Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Президент України Володимир Зеленський підписав закон «Про медіа», який Верховна Рада України ухвалила 13 грудня. Проєкт цього закону було зареєстровано ще у грудні 2019 року. Після відправлення документа на повторне перше читання у травні 2020-го, його було доопрацьовано з урахуванням позицій професійної спільноти та парламентських політичних сил. Законопроєкт отримав позитивну оцінку від Європейської комісії. 

Чому ухвалення закону «Про медіа» важливе

Ухвалений Верховною Радою закон:

  • гармонізує українське законодавство з європейським і є однією з умов вступу до Європейського Союзу. Це особливо актуально після отримання Україною статусу країни кандидати в члени ЄС;
  • спрямований на посилення захисту інформаційного простору України від впливу держави-агресора;
  • закон створює базу для подальшого посилення позицій державної мови у медіа;
  • є свідченням ефективності українського парламентаризму: між першими й другими читаннями депутатами було опрацьовано близько 2,5 тисяч правок, в цілому закон було ухвалено майже конституційною більшістю. Голоси за нього віддали 299 депутатів з усіх фракцій та груп.  

Реакція російської влади

Законодавчі ініціативи українських парламентарів розкритикували у Міністерстві закордонних справ РФ. Речниця російського МЗС Марія Захарова вперше згадала про закон, який тоді ще перебував у статусі законопроєкту, невдовзі після його реєстрації у Верховній Раді ‒ 12 лютого 2020 року. Захарова висунула купу претензій, що зводилися до невдоволення:

  • обмеженням діяльності російських ЗМІ і ЗМІ, власниками яких є громадяни РФ, в Україні;
  • забороною розповсюдження матеріалів, що ставлять під сумнів територіальну цілісність України та містять пропаганду на користь держави-агресора та її органів влади.

Намагання української влади захистити медіаполе від розповсюдження кремлівських наративів, у МЗС РФ прогнозовано розцінили як «наступ на свободу слова» та обмеження доступу до «об’єктивної та неупередженої інформації». 

Через два з половиною роки, коли  Росія  вже розв’язала повномасштабну війну, а Верховна Рада України ухвалила згаданий закон, Захарова обмежилася відверто хамською заявою про «сучого сина».

https://t.me/glavcomua/20323?embed=1

 Дискредитація закону «Про медіа» російською пропагандою

Дії російських пропагандистів були спрямовані як на дискредитацію власне закону, так і української влади: президента Володимира Зеленського, міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка, голови парламентського комітету з гуманітарної та інформаційної політики Микити Потураєва та Верховної Ради загалом.

18 грудня пропагандистський ресурс «Известия» опублікував розлогий матеріал, присвячений аналізу закону «Про медіа». Серед його ключових меседжів такі:

  • закон має антиросійську спрямованість;
  • закон посилює цензуру та дозволяє президенту втручатися у справи медіа з допомогою підконтрольної йому Нацради з питань телебачення і радіомовлення;
  • українські журналісти та європейські НГО розкритикували закон, але їх позицію проігнорували;  
  • в ухваленні закону зацікавлені «західні ляльководи» Одним із «доказів» цього є закріплені в ньому антидискримінаційні норми.    

Особливе роздратування в автора матеріалу викликало те, що фінальний варіант законопроєкту, у другому читанні було ухвалено консенсусом усіх парламентських сил. 

Ключову роль у кампанії з дискредитації закону було відведено не традиційним інтернет-медіа, а Telegram-каналам, здебільшого анонімним.

Під час першої хвилі 30 серпня (після ухвалення закону в першому читанні) вони транслювали такі меседжі:

  • закон посилить цензуру і дозволить закривати е-ЗМІ без рішення суду;
  • закон непопулярний, і голоси на його підтримку ледь вдалося назбирати;
  • після ухвалення закону єдиним «острівцем свободи слова» залишаться Telegram-канали, до яких не зможе «дотягнутися» Нацрада.

Базовим текстом, в якому було чітко артикульовано перші два меседжі, став  пост у Telegram-каналі підсанкційного видання «Страна», оприлюднений о 15:21.

Його майже без змін скопіювали анонімні Telegram-канали «Резидент»,  «First Новости войны», Mediakiller, «Шептун», «Легитимный», «Блокнот пропагандиста», «Жгучий глагол», «Мариуполь Z», а також Мирослава Бердник і проросійський канал «Выбор Молдовы», що використовується для розпалювання антиурядових настроїв у сусідній державі. 

Цей текст також було запозичено російськими новинними Telegram-каналами RusNext і «Царьград ТВ», а також деякими українськими, серед яких «Труха Украина».

З аналогічних позицій критикували законопроєкт особи з медіапулу закритих телеканалів Медведчука і Мураєва – Дмитро Співак і Назар Діордіца (Макс Назаров) ‒ автори Telegram-каналів «Правда Дмитрия Спивака» і «Наглый», відповідно.   

Перша публікація на основі критичного допису голови НСЖУ Сергія Томіленка з’явилася у Telegram-каналі Світлани Крюкової, першої заступниці головреда видання «Страна», о 17:40. Протягом години цей пост з мінімальними змінами розмістили анонімні прокремлівські канали «Наблюдатель» і Mediakiller.

Старт другій хвилі дало ухвалення закону «Про медіа» у другому читанні 13 грудня. До попередніх меседжів додалися такі:

  • Зеленський концентрує у руках владу, щоб нейтралізувати потенційних конкурентів;
  • Зеленський «закручує гайки» в медіа, щоб йому було зручніше «продавати країну»;
  • закон суперечить Конституції і є антидемократичним;
  • в Україні запроваджують цензуру, щоб приховати заплановану «здачу Бахмута» та інші поразки, а також придушити протестні настрої через проблеми з електрикою.

Оновлені меседжі було зашито у публікації анонімного Telegram-каналу «ЗеРада», що мімікрує під український, а також у російських ресурсах, зокрема, у Telegram-каналах російських пропагандистів Руслана Осташка та Олександра Малькевича,  

Долучилися до критики з розповсюдження меседжів, співзвучних російській пропаганді й українські медійні особи: депутат Верховної Ради попереднього скликання Ігор Мосійчук,  який регулярно репостить публікації з Telegram-каналу блогера Владислава Сидоренка «Свободный», блогер-конспіролог та антивакцинатор Антон Гура, блогер Андрій Ваджра, згаданий вище Дмитро Співак та інші.

Telegram-канали «Политика Страны» і Mediakiler синхронно опублікували вільний переказ публікації у The New York Times, вибравши з неї виключно критичні зауваження до закону. 

 Висновки

Кампанія з дискредитації закону здійснюється за допомогою російських пропагандистських ресурсів та осіб, що діють як агенти впливу РФ. Важливу роль грають ресурси, що пов’язані з сайтом «Страна», який перебуває під санкціями РНБО. 

Розповсюдження зафіксованих меседжів, крім, власне, дискредитації закону, спрямовано на:

  • підрив довіри до українського політичного керівництва;
  • демонізацію Нацради (у т.ч. шляхом спекуляції рівнем зарплат її членів); 
  • зниження довіри до українських традиційних ресурсів (телебачення, марафон  «Єдині новини») та онлайн-медіа, підвищення довіри та залучення нової аудиторії до анонімних Telegram-каналів;
  • деморалізацію українців, створення враження, що влада намагається приховати правдиву інформацію та веде наступ на свободу слова.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки


RELATED ARTICLESMORE FROM AUTHOR