Джерело: Дмитро Горьовий, для Крым.Реалии
Gazeta Polska опублікувала матеріал, у якому стверджується, що в грудні 2021 року делегація російського Фонду підтримки християнської культури та спадщини разом із представниками Російської православної церкви (РПЦ) відвідала очільника Польської автокефальної православної церкви (ПАПЦ) митрополита Саву, а також Білостоцько-Гданську єпархію, її голову єпископа Якова та відомий православний монастир у Польщі на горі Грабарка.
Показово, що згаданий фонд було створено 23 грудня 2019 року, єдиним засновником його виступає російська державна корпорація «Росатом», яку контролює через посаду голови наглядової ради перший заступник керівника адміністрації президента Росії Сергій Кирієнко.
Примітним є те, як зазначають польські ЗМІ, що інформація про візит відсутня на офіційних сайтах Польської православної церкви, проте є на сайті РПЦ.
Польські ЗМІ із посиланням на українські медіа пишуть, що росіяни «привезли хабара церковникам» розміром у кілька мільйонів євро.
У повідомленні на сайті РПЦ є згадка, що митрополит Сава «висловив задоволення успішним ходом робіт із внутрішнього оздоблення кафедрального Собору Святої Софії у Варшаві, яке відбувається завдяки підтримці Фонду».
МОЖНА ПРИПУСТИТИ, ЩО «УМОВНИЙ ХАБАР» У КІЛЬКА МІЛЬЙОНІВ ЄВРО БУВ ЗАВУАЛЬОВАНИЙ у ПОЖЕРТВУ НА КАФЕДРАЛЬНИЙ СОБОР
Отже, можна припустити, що «умовний хабар» у кілька мільйонів євро був завуальований під пожертву на кафедральний собор.
Мої джерела в українській владі, які мали досвід переговорів з митрополитом Савою, стверджують, що він неодноразово натякав українській владі на пожертви на собор, в обмін на певні вигідні для української сторони кроки. Отже, я цілком вірю, що митрополит Сава шукає будь-які джерела для побудови Собору.
До того ж, Росія часто діє саме в такий спосіб. Ось, наприклад, держкорпорація «Газпром» фінансує внутрішнє оздоблення кафедрального собору Сербської церкви у Белграді. І «дивовижним чином» позиція Сербської церкви щодо України збігається із РПЦ.
ПАПЦ та ПЦУ
Тепер подивімося на ПАПЦ. Вони й досі не визнали православну церкву України (ПЦУ). Вони стверджують, що загалом не проти української автокефалії. І це логічно, оскільки самі вони отримали автокефалію завдяки тому, що Константинополь не визнає передачі Київської митрополії РПЦ. Про це чітко й недвозначно йдеться у томосі Польської церкви.
Тому в ПАПЦ критикують хіротонії ПЦУ. Вони вважають, що українські єпископи, священики та єпископи недійсні, оскільки були висвячені в розколі та не посвячені при прийнятті. Хоча самі поляки також приймали «розкольників» без пересвячень.
Конкретний приклад – у серпні 1990 року ПАПЦ прийняла без пересвячень Гаврила (Роша), керівника так званої «Португальської православної церкви», який отримав висвячення у грецьких розкольників-старостильників. Відповідно, питання «чистоти хіротоній» не є принциповим для ПАПЦ, проте є формальною відмовою визнати ПЦУ або ж приводом догодити росіянам.
Це лише припущення, а висновки нехай читач робить самостійно. А я поки розповім ще про один цікавий епізод, який стався зовсім нещодавно.
У січні цього року Польщу відвідав митрополит ПЦУ Олександр (Драбинко). Там він презентував українське Мазепинське Євангеліє. З його сторінки у Фейсбуці видно, що він брав участь у заходах в освітніх та культурних установах. Не церковних. Це важливо.
Так ось, його активна просвітницька діяльність не сподобалася проросійським діячам. Можливо, це тригер на презентацію Мазепинського Євангелія. Не знаю. Але деякі представники Польської церкви написали скаргу Вселенському патріархові Варфоломію.
Мовляв, чому це представник ПЦУ завітав до Польщі без погодження з місцевою автокефальною церквою? З Фанару цю інформацію переслали в Україну. За інформацією профільного видання «Релігійна правда», відповідь ПЦУ була такою:
МИТРОПОЛИТ ОЛЕКСАНДР (ДРАБИНКО) СТВЕРДЖУЄ, ЩО ПРЕДСТАВНИКИ РПЦ ПІДмовили ПОЛЯКІВ ДО ТАКИХ ДІЙ
«Керівництво Польської Церкви не мало жодних підстав для невдоволення. Митрополит приїхав як приватна особа, провів зустрічі із дипломатами, у наукових закладах, взяв участь у презентації унікального видання. Він не проводив і не брав участь у богослужіннях, а отже і не потребував на це дозволу. Очевидно, що у Польській Церкві не знайомі з церковним правом або вирішили перестрахуватися».
Насправді у православ’ї є традиція, заснована на канонічному праві, що клірик чи архієрей, який планує служити не на своїй парафії чи єпархії, зобов’язаний взяти дозвіл у керівника цієї громади чи дієцезії. Це є нормальною практикою. Але вона стосується лише богослужінь та, певна річ, не перетворюється на видачу в’їзної візи.
Сам же митрополит Олександр (Драбинко) стверджує, що представники РПЦ підмовили поляків до таких дій. І в цьому найцікавіше, оскільки фактично вони підставили поляків. Бо якщо поляки справді не визнають єпископів ПЦУ дійсними, то чому тоді вони вимагали якихось погоджень від людини, сан і канонічний статус якої самі не визнають?
підігравання росіянам дають нові підстави польській громадськості та пресі знову звинувачувати митрополита Саву у співпраці з радянськими спецслужбами
Відповідно, якщо вимагають погоджень, то таки визнають духовний статус і сан митрополита. Отже, заяви щодо недійсних хіротоній – це лише риторика, а не першопричини невизнання.
По-друге, звертаючись щодо дій владики Олександра до Константинополя, а не до Московського патріархату, поляки визнають російські церковні заборони щодо українських кліриків недійсними; владику Олександра сприймають саме як клірика ПЦУ, а не забороненого митрополита УПЦ МП, та, відповідно, побічно визнають і суб’єктність самої ПЦУ.
Що ж заважає ПАПЦ визнати ПЦУ? Думаю, кожен самотужки може зробити висновок. У цій статті наведено чимало аргументів.
Такі необдумані кроки польської сторони, підігравання росіянам, дають нові підстави польській громадськості та пресі знову і знову звинувачувати митрополита Саву у співпраці з радянськими спецслужбами, нагадувати про оперативний псевдонім «Агент Юрек» і загалом, через минуле Сави, дискредитувати польське православ’я як таке.
Джерело: Дмитро Горьовий, для Крым.Реалии
Дмитро Горьовий – релігієзнавець
