Джерело: блог Ігоря Яковенка
Після того, як президент США Байден назвав президента РФ Путіна вбивцею, а той відповів у своєму стилі дитсадківської дражнилки, до обміну думками долучилися й інші вищі посадові особи обох країн. Спочатку спікер палати представників США Ненсі Пелосі в ефірі італійського телеканалу погодилася з Байденом, сказавши про Путіна, що «він вбивця і є». Потім помічник президента США з національної безпеки Джейк Салліван заявив в інтерв’ю телеканалу MSNBC, що у відносинах Росії і США «очікуються важкі часи, тому що існує низка питань, щодо яких наші позиції глибоко різняться».
У відповідь на це виповз із тіні секретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев, якого деякі аналітики вважають реальним тіньовим правителем Росії і пригрозив, що якщо США будуть створювати «важкі дні» у відносинах із Росією, вони повинні будуть відповісти за це. «Якщо вони пророкують, отже, вони й планують. А якщо планують, то можуть і реалізувати. Але тоді й будуть нести відповідальність за ті дії, які вони можуть зробити», – лякав Патрушев.
Тут необхідно зазначити певну асиметричність цієї захоплюючої дискусії. Колективний Захід говорить конкретно: «Путін – вбивця». Путін відповідає дещо абстрактно, в стилістиці «бе-бе-бе». Генсек НАТО Йенс Столтенберг, виступаючи за підсумками саміту міністрів закордонних справ блоку, із жалем констатує те, що в НАТО існують розбіжності щодо Північного потоку-2, йому вторить держсекретар США Ентоні Блінкен, який заявив на зустрічі з очільником МЗС Німеччини Хайко Масом, що Північний потік-2 розділяє Європу:
«Цей трубопровід розділяє Європу, а також піддає Україну і Центральну Європу загрозі маніпуляції та примусу з боку Росії. Він також йде в розріз із проголошеними Європою цілями в галузі енергетичної безпеки».
Нищівна відповідь Ентоні Блінкену прилетіла 24.03.2021 зі студії «60 минут» від Ольги Скабєєвої. Вона відкрила світові таємницю обурливої русофобії 71-го Держсекретаря США, яка полягає в тому, що:
«Блінкен – українець!»
У порівнянні з цією сенсацією, автором якої стала проста російська дівчина Ольга Скабєєва, тьмяніють всі розслідування Христо Грозєва і Навального разом узяті. Важко навіть уявити, яку гору архівних документів довелося їй перерити, щоб докопатися до істини. Виявляється, у вадах Ентоні Блінкена винен його прадід, єврейський письменник Б.Меєр, який народився півтора століття тому у Переяславі. Дивно, що Скабєєва не провела етнічних паралелей між Блінкеном і Соросом, адже батьки матері держсекретаря США були угорськими євреями, як і батьки американського фінансиста і благодійника, люто ненависного Кремлю та його обслузі …
Вивівши на чисту воду Блінкена, мешканці студії «60 минут» повернулися до Байдена і взялися навперебій згадувати, як президент США спіткнувся на східцях трапа. «Демократи не зможуть подолати свою слабкість, якщо Байден буде продовжувати падати на сходах!» – тішився депутат Костянтин Затулін. А член Громадської палати РФ Олександр Малькевич повністю присвятив свій виступ аналізу стану американського президента. Пояснюючи, чому Байден зробив щеплення від Covid під телекамери, а Путін відмовився, громадський наметовик Малькевич повідомив: «Байден сидить і не розуміє, куди його везуть і чим його колють. Байден посміхається, тому що вважає, що прийшов час вівсянку поїсти і потім змінити білизну».
Орім громадського наметовика Малькевича глибокі пізнання в геронтології та геріатрії продемонстрували й інші мешканці «60 минут». Зокрема Скабєєва, розмірковуючи про канцлера ФРН Ангелу Меркель, назвала її «старим політиком». Той факт, що Меркель на два роки молодша за Путіна, не може бути невідомим Скабєєвій, але, мабуть, голова цієї дами влаштована так, що в момент мововиділення якісь ділянки її свідомості блокуються і в підсумку дама городить повну нісенітницю …
Після того як Путін отримав від президента США тавро вбивці, протистояння Росії із Заходом вийшло на інший рівень. Спробу «теоретичного» обґрунтування цього процесу дав радник міністра оборони РФ Андрій Ільницький, який в інтерв’ю журналу «Арсенал Отечества» повідомив, що «Захід на чолі зі США розв’язав проти Росії новий тип війни – ментальну, наслідки якої виявляться не відразу».
«Усе це призводить до виникнення нового типу війн. Якщо в класичних війнах метою є знищення живої сили противника, в сучасних кібервійнах – знищення інфраструктури супротивника, то метою нової війни є знищення самосвідомості, зміна ментальної – цивілізаційної – основи суспільства супротивника. Я б назвав цей тип війни ментальним», – заявив Ільницький.
Після чого Ільницький повідомив, що якщо живу силу та інфраструктуру можна відновити, то «хід еволюції свідомості повернути назад неможливо, тим більше що наслідки цієї «ментальної» війни проявляються не відразу, а тільки як мінімум через покоління, коли зробити вже щось буде просто неможливо».
І одразу ж були запропоновані першочергові заходи протидії «ментальній» війні. «Суверенізація інтернету», «підготовка кадрів з інформаційної протидії для силової та громадянської сфер», «перезавантаження молодіжної політики», «відновлення активного і широкого діалогу з консервативною більшістю – опорним електоратом чинної влади».
Як і багато хто інший із кремлівської обслуги Ільницький намагається на розгорянні великої міжнародної пожежі зварити свій персональний супчик. Справа в тому, що всім тим, що він пропонує в якості інструментів «ментальної» війни, він займався у першій половині «нульових». Тільки тоді Андрій Михайлович був топ-менеджером «Відкритої Росії» Михайла Ходорковського і курирував проекти, цілі яких були прямо протилежні тим, які він проголошує нині. Тоді він брав участь в освіті громадян Росії, у русі країни в бік європейських цінностей, демократії і відкритості. Але Андрій Ільницький, мабуть, добре вивчив Талейрана і зрозумів, що «зрада – це питання дати; вчасно зрадити – це означає передбачити». Тому, після арешту Ходорковського і розгрому «Відкритої Росії» Андрій Михайлович швиденько вступив до «Єдиної Росії», де зробив запаморочливу кар’єру.
Ідея «ментальної» війни, запропонована Ільницьким, звичайно, непогана з точки зору отримання додаткових бюджетів на обдурення підвідомчої популяції, але страждає одним істотним недоліком. Війна «ментальностей», тобто світоглядів, передбачає їх наявність з обох боків. Що таке світогляд західного світу більш-менш зрозуміло, за всієї неоднорідності цієї цивілізації. Що може цьому протиставити Кремль і його обслуга окрім міфології побєдобєсія і загроз в дусі вуличної шпани? Для понтів всередині російського телевізора цього достатньо, для повноцінної «ментальної» війни – якось не дуже …
Джерело: блог Ігоря Яковенка
