Źródło: MedicalNewsToday / inf. własna
Ситуація не виглядає добре. Американські вчені стверджують, що за бездумне присвоювання нами фальсифікованих новин відповідальними є також необхідні для розвитку кожного з нас механізми, які ми виробляємо ще в дитинстві.
На початок – дещиця статистичних даних. З опублікованих на початку цього року результатів міжнародних досліджень, які провів Массачусетський технологічний інститут (Massachusets Institute of Technology In Cambrige)можна зробити висновок, що 7 з 10 учасників опитувань побоюються того, що фейкові інформації можуть використовуватись як зброя, а понад 60% респондентів не впевнені, чи зможуть вони відрізнити сфабриковану інформацію від фактів. Що ж призводить до того, що люди стають піддатливими на сприйняття фальшивих новин? Чи існують якісь види стратегічних дій, які ми могли б розвинути з метою самозахисту перед дезінформацією?
Відповісти на ці питання можуть нові дослідження, представлені на щорічному Конгресі Американської психологічної асоціації (American Psychological Association –APA), який відбувся у Сан-Франціско. Результати опубліковано також у журналі Science.
Вийти з бульбашки
Отже, доктор философії Марк Вітмор, який займається вивченням і досліджуванням систем управління і інформації у Кентському державному університеті в штаті Огайо (Kent State University In Ohio), вказує так звану «підтверджувальне упередження» („confirmation bias”) як головну причину того, що люди відкриваються на фейкові новини.
Що це означає? Ні більше, ані менше, як схильність акцептувати інформації, які підтверджують наші власні переконання, набуті нами вже раніше, а також схильність ігнорувати ті інформації, які нашим переконанням суперечать. Це безумовно призводить до замикання себе, самоізоляції у «інформаційних мильних бульбашках» і до взаємного «покліпування по плечах» з однодумцями й людьми з подібними переконаннями. Це використовують чергові «покліпувачі», які зі своїми – так відповідними для нас і наших переконань – фальшивками та побрехеньками стають частиною нашої системи взаємної (дез)інформації.
– Наш мозок має сформований механізм акцептації, відкидання, випирання з пам’яті, незапам’ятовування чи деформування інформації з огляду на те, чи отримані інформації спостерігаються у ролі підтвердження чи заперечення існуючих переконань, – стверджують дослідники.
Але це ще не кінець. Єва Вітмор, доктор філософських наук з Західного товариства психологів (Western Reserve Psychological Associates – WRPA) – пояснює, що такого типу схильність до упередження виникає у ранньому дитинстві. У той самий період, як стверджує дослідниця, діти пізнають довколишній світ, базуючись, серед іншого, на іграх чи казках. Таким чином у них формується свого роду підтримка, згода на фантазування і брехню, причому ця вправність фіксується, закріплюється. Окрім того у процесі розвитку формується звичка критичного мислення, механізм сумніву щодо навколишньої реальності та процес брання під сумнів авторитетів. Це все є дуже позитивне і необхідне, однак часто призводить до конфліктів (суспільних, між поколіннями, соціальних, товариських) і стає джерелом непокоїв, порушень у психіці.
І що ж у такому випадку?
І тоді на перший план виходить відомий механізм раціоналізації. Люди розвивають у собі згадану здатність пошуку підтвердження для своїх переконань. А це підтвердження є водночас і нагородою і заспокійливими ліками.ми шукаємо підтвердження, а коли його знаходимо – перестаємо цікавитись цим питанням. «ОК. Ти маєш рацію. Можеш вже забути про цю справу», – промовляє до нас, як здається, наш мозок. І власне це розчищає поле для діяльності усякого типу «сіячів» фейкових новин і пропаганди.
Як з цим боротися?
Дослідники стверджують, що одним зі способів зменшення привабливості фальшивих новин є спроба знайти у собі мужність, відважитись і шукати альтернативну інформацію, котра не обов’язково буде збігатися з нашою точкою зору. Якщо нам вдасться освоїтись з невигідною для нас точкою зору замість того, щоб її пробувати її насильно витісняти, відкидати, то ми можемо з нею дискутувати, а навіть (усе ж краще після дбайливої перевірки інформації й джерел) прийняти та схвалити. Прикладом такого «прийняття» можуть бути жарти на тему смерті. Вони призводять до того, що ми не тремтимо щоденно, вважаючи що цей день і є наш останній – ми в силах раціонально підходити до того, що неминуче.
Безумовно, іншим способом боротьби з «мильними бульбашками» (дез)інформації і брехні є усвідомлена участь в дискусіях, а також розвиток у собі звичаю критичного мислення – постановки питань і самостійного пошуку відповідей.
Станьмо відкритими для світу, не шукаймо простих методів вирішень. Це вже порада від StopFake (хоча і пролунала вона так мудро, як поради американських вчених).
Джерело: MedicalNewsToday/Власна інформація
