Джерело: блог Ігоря Яковенка
Шлях донизу: від публікації «Одного дня Івана Денисовича» до закриття «Меморіалу». Обман Лукашенка – обіцяв перекусити газопровід «Ямал-Європа», а надкусив нафтопровід «Дружба». Припинено сертифікацію Північного потоку-2, натомість Путін дозволив видавати сертифікати «ЛДНР». По всій Росії ганяють КПРФ, натомість в партії «Яблуко» йдуть чистки навальністів та кацистів.
Цього дня 59 років тому, 18 листопада 1962 року в журналі «Новый мир» була опублікована повість «Один день Івана Денисовича» О. Солженіцина. То була подія, яку можна розглядати як дещо екстраординарне. Корній Чуковський, один із тих письменників, яким автор розіслав рукопис повісті, так і назвав свій відгук: «Літературне диво». Хоча природа дива була скоріш політичною. Рішення про публікацію «Івана Денисовича» було ухвалено Президією ЦК КПРС, про що Хрущов оголосив Твардовському. Тобто за публікацію пронизливої розповіді про залаштунки сталінських репресій проголосували люди, які самі були безпосередніми організаторами цих репресій, у яких, зокрема й у Хрущова, руки були по плечі в крові. Солженіцин пізніше про це згадує:
«Вихід друком моєї повісті в Радянському Союзі, у 62-му році, подібний до явища проти фізичних законів».
Потім радянська влада схаменулась і в 70-х роках усі видання «Івана Денисовича» були вилучені з публічних бібліотек і книготоргівлі та знищені. І ось нині, через 59 років, путінський режим вирішив знищити Меморіал, головне сховище історичної пам’яті. І попри протести не лише опозиційної, а й частини лоялістської громадськості, ліквідація «Меморіалу», найімовірніше, відбудеться.
Фашизм – це завжди гра на пониження. На пониження моралі, пониження якості життя, а головне – пониження вмісту людяності у суспільстві. Сьогодні гра на пониження стала основним змістом політики Путіна та Лукашенка.
Перевага Лукашенка перед Заходом у тому, що він не обмежений жодними нормами та правилами. Кому могло спасти на думку, що літак, який летить з Афін до Вільнюса, можна примусово посадити в Мінську через те, що на борту знаходився редактор опозиційного медіа. А Лукашенко взяв та й посадив. Тепер усі знають, що над Білоруссю краще не літати, поки в Мінську ось цей упир. Шпана у вуличній бійці лякає ударом розчепіреними пальцями в очі і нишком б’є в пах. Лукашенко пригрозив Європі перекрити газопровід «Ямал-Європа», а сам обмежив прокачування нафти у нафтопроводі «Дружба» в напрямку Польщі. Трубі терміново знадобився «позаплановий ремонт», а те, що раптове нездужання труби трапилося в момент рукотворної кризи, влаштованої Лукашенком, у той момент, коли Лукашенку було важливо продемонструвати Заходу свої можливості влаштувати йому велику капость, то все, звісно, збіг.
Захід усвідомлює загрозу зі Сходу і намагається захиститися. Німеччина призупинила сертифікацію «Північного потоку – 2». Німецький регулятор вимагає створення фірми-оператора газопроводу СП-2 відповідно до законодавства ФРН. Тобто сьогодні Газпром жене свій газ до Європи через свою компанію, зареєстровану в Швейцарії. Німці вимагають, щоб на тій ділянці труби, яка проходить німецькою територією, оператор був зареєстрований у ФРН. З урахуванням часу на реєстрацію, перевірку регулятором документів та компетенції співробітників, запуск Північного потоку-2 відбудеться в ліпшому разі у травні 2022 року. Крім того, до процесу сертифікації «Північного потоку 2» буде допущено Україну та Польщу, які, хоч і не мають права вето, але, беручи участь в обговоренні, цілком можуть завдати шкоди путінській енергетичній зброї…
Режим пожирає державу
Серед критиків путінського режиму модно носити чорно-білі окуляри та сприймати все, що стосується держави, вкрай негативно. Вважаю цей погляд помилковим. Є режим і є держава. Між ними складні та суперечливі відносини. Держава – те, що створює умови для відтворення життя людей. Режим спрямований на придушення волі людей на користь узурпаторів, які захопили владу в державі. Режим – це ФСБ, ФСТ, ФСВП, Росгвардія, всі державні ЗМІ.
