Джерело: блог Ігоря Яковенка
Хто й що святкує 4 листопада. Історія від Ж: Росія перемогла у Кримській війні, а в Пруссії живуть російські племена. Одкровення депутата Метліної. То власне проти кого єдність?
Сьогодні, 4 листопада, у Росії державне свято, День народної єдності. На момент підготовки цього матеріалу на сайті головного державного інформагентства РІА Новости немає жодної згадки про цю подію. Найбільше про Україну – як там усе жахливо. Про США – їм, як відомо, скоро гаплик. Путін знову із задоволенням розповідає про свої улюблені іграшки — «Циркон» з «Пересвєтом» та «Кинджал» з «Авангардом». Про те, що сьогодні свято – жодного слова.
Те, що цього дня 409 років тому, 4 листопада 1612 року не сталося нічого видатного, відомо вже всім, хто поцікавився. Гарнізон Речі Посполитої підписав капітуляцію за два дні до того, а здався напередодні. Росіяни і раніше сприймали 4 листопада не як свято, а як вихідний, а цього року локдаун зжер всі вихідні, тож привід для радощів остаточно обнулився.
Можливо, десь у Росії є родина, в якій цього дня кришать салат, печуть святковий пиріг і, підіймаючи келихи, промовляють тости: «Ну, за Кузьму нашого, за Мініна!». Ні, перший тост, напевне, за Пожарського… Чи одразу за Путіна? Можливо, така родина є, можливо, таких навіть декілька, але явно небагато.
Про країни багато що можуть розповісти свята. Зрозуміло, що американці святкують 4 липня. Декларація незалежності. З їхнім днем Подяки теж все зрозуміло.
Зрозуміло, що святкують українці 24 серпня. Цього дня було проголошено утворення держави Україна у її сучасному вигляді. Є що святкувати.
Радянське святкування жовтневого перевороту було органічним для СРСР як і святкування 20 квітня, дня народження Гітлера чи дня пивного путчу для третього райху. Будь-яке свято містить у собі елементи міфу. Що саме по собі непогано і не добре. Міф виконує важливу функцію: поділяє світ на сакральну та профанну частини. Питання в тому, який міф як поділяє. Чи збігається сакральна частина міфу з добром та істиною, а профанна – зі злом та брехнею. Російські свята ґрунтуються на міфах-перевертнях, в яких до сакральної частини потрапляє зло та брехня, а до профанної – добро і правда. Навіть 9 травня, яке зусиллями Путіна та його холуїв перетворилося на день «можемо повторити», на день, коли «на Берлін за німкенями», на день побєдобісся. Держава, в духовній основі якої закладені міфи-перевертні, приречена, а в путінській Росії брехня та ненависть є фундаментом державності. Це стає очевидним, якщо подивитися державне телебачення Росії.
У програмі «60 минут» від 3.11.2021 лідер ЛДПР Ж. прочитав короткий курс історії та сучасної політики. З цього курсу телеглядачі каналу «Россия 1» дізналися:
1. Що у Кримській війні 1853-56 років перемогла Росія. Шкода, що Ж. про це не повідомив своєчасно Олександра Другого, який, не знаючи, що Росія перемогла, прийняв ультиматум Австрії і підписав мирний договір (фактично капітуляцію), за яким Росія позбавлялася Чорноморського флоту, частини своїх територій та виняткового заступництва над християнськими підданими Османської імперії.
2. Що у Пруссії здавна жили російські племена, але їх онімечили шляхом додавання літери «п». Тут лідер ЛДПР проявив себе послідовником самобутньої школи історико-лінгвістичного аналізу, фундатором якої по праву вважається сатирик Михайло Задорнов. Саме він зробив глибокі висновки про те, що етруски — це росіяни, а Захід (Запад – рос.) походить від терміну «западло», і, отже, заслуговує на відповідне ставлення.
3. Виринувши з глибин історії на поверхню актуальної політики, Ж. вніс радикальні корективи в ідею багатополюсного світу, взявши участь у заочній дискусії з американським генералом, котрий заявив, що існує три полюси – США, Росія та Китай. Ж. спростував сентенцію представника американської воєнщини, вигукнувши: «Навіщо нам три! Із цих трьох Москва має бути вищою! Ми в центрі Землі, а вони повинні слідувати нашим курсом!». Здійснивши, таким чином, прорив у математиці («багато» — значить «один»), географії (Росія знаходиться не на поверхні Землі, а в її центрі), Ж. взявся до своєї звичної справи: до розподілу України.
4. Тут Ж. нічим не здивував: відрізав нашвидкуруч Закарпаття – Будапешту, Львів – полякам, решта, ясна річ – Росії, і тим самим закрив тему України, остаточно вирішивши українське питання.
Оскільки подібна мішанина навалюється на голови росіян практично цілодобово сім днів на тиждень, практично по всіх федеральних каналах, доводиться дивуватися з того, що громадяни Росії поки що не втратили решток здорового глузду, які дають можливість орієнтуватися в побутових питаннях, таких як приготування їжі, прибирання та здатність до членороздільного мовлення…
У справі приведення піднаглядної популяції до стану єдності неоціненну роль грають депутати всіх рівнів. Ось тільки два приклади їхньої невпинної праці зі згуртування населення.
Депутат Мосміськдуми Метліна у відповідь на пропозицію колеги підвищити пенсії, гнівно напосілася на цих старих жебраків, які останнім часом геть знахабніли:
«Давайте вимагати від тих людей, які мають дітей, щоб ці діти виявляли якусь турботу про своїх літніх батьків, а не тільки держава, яка не просила їх народжувати. Напевно, слід було думати про те, як ти житимеш після 55-60 років».
Ідея остаточного відокремлення популяції від держави за принципом: «держава вам нічого не повинна», «народжувати вас не просили», «я вас на війну не посилав» — дуже поширена в головах і публічних виступах російських чиновників і депутатів. Але депутат Метліна йде ще далі. Її вкрай зацікавило те, що останнім часом з’явилося багато повідомлень про пограбованих шахраями пенсіонерів. Звичайна людина з цієї інформації зробила б висновок, що поліції слід ретельніше ловити шахраїв. Але Метліна, як і більшість депутатів, людина незвичайна. Із цієї інформації вона робить висновок, що у пенсіонерів забагато грошей, а отже, вони жебракують не з потреби, а винятково із капосності та бажання дошкулити народним обранцям.
Інший депутат, вже Держдуми, Тамара Фролова обурюється, що в Росії якісь люди ходять вулицями, замість того, аби сидіти під замком удома:
«Я б жорсткіше реагувала на людей, які йшли під час локдауну вулицею, питала б, куди ви йдете. Якщо за ліками в аптеку, за медичною допомогою чи за хлібом, то похід має бути разовим із дотриманням усіх санітарних правил». Кінець цитати.
І тут-таки запропонувала як покарання позбавляти росіян, що безцільно тинялися, заробітної плати.
Отже, кого та з ким у нас єдність?
Пенсіонерів із депутатом Метліною?
Росіян, які не хочуть померти від гіподинамії та послаблення імунітету — із депутатом Фроловою?
Нащадків репресованих із нащадками вертухаїв, які пишаються своїми предками-катами?
Символом цього свята стала швабра. Саме вона має уособлювати особливий вид єдності по-путінськи. Єдність катованих із катами.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
