Джерело: блог Ігоря Яковенка
У радянської пропаганди була звичка лаяти Черчилля за фултонську промову, в якій він вимовив слова «залізна завіса». Щоправда, за 30 років до слів Черчилля Василь Розанов у «Апокаліпсисі нашого часу» написав про те, як «громіздка завіса із заліза з брязкотом і скрипом опустилася над російською історією». Тоді головними бенефіціарами цієї конструкції із заліза, крові і страху були більшовики, оскільки без тотальної самоізоляції країни були неможливими ані червоний терор, ані колективізація, ані Голодомор, ані 1937 рік. Путінський режим 20 років будувався за принципом «крадемо в Росії – витрачаємо на Заході». І навіть окупація Криму та війна проти України не змогли зламати цю модель. Позначилася на цьому, зокрема, і відсутність у західному істеблішменті кого-небудь, хто хоча б віддалено нагадує Черчилля.
У 2020 році модель почала ламатися. Пандемія змінила забарвленість слова «самоізоляція» з негативної на нейтральну та навіть позитивну. Путінське обнулення фактично вже опустило над Росією односторонню залізну завісу, яка ізолює країну від міжнародного права. Замах на вбивство Навального, причетність до якого Путіна очевидна для Заходу, змусило «корисних ідіотів» в Європі та США затихнути і на політичній сцені Заходу зараз лунають голоси тих, хто не бачить альтернативи санітарному кордону між путінською Росією, яка перетворилася на нестерпно токсичну, і цивілізованими країнами.
Європарламент ухвалив резолюцію, в якій закликав «продовжити ізоляцію Росії» з огляду на те, що сталося з Навальний. У США голосно прозвучала пропозиція створити за аналогією зі «списком Магнітського» «список Навального» і ухвалити його синхронно у США, Євросоюзі, Канаді та Австралії. Одужуючи, Навальний вже став політиком номер один в Росії, за згадками в медійному полі він зрівнявся з Путіним, а за кількістю згадувань у недержавному секторі ЗМІ та в блогосфері обігнав чинного президента. Головний опозиціонер неминуче отримає запрошення виступити в бундестазі та Європарламенті, і якщо він ці запрошення прийме, то отримає можливість внести пропозиції щодо надання західним санкціям більш ефективного характеру, наприклад, включивши до «списку Навального» не тільки безпосередніх отруйників, але й тих, хто здійснював операцію інформаційного прикриття. Тобто багато мешканців телевізора, включаючи «докторів» Рошаля і Мясникова, а також усілякі російські штрейхери, від Симоньян до Соловйова, найближчим часом можуть опинитися під санкціями.
Реальна загроза персональних санкцій мала помітний вплив на риторику мешканців російського телевізора. Специфіка залізної завіси 21-го століття у тому, що вона опускається не на всю країну, а на окремі, найбільш шкідливі голови, що породжує в цих головах відчуття найбільшої несправедливості. «Як же так?» – думає мешканець телевізора, який роками розпалює ненависть до всього світу, – «мене, значить, під санкції, а оці всі будуть гуляти туди-сюди через кордон. Не бувати такому!». І тут таки береться опускати залізну завісу вже для всіх, щоб нікому образливо не було.
У програмі «Вечер» Володимира Соловйова від 16.09.2020 займалися опусканням залізної завіси майже три години. Соловйов нестямно кричав, що «велика війна вже перемістилася з Близького сходу до Європи. Кургінян повідомив, що «правильно оформлена холодна війна – єдиний спосіб уникнути війни гарячої». Як правильно оформити холодну війну Кургінян не пояснив, але з усього їхнього метушливого гамору можна було зрозуміти, що головне – це правильна геометрія залізної завіси. Тобто важливо так опустити цю конструкцію, щоб вона належним чином відокремила своїх від чужих.
Лукашенко – один із головних бенефіціарів холодної війни і якнайшвидшого опускання залізної завіси, оскільки при залученні цих механізмів він має хороші шанси утриматися при владі, а значить, на свободі, що за інших сценаріїв виглядає вкрай малоймовірним. Тому Олександр Григорович зараз гарячково намагається «оповити в кокон» Білорусь разом з Росією у союзній державі. Організовує в режимі нон-стоп спільні військові навчання. Пророкує негайне вторгнення військ НАТО в Білорусь, щоб «через Білорусь нанести удар по Росії». По той бік залізної завіси, за задумом «опускателів», повинні опинитися всі країни, крім Росії і Білорусі. Виступаючи перед своїм «політичним активом», Лукашенко дав короткі характеристики найближчих сусідів своєї країни, які геть усі є суцільно сателітами США.
Чехія – «ресурсний хаб».
Польща – «інкубатор з вирощування медійних каналів, таких як Nexta і Белсат», а також «майданчик для альтернативних органів влади у вигнанні».
Литва – «таран».
Про Україну Лукашенко говорив багато і вкрай ображено, а в кінці повідомив, що вона стала «форпостом для політичних провокацій».
По «цю» сторону залізної завіси опиняється Білорусь, яка розчинилася в союзній російсько-білоруській державі. «Ось буде красиво, коли в союзну державу увійдуть Луганська і Донецька народні республіки!» – поділився своїми мріями Соловйов. Наявність білоруського народу, який в цілому поки що не проти союзу з Росією, але явно не готовий перебувати по одну сторону залізної завіси з Лукашенком, в розрахунок не береться. «Росія підтримує не Лукашенка, а білоруський народ!» – проголошуючи цю мантру, Соловйов вочевидь розраховував, що ніхто з його аудиторії не має доступу до інтернету, з якого легко дізнатися, які стосунки у білоруського диктатора з власним народом.
Втім, для пред’явлення телеглядачам «народу» в студію зазвичай запрошують його, цього народу спецпредставників. Цього разу таким спецпредставником білоруського народу став Геннадій Давидько, депутат, колишній начальник білоруського державного ТБ. Білоруський аналог Добродєєва і Кисельова. Спецпредставник «народу» Давидько одразу ж оголосив, що «мрія білорусів – жити в єдиній великій російсько-білорусько-українській державі». І щоб у господарів студії не було сумнівів у тому, як повинна бути влаштована ця «білоруська мрія», додав, що це має бути «Російська держава».
На шляху до реалізації мрії білоруського депутата Давидька є декілька перешкод. По-перше, український народ, який вже точно не хотів би опинитися всередині подібної антиутопії. По-друге, білоруський народ, який готовий розмірковувати про свої стосунки із сусідами тільки після усунення від влади Лукашенка і його посіпак, на кшталт депутата Давидька. І по-третє, населення Росії, в якому ще не прокинувся народ, але від різких звуків опускання залізної завіси цілком може прокинутися і рознести всю цю конструкцію.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
