Під час розробки обмундирування Збройних Сил України враховувався досвід військових формувань українських визвольних рухів 1917-1922 та 1938-1950 років, а також досвід сучасних західних армій. Ромби на погонах не мають нічого спільного із символікою Вермахту. Ці ромбоподібні зірки використовувалися в армії Української Держави ще у 1918 році.
В ефірі «Первого канала» кремлівський «історик»-пропагандист Михайло Мягков поширив дезінформацію про те, що обмундирування Збройних Сил України, яке зазнало суттєвих змін із 2000-х років, нібито відображає «реінкарнацію нацизму» в Україні. Він запевняє, що з плином часу уніформа українських військових все більше стала схожою на форму солдатів Вермахту часів Другої світової війни – на погонах ЗСУ з’явилися ромби замість радянських «зірочок», почали використовуватися емблеми з нацистською символікою тощо.
«Україна, починаючи з 90-х років, шукала шлях «анти-Росії», і, природно, різними шляхами намагалася його затвердити, зокрема й у вигляді нової форми. Багато було взято від Вермахту. І не тільки тому, що їм із Бундесверу списували всілякий мотлох, і вони любили ходити в цьому. Ні. Тут був такий період, який для націоналістів гріє душу – коли вони воювали проти Росії у складі Вермахту», – розповідає пропагандист, – «українське керівництво говорить, що все це є відсилкою до УПА (Українська Повстанська Армія – ред.) 1943 року, то це все маячня. Це ті бандити, які ховалися по сховках, і форма яких теж була від Вермахту. Її було багато тоді. От вони її й надягали. Однак ніщо не встояло і не було прийнято».
Заяви пропагандиста Михайла Мягкова про те, що форма ЗСУ має нацистські елементи, так само як і твердження про те, що Вермахт одягав у свою форму солдатів УПА, є відвертою неправдою.
Істотних змін обмундирування ЗСУ зазнало після 2014 року, коли стало зрозуміло, що форма українських солдатів потребує суттєвої модернізації, а українські офіцери все ще мають такі самі знаки розрізнення, як і армія противника — Російської Федерації. З огляду на це за дорученням Міністра оборони України Степана Полторака від 26 травня 2015 року було створено робочу групу з розробки нових зразків знаків розрізнення, предметів повсякденної, парадно-вихідної та парадної форми одягу та пропозицій щодо правил їх носіння. До складу групи «Нове військо» увійшли експерти з різних галузей – історики, геральдисти, художники, реконструктори. Координатором групи став журналіст і телеведучий Віталій Гайдукевич.
Член групи «Нове військо», художник-геральдист Олекса Руденко в інтерв’ю виданню «Новинарня» розповідає, що, розробляючи нову айдентику для воїнів ЗСУ, експерти враховували досвід військових формувань українців, насамперед визвольних рухів 1917-1921 років, а також досвід сучасних західних армій.
Експерт робочої групи розповідає, що головним завданням було створити нову символіку, яка була б позбавлена «совка» та символів армії агресора.
«Збройні Сили України, які захищають свою країну, не є частиною історії радянської армії, вони є частиною історії української армії. Це тисячолітній процес – історія наших військ бере свій початок ще з часів князівської Русі, Великого князівства Литовського, Галицько-Волинського князівства, від козацького стану, і, звісно, від української революції 1917-1921 років. Саме це спонукало нас використовувати ту символіку, яку зараз мають ЗСУ», – пояснює Олекса Руденко.
Заява пропагандиста про те, що прообразом однострою ЗСУ є форма Української Повстанської Армії, яка своєю чергою є формою Вермахту – неправдива. Як згадувалося вище, при розробці нової форми для ЗСУ брали до уваги, зокрема, і айдентику воїнів УПА, проте вона не була прототипом нового обмундирування. Справа в тому, що УПА за всю історію свого існування не мала уніформи єдиного зразка. Як пояснює історик та співробітник Українського інституту національної пам’яті Владислав Куценко, хоча керівництво УПА й мало плани одягати своїх солдатів у однакове обмундирування, місцеві кравці та шевці не могли задовольнити всі потреби армії. Та й єдину концепцію військової форми так і не було затверджено.
У більшості випадків солдати УПА одягалися у трофейну форму або її елементи, які були отримані у бою, – форму солдатів Вермахту, Червоної Армії, Угорщини, Польщі, Румунії, Чехії та Словаччини або їхню комбінацію. Таку уніформу перешивали – прибирали символіку ворога та додавали знаки розрізнення УПА. Також характерним елементом форми воїнів УПА був головний убір – «мазепинка» або «петлюрівка», на яку кріпили кокарди із Тризубом.
Більш детально про характер взаємовідносин УПА та Вермахту можна прочитати у наших матеріалах: Фейк: «Маловідомі факти» з біографії Степана Бандери, Фейк: Архівний документ ЦРУ розкрив всю правду про Бандеру , Фейк : Посол України в Польщі Андрій Дещиця закликав засудити дії УПА, Фейк: «Слава Україні» – нацистське вітання тощо.
