США, заводить свій приватний канал на американському відеохостингу, де продовжує розпалювати ненависть до Заходу, і тут таки починає скиглити, що його там гноблять, не дають вибитися в лідери. Після чого російське державне наглядове відомство вимагає від американської транснаціональної корпорації вивести канал цього громадянина в тренди, а президент Росії підписує закон, за яким американців покарають, якщо вони цього не зроблять.
Щодо питання про тренди. 2020 рік став роком, коли приватна ініціатива окремих громадян виявляється набагато сильнішою й ефективнішою від держав з усіма їхніми ресурсами. Зусиллями болгарського журналіста Христо Грозєва і декількох його колег із Bellingcat було проведено розслідування, викрито державне ОЗУ на чолі з президентом РФ Путіним, що систематично займалося отруєнням громадян у Росії та за кордоном. ФСБ, одна з найбільш лютих каральних спецслужб світу, спадкоємиця ВЧК-НКВД-ОГПУ-МГБ-КГБ, виявилася безсилою перед групою журналістів.
Російська влада, яка вийшла з телевізора, відчула себе у 2020-м незатишно в світі, де телевізор явно програє інтернету. Звідси вал божевільних і багато в чому безглуздих законів, які намагаються зачистити інтернет, як протягом 20 попередніх років зачистили простір традиційних медіа. Ідея прикріпити до живих людей ярлик «іноземного ЗМІ, що виконує функції іноземного агента» гідна пера Салтикова-Щедріна. Так само як ідея закону про наклеп в інтернеті, «логіка» якого владно вимагає ухвалення окремих законів про наклеп у ліфті, в підземному переході і на розі будинку № 2 1-го Комуністичного провулку, розташованого в робочому селищі Іллінський Раменського району Московської області.
Пандемія Covid-19, яка накрила планету, призвела до ще більшої ізоляції людей в інформаційних бульбашках, перетворила ці бульбашки на бункери, непроникні для зовнішнього впливу. У Росії цей процес проявився, серед іншого, в абсолютній несприйнятливості людей до сенсаційних розслідувань Христо Грозєва і його колег із Belingcat. За даними Левада-центру переважна більшість росіян продовжують вірити в те, що Навальний або прикидався, або з’їв щось не те, або його отруїли Меркель з Ходорковським.
У путінської Росії після відходу Трампа залишився єдиний справжній союзник. І це не армія з флотом, як у Олександра Третього. Головним подільником Путіна, що гарантує стабільність його режиму, сьогодні є коронавірус. Як тільки ця напасть спаде, в країні може виникнути шанс на зміни. Сил на те, щоб повернути Росію назад у минуле століття і навіть в минулий рік, у режиму немає. Є велика ймовірність того, що 2021-й рік стане млявим інерційним продовженням тухлого 2020 го. Зламати цю сумну інерцію можуть не партії чи якісь «таємні організації», а такі люди, як наприклад, журналіст Христо Грозєв, який для мене став людиною 2020-го року.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