Путін підписав указ про підтримку ДНР і ЛНР. Тепер товари та послуги з терористичних анклавів допустять до держзакупівель, а головне — в Росії визнають сертифікати товарів, видані донецькими терористами. Більшість коментаторів вбачають у цьому указі черговий крок до анексії ще двох українських територій путінською Росією. І це правда. Але крок цей, скажімо чесно, не такий широкий, щоб перебільшувати його значення. Найважливіше інше. Це черговий крок до руйнування права та економіки Росії, черговий акт пожирання режимом держави.
Путін готується зустріти 2024 рік транзиту влади від себе до себе в ролі «збирача земель російських» і заради цього, швидше за все, вже формально втягне «ДНР» і «ЛНР» до складу Росії. Але при цьому попутно знищує російську митницю, створюючи велику дірку, через яку в країну можна втягти будь-яку погань під виглядом товарів, «сертифікованих» ДНР або ЛНР. Гра на пониження в Росії частки держави і витіснення її здорових клітин – злоякісними клітинами режиму – триває.
Подальша деградація політичної системи.
Депутату Держдуми від КПРФ Валерієві Рашкіну загрожує до п’яти років позбавлення волі. Це випливає з подання генпрокурора про позбавлення парламентаря недоторканності, направленого до Держдуми. Рашкін, швидше за все, винен у незаконному полюванні, але причина такої пильної уваги генпрокуратури до банального браконьєрства не в цьому, а в його опозиційній діяльності.
Депутат законодавчих зборів Примор’я від КПРФ Артем Самсонов звинувачений у педофілії і йому загрожує 20 років ув’язнення. Видання SOTA опублікувало фотографію скарги, в якій мешканка Владивостока, котра звинуватила депутата від КПРФ, стверджує, що депутат Самсонов закликав до підтримки політика Олексія Навального. І це головна частина звинувачення, а педофілія – так, прикриття.
Загалом зараз по країні понад 100 актів переслідування активістів КПРФ. Карають не всю партію, яка довгі роки була надійною «лівою ногою» влади, а ту її невелику частину, яка вирішила чомусь, що може бути в реальній опозиції до влади та представляти інтереси громадян.
Паралельно зачищаються рештки структур Навального. У Башкирії відмовилися випускати із СІЗО вагітну соратницю Олексія Навального Лілію Чанишеву. Її звинувачують в екстремізмі, їй загрожує реальний тюремний термін.
У партії Григорія Явлінського продовжуються передз’їздівські чистки. Планується виключити не лише внутрішніх ворогів – кацистів та навальністів, а й будь-яких симпатиків того ж «розумного голосування» чи об’єднання, широкої коаліції незгодних.
Від критики влади «Яблуко» все більше переходить до критики Навального, критики Євросоюзу (за те, що не пускає до себе мігрантів, які жбурляють у польських прикордонників каміння), а останнім часом — до критики Меморіалу за те, що його представники підтримали «розумне голосування», привели до влади комуністів, а ті, виявляється, ініціювали ліквідацію Меморіалу (!). Лідери «Яблука» ізолювали себе в невеличкому інформаційному міхурі і вже, схоже, не розуміють всієї непристойності того, що вони коять. А зміст цих дій у тому, щоб перетворити на політичних позбавленців від 20 до 40 відсотків росіян, які поділяють цінності свободи та демократії. «Яблуко» своїми послідовними діями перетворює ці 20-40 відсотків на один відсоток, оскільки решта носіїв демократичних цінностей не може подолати огиду і не голосує за «Яблуко», вважаючи за краще ігнорувати вибори або голосувати хоч за чорта в ступі на знак протесту…
Дистанція, пройдена за останні майже 60 років – від публікації «Одного дня Івана Денисовича» в СРСР у 1962 році до рішення знищити Меморіал у 2021 – це шлях, в якому періоди руху вгору змінювалися спадами. Останні два десятиліття Росія впевнено спускається донизу, оскільки фашистські режими вміють грати лише на пониження…
Джерело: блог Ігоря Яковенка