На думку «історика»-пропагандиста Михайла Мягкова, головним доказом того, що нова форма ЗСУ нібито перейняла нацистську символіку, є затверджені в 2016 році нові погони, на яких замість радянських зірочок використовуються ромби – «як на погонах нацистів». Однак це твердження не відповідає дійсності.
Розробкою нових знаків розрізнення військових звань займався художник і викладач Київської державної академії декоративно-ужиткового мистецтва та дизайну імені Михайла Бойчука Олександр Лежнєв. У своїй статті на сайті видання Ukrmilitary він розповідає, що, працюючи над проектом, він провів історичне та художнє дослідження знаків розрізнення, які існували за часів визвольних рухів 1917-1922 та 1938-1950 років.
«Найбільш доцільним виглядало спертися на досвід збройних сил Української Народної Республіки (УНР), Української Держави та Західно-Української Народної Республіки 1917-1920 років», – пише Лежнєв – «Потрібно було об’єднати усе це у єдину, зрозумілу, комплексну і водночас традиційну українську систему».
Лежнєв вирішив замінити п’ятипроменеві офіцерські зірки, які є радянською символікою, на ромбоподібні. Ці ромби не мають жодного стосунку до символіки Вермахту. Більше того, вони використовувалися воєнізованими формуваннями українців ще задовго до становлення нацизму в Німеччині – в Українській Державі 1918 року. Саме такі зірки у червні 1992 року затвердила Комісія з розробки військової символіки у Збройних Силах України. Таким чином, як пише Лежнєв, цей знак тісно пов’язаний із військовою історією української армії та є характерним саме для неї.
Інші знаки розрізнення також було взято із системи знаків розрізнення збройних сил УНР у 1917 та 1919 роках. Наприклад, орнамент на шевронах узятий із нарукавних нашивок військовослужбовців Галицької Армії, запроваджених у 1919 році. Плетення, яке нині позначає категорії старших офіцерів ЗСУ, використовувалась ще у Галицькій Армії та Українській армії 1918 року.
Про історичне коріння в символіці знаків розрізнення військовослужбовців ЗСУ можна прочитати в науковій статті Олександра Лежнєва «Історичний аспект у розробці дизайну нових знаків розрізнення військовослужбовців ЗСУ».
Під приціл пропагандистів потрапили не лише нові погони, а й емблеми деяких підрозділів ЗСУ. Михайло Мягков заявив, що емблема з едельвейсом нібито прямо відсилає до гірничо-піхотної дивізії Вермахту, а емблема морських піхотинців є невдалою спробою «зістарити» армію України.
Квітка едельвейсу на тлі двох барток (традиційних гуцульських топірців) справді є символом гірської піхоти України. Цей символ також є частиною емблеми 128-ї окремої гірничо-штурмової бригади та 10-ї гірничо-штурмової бригади.
Однак квітка едельвейсу не має жодного стосунку до нацизму, крім того, що армія Третього Рейху запозичила цей символ у Веймарської республіки. Достовірно відомо, що квітка едельвейсу була символом гірських стрільців багатьох європейських країн ще на початку XX століття – Австро-Угорщини, Швейцарії, Німеччини.
Сьогодні квітка едельвейсу продовжує залишатися символом розрізнення гірничострілкових бригад у складі австрійських, швейцарських , польських та німецьких збройних сил. «Едельвейс є символом витривалості, дивовижної життєздатності, мужності, стійкості, успіху та відваги, – зазначає пресслужба 10-ї гірничо-штурмової бригади. Бартки – символ захисту, твердого характеру, бойового вишколу та рішучості».
«Якщо ми подивимося на емблему морських піхотинців, то там зображено рушниці XVII століття, коли української армії й близько не було. Вони намагаються зістарити Збройні Сили і придумати собі свою історію, хоча традицій, як, наприклад, у російської, англійської, французької, жодних у них немає. Доводиться вигадувати. Вони звертаються до того періоду, до Вермахту, який гріє душу українській владі», – заявляє пропагандист.
Ця заява вкладається в загальний наратив кремлівської пропаганди про те, що як такої історії України не існує, оскільки Україна – це проєкт або Австро-Угорщини, або Володимира Леніна.
Зображення, продемонстроване Мягковим, є нарукавною емблемою підрозділів морської піхоти Військово-Морських Сил ЗСУ. Рушниці на емблемі – це мушкети або самопали. Саме ця зброя зображена на гербі Війська Запорізького. Вперше зображення козака з мушкетом фіксується на печатці ще 1592 року. Крім того, що самопал є одним із головних символів українського козацтва, ця зброя насправді широко використовувалась козаками. Також на цій емблемі зображено меч Петра Сагайдачного, який окрім успішних морських кампаній на Чорному морі, в 1618 здійснив і облогу Москви. Навряд чи пропагандисту від історії цей факт не був відомий.
